Кому треба ірвайти на ГуглВейв пишіть. Скину

вона була із тих жінок які після вродин ставали жопатими
і кончєними жизнью

ольга
чи марія
чи лілія

на точці її всі називали віві

а на даний момент — вона без роботи

звичайно

по вродинах
вона отримала вісім тисяч на дитину
і знімає житло
ще носячи богданчика під серцем
вона задовольняла ексклюзивних віайпі клієнтів

котрим подобалися дівчата з животом

вона була дешевою
тому їй рідко вистачало грошей на проктозол
частіше все забирав бос
все до шеляга

вона смоктала прутні
а вони — з неї життя

вони висмоктували з неї долю та дівочу вроду

вони були бидляками

коли їх було кілька і вони знімали її
вона вимагала доплату за зйомки
на мобільний телефон

зараз вона гуляє по місту з коляскою

і навіть кинула курити
і навіть роботу знайшла

касиром у супермаркеті
та коли бос супермаркету

дізнався чим вона займалась раніше
він почав домагатися її
обіцяти їй доплату
і короткий робочий день

зазвичай вона нікому не відмовляла
але то було раніше
вона була не такою як тепер і взагалі
вона не хотіла більше

трахатись

коли босові на точці вона сказала що не хотіла більше трахатись
він її побив
і в неї ледь не стався викидень

ми познайомились з нею в лікарні

в лікарні я перечитав хемінґвея і
тропік рака міллєра

їй подобався міллєр
і хемінґвей теж подобався

в лікарню до неї ніхто не приходив
а коли до мене прийшли друзі з ліцею
щоб провідати
вони принесли мені сік фрукти та інші банани

я хотів з нею поділитися

але її перевели в реанімацію
але вона вижила
попри те що вкрала з ординаторської ліки
і наковталась їх

тиждень детоксикації
тиждень утримання в гінекології на попередньому обстежувальному стаціонарі
і на світ з'явився семимісячний богданчик

такий смаглявий і блакитноокий

вона назвала його так
бо
зрештою
усвідомила —
все що людина не робить
все несе наслідок
будь який крок
будь який вчинок
будь який мінімальний вибір

і все що не стається — все для волі божої
все

на краще
так

мабуть
мені вдалося її переконати

дохлі мухи — латентні бронетранспортери
вони висять на наліпці
або плавають в гівні

і статичні у своєму щасті

сама навіть думка про них
немов муха цеце що кусає
тебе за яйце твоєї
синтетичної нарколепсії
набутої
вибухами підсвідомості

та небажанням здаватися
у вирі
космогонічних бактерій

Ти у серці, як в квітках,
Як в саду гуляла.
І у всіх моїх думках
Ти запанувала.

Моє серце, як квітки,
Що сонця жадали,
Ти порвала на шматки
Й на землю поклала.

Я не здамся, навпаки –
Я буду чекати.
Тебе ніжну, залюбки,
Буду я кохати.

соплі мого серця розпинають ісусиків на тополях та осиках
я плював і клеїв дурнів на тополі та клени
а мої окуляри вже не такі рожеві щоб бачити тебе на дереві

я існував поза межа ми тво го іс
нування
а ти так і не відповіла тоді на поставлене мною питання
сотні ісусиків я встиг розп*ясти
допоки твоє серце спромоглося упасти
о прєлєсть моя
радість моїх очей
ти впадаєш в прєлєсть так звану
і не знаєш цілу пачку дивовижних речей
які можуть убити тебе
закопати тебе
отруїти тебе
одружити тебе
осатаніти та оплодотворитися тобою
ти свистиш і шаленієш
а осики мого серця продукують нестерний пародонтоз немочі

твої кулькоподібні оченята відображають декстрометорфанову поруку
кругову
трикутну
додекаедристичну
квазіінфернальну ___матемфетаміново-фізичну ___ розлуку

ти малюєш лінії на молочній піні
ти ходиш і дієш немов лев що сцить окропом від бажання
загризти душу

осушити чашу сію

піти по стопам щасливих американських малявок
які також являють собою
соплі мого серця

я з носа видовбав совість
не мав я у серці сопель

де мруть зачаровані
фази
мази
факи
кози

не мав я в душі конопель

де з бруду ростуть патріоти
я тільки забуду всі ноти

не варто чинити опору
беззахисному марґіналу

вилупитись заново на світ неможливо
якщо ти не хочеш заново родитись

заново стати дівою не можливо якщо ти не
намагаєшся зробити операцію з відновлення
плеври

відновитись можна лише в воді і дусі
залежно від того хочеш ти того чи ні
і шляхом якої дусі ти прагнеш відновлюватись

бог є справжнім
і нема в ньому неправильності чи неправоти

головне бути справжнім
і знати
що бог поруч
і відновитись можна в будь який момент
раз
і лише назавжди

Ти купиш дві жовті троянди,
І принесеш їх на могилу
Свого нещасного кохання.
В цей день святого Валентина.
Ти так ненавидиш це свято
Напевно більш за все на світі.
Ти так втомилася брехати,
Що є кому тебе зігріти…
Ти познаходиш валентинки,
За останні кілька років.
І дві іскри з запальнички
Перетворять їх на попіл.
Холодне віскі ти розбавиш
Своїми теплими сльозами
Гіркої крові ще добавиш,
На губах лишивши рани.
Усміхнешся, підведешся, побіжиш,
Ногами босими по сходах,
На верх, на дах ти поспішиш
Туди де спить твоя свобода.
Остання мить, ти на краю,
І серце стукає так тихо,
Ще крок і ти уже в раю,
Ще крок і смерть вже не спинити.
Твоя душа зламає крила
Об асфальт його байдужості
В цей день святого Валентина.
Вбити любов не хватить мужності…

Холодні хмарочоси за вікном,
Не гріють око українське,
Цей світ так схожий на дурдом,
Для тебе там не місце.
Ти там самотній іммігрант,
І тільки спогад батьківщини,
Яким потішиться душа,
Додасть тобі у битві сили.
Чикаго марить в своїм сні,
А в Україні сходить сонце.
І зорі тут якісь чужі,
Повітря не таке солодке.
Куди б тебе не кинуло життя,
В які світи, яку країну,
Ти пам’ятай, що в тебе є душа,
Й не забувай про Батьківщину.
Нехай там буде клітка золота,
Нехай течуть молочні ріки
Ти повернешся, ти не та,
Що будеш на чужині жити.
І кожен раз, як в рідному садку,
Цвісти почнуть рідні дерева,
Ти будеш вже в аеропорту
Брати квиток у синє небо…