Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 google / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Бог не дасть нам більше...

Справжній Еверест — всередині, я знаю.
Тільки би добратись на вершину, доповзти.
Кажуть, що одного у горах не покидають.
Шкода, що у тебе всередИні тільки ти.

Мусиш добиратися, ламаючи коліна,
Мусиш не залежати від когось, тільки сам.
Будда говорив, що не прив'язуйся, людино.
Слухай і довірся тільки власним голосам.

Власною горою ти не бійся заблукати,
Хоч у різні нетрі нею можна забрести.
Справжні Гімалаї, справжні Альпи і Карпати…
Бог не дасть нам більше, ніж ми можемо пройти.

Соу-сеп

Пишеться не від великого щастя мені.
Я витрачаю свою другу ночі на кухні.
Місто заснуло і тільки рекламні вогні
Ніби підтримують, саме тому не потухли.

Чайник — в розетку, цукру — три з лишком,
Це звичка, як намотати на палець волосся.
П'ю соу-сеп, пишу, сподіваюся, книжку;
І здобуваю застуду, бо ходжу я боса.

Канфорки — пеклом, на вулиці 30 і мінус.
Ти не згораєш, не вимерзаєш, болишся.
Я допиваю соу-сеп, іду спати й надіюсь,
Що ти вже, нарешті, сьогодні мені не наснишся.

Монолог бутафора

Бутафор серед вистав без глядачів, овацій і світла,
Це мій духовний стан, я ніби привидом став непомітним.
Іграшка в чужих руках акторів, мій дім — закулісся,
Шукати зміст немає змісту у безглуздих думках сценариста.
Капризні ролі змушують кривити гримаси зі сцени,
Без власної волі маска ховає лице манекена.
Життя дорівнює грі почуттів напоказ,
Мій пластмасовий світ такий непомітний для вас.
Я дитя режисерів, ви здатні топити долонями лід,
Особи з душею, а для мене душа тільки міф!
Відчути б на дотик цей холод актових стін,
Ви грішні істоти, а я не знаю, що таке гріх.
Вистава – осінь, емоції вражень після дощу,
Мені на мить здалось, ніби я також це відчув!
Показую вам фатальну злість, сум, любов до нестями,
Тоді хто з нас реальний, а хто тільки витвір уяви?

пісня

о мудросте!
о премудросте!
шо ти таке?
мудрість мабуть це коли тобі 15 років
і ти ще не одружився
але вже мрієш нянчити онуків
уявляєш
як вони чи він чи вона
повзає ходить і стрибає у тебе на спині та на пузі
катається у тебе на шиї
і вже вечір
онукові вже спати треба
вечір бо
а він все уявляє і уявляє себе
македонським олександром
на буцефалі
чи донським кіхотом на росінанті
і засинає
і сниться йому ще не знаний хто такий
македонський олександр
онучці вже спати треба
вечір бо
а вона не вгамовується
слізно смішно весело просить
діду покатай
діду хочу конячку
а дідо і сам би залюбки
але ж мусиш заспівати колискову хриплим голосом
сказати спи моя крихітко
не варто розгулюватися та бадьоритися перед сном
завтра покатаю
якщо прокинусь

я тебе розбуджу діду каже онучка
завтра обов'язково тебе розбуджу щоб ти мене покатав
побачимо
кажеш
дідо
і посміхаєшся

дивишся на сплячих кошенят янголят онуків
відчуваючи післясмак життя
згадуєш себе в їхньому віці

передсмак

дякуєш Богу за життя
за те що онуки тільки готуються скуштувати його
ідеш мити ноги

Ода Індиго

Він вміє грати почуттями,
Але не грає почуття,
Прозорий як те скло без рами,
Прозора вся його душа.

Він із упевненим відривом,
Ніколи не втрачає шанс.
Таких як він зовуть "індиго",
Та не герой він нових рас.

Він просто інший, зовсім інший,
Значно не схожий на усіх.
Хоробрий він? — Найсміливіший,
Такий сміливий, наче псих.

Не знає тіло його болю,
Болючий в нього лише вміст.
В самотності його неволя,
У ній і слабість його й міць.

Марення

І венами мокре волосся
Йому вкоренилось у плечі.
Я сплю чи мені це здалося:
Дві карти, що б’є порожнеча,
І вигравши серце малечі,
З’їдає. Й достигле колосся

Схилилось під піднятим лезом
Вітрів у зараженій гумі.
Ти досі, маленька, твереза?
Тобі навіть жаль товстосумів?
То ж звідки, мій Ангеле, сумнів?..
Не крила—маленькі протези.

Війна на два фронти

Отож, впевнений кожен з вас бодай колись уявляв себе політиком, генералом, успішним підприємцем чи журналістом? У eRepublik це можна реалізувати сповна. Це окремий світ з власними порядками, перманентним комьюніті у понад 200000 користувачів. Тут ви можете знайти для себе епічні баталії, операції з валютним ринком, політичні дебати, та звичайні «срачі» у пресі.
Цікавим фактом є, що адміни ні копійки не вкладають в рекламу гри. ЇЇ популяризація є виключно завданням мешканців едержав, для яких так званий «бейбібум» є засобом перетворення Батьківщини у «наддержаву». Завдяки цьому відверто слабка держава у реальному світі може стати одним з лідерів віртуального. Наразі найсильнішими державами есвіту є наші західні сусіди Польща, Угорщина, Румунія та Сербія. Своїй могутності вони завдячують війнам, які базувались на РЛ-мотивах: Польща-Німеччина, Сербія-Хорватія, Румунія-Угорщина.

Стосовно еУкраїни — ми переживаємо не найкращі часи і посідаємо місце у третьому десятку світового рейтингу. Наша територія має такий вигляд: Місяць тому ми були повністю стерті з карти Угорщиною. На щастя, ми зуміли повернути 11 своїх регіонів. Проте тут-же нам оголосила війну еРосія, яка протягом двох останніх днів окупувала Слобожанщину з Харковом та Київщину. Керівництво еУкраїни евакуйоване до Одеси, де тимчасово перебуває наша столиця
.
Таким чином еукраїнське комьюніті у вельми скрутній ситуації. Нам конче необхідні рекрути та свіжа кров. Лише масовий підтік гравців може допомогти відновити нам територіальну цілісність! Лише хай і віртуальна, проте національна свідомість може допомогти втримати державну суверенність.

Війна з еРосією — це відмінний шанс пробудити націоналістичні почуття та консолідувати наше комьюніті навколо єдиної мети — відсічі «старшого брата». Отож, не гайте часу! Звичайний лінк на реєстрацію — www.erepublik.com/en Реферальний лінк на реєстрацію — www.erepublik.com/en/referrer/Warrog Зареєструвавшись за рефферальним лінком, ви опинитесь автоматично у моїх друзях і я зможу вам допомогти на перших порах гри. Отож, приєднуйтесь до нашого комьюніті!

Слава Україні!

Google Tips

До колишнього друга

Я згадую про тебе, коли заварюю каву,
Обпікаючи руки,
Проливаючи знов і знов.
Життя їх коротке,-ти бив так старанно.

Кава чорна й гаряча,
Як їхня кров.

Тихо блукаю в обіймах осені,
Вінчаю себе вінками розлук,
І молюся до неба, за тебе просячи,
І лікую опіки від кривавих рук.
  • +1
  • 2 жовтня 2010, 14:00
  • olga
  • 1