Лисята учатся всему у мамы:
Шебурша листвой и жуков поискивая,
Иногда, играя, спотыкаются лбами
Иногда показалось бы что они — киски:

Рыжие веретена, рыжие вереницы
Лисят не бывает дома, они бегают
Когда пропадает хвост мамы-лисицы
Учатся опасатся суки пегой:

Сами, без посторонней помощи
Прячутся в норы, в коряги ныряют
И даже если маму в крови, стонущую,
Увидят — убегать примутся рьяно:

Прятаться, зарыватся в листву палую
Поскуливая, погрызая коренья
Потом возвращаются к маме, малые
И откровенно ненавидят взросление:

Труп облизывают, трутся о труп,
Скулят, словно пегой суки щеночьки,
Засыпают, отходят, веселеют к утру…
А вот нам за них все еще грустно очень

Він хотів би її цілувати, коли сонце сідає за обрій,

Він би так її обіймав — ніби це їх останній день,

А вона непостійна, може іноді навіть жорстока,

Вириває уламками серце із пробитих коханням грудей…

Вона любить свою країну і носить рожеве дрантя,

Має купу знайомих і друзів, та завжди висить в інтернеті,

Щиро вірить у те, що на світі так мало кохання,

І шукає його сліди на своїй віртуальній планеті…

Він любить холодну каву, свої кеди і сонячні ранки,

Завжди слухає рок, йому пофіг, що кажуть інші.

Він ховає у серці від світу свої незліковані рани

І в зошиті з програмування пише для неї вірші.

Він віддав би усе, щоб між ними пропала безодня,

Він готовий життя тільки їй одній дарувати

Та вона надто вільна, і мабуть занадто холодна

І у нього є вибір: або ЙТИ або все ж ДОЧЕКАТИСЬ…

І
Його стіни сосново безвухі
його вікна близорукі завжди заспані
він тримає за дверима людину-льодяника
висмоктує з нього сни у роті перекочує
насолоджується ним наче безтіла голова льодяником
і вмовляє порухом кожним застрягнути десь у горлі

ІІ
Саудівська Аравія ніби очі твої
людино-льодянику твої очі повні нафти
чорне золото для режисерів паливо для проповідників
ти ховаєш його в будинку за містом заляпуєш подушки нафтою
фотографії теж заляпуєш і вони горять у руках
і за вікном горить щось але ти не дивишся ти не виходиш

Я ЇБУлюблю СЛОНИК і всіх ботів!!!
Єбать… в чому кайф????
НАмахувати самих себе?
Обсирати кожне нове закинуте?І учасників в тому ж числі?
І я знаю, що ви заFUCKаєте і ці мої слова АЛЕ насРАТЬ!!!
Бо це правда… Яка вам колотиме очі… і лоскотатиме язики..і ВИ просто не втримаєтесь від цієї спокуси…
ЗаФАКати… засрати…
Ось і ВСЯ с у (ка) т ь!

якшо захочеш тьолочку в постєль —
не довго думай — є коньяк «Кастель»
його ти жваво лий в бокал, дружок
вона тобі оддасть свій пиріжок

її ти в світ диванів й килимів
веди хуччій і там знайди постєль
ти з нею там роби все що хотів
та не забувадь — тобі поміг «Кастель»!

Пришла осення пора,

Деньков чудесные мгновенья.

В дворах резвиться детвора,

А сердце ищет вдохновенья…

Оно зовет меня туда,

Где средь каштанов и берез

Трепещет зеркало пруда,

От падающих с неба слез.

Туда где в разноцветной кроне,

Воркует пара голубей,

Кривляясьв спину улетающе вороне,

Игриво скачет по тропинке воробей.

Туда где осени пленящие черты,

Тебя зовут нерукотворные творенья.

И укрывая от вселенской суеты,

Даря блаженства дивные мгновенья!!!