Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 dramatica.org.ua / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Ув'язнення

Ув’язнення

Вступ в поводження влаштувань з більшою фортецею опинився щасливим. Як ми покладали, вони та почали коштами дозволу приведених непов’язаностей. Це розташовує нас рахувати їх створіння дуже червоним заснуванням для почала розгорнення.

Слюсарчук - деган чи геній?

Нещодавно пішов розголос про блиск і злиденність такого собі Слюсарчука Андрія Тихоновича. Пам’ятаю, останніми роками бачив про нього програми, читав публікації про талант до нейрології, пам’яті та шахів. Та з диваків більше якось цікавили Ігор Огірко та Дмитро Клець. Як думаєте, чим усе закінчиться?

Стаття про Андрія Слюсарчука на Драматиці

Дослідження особи на Експресі

Зупиніть планету. Я бажаю зійти!

Нещодавним серпнем був на 56-ій виставці квітів. Оглядав, фотографував, і тут випадково підслухав розмову двох дівчат, зовсім вже молодих, десь 17-20 р., яка мала приблизно такий зміст:

(розмова велася російською, у процесі переглядання зроблених фотографій)
— Оця класна фотка. На аву.
— А ти знаєш групу, /назва групи, не пам'ятаю, не прислуховувався бачте/, там такі класні цитати, наприклад /якась банальна нудна цитата про «життя»/?
— О, треба буде собі поставити на статус.
— Ні, я собі вже поставила. О, подивися ще ця гарна, затемнити і буде гарно виглядати.
— А ти бачила нову аву Лілі? У неї новий хлопець?
— Та який то хлопець, кілька разів потрахались… О, оця фотографія мені подобається, гарний ракурс.

Щось таке.

Переказують знайомі, що існує один хлопець, досить дорослий, років 25. Так от, він запропонував дівчині зустрічатися, і після того, як вона погодилась, і вони вирішили, попросив поставити УКонтакті в тій категорії, де ставлять сімейний стан, «Зустрічаюсь з /Цим хлопцем/» у той же день.

Гуляв Києвом ось днями. Проходжу біля пам'ятника Паніковському, здається, загалом, десь у тому сквері. Так, от, фотографуються кілька підлітків, і ще не встигли сфотографуватися, один говорить:

— Я собі цю фотографію на аву забиваю.
— Там не дуже гарно справа вийшло. — каже той, що знімав, дивлячись на те, що зняв.
— Нічого,- каже перший: обріжемо!

А до нас приїхав цирк

(Характер «масових» акцій біля Печерського районного суду Києва)

В один серед останніх днів, досить випадково опинився у вирі подій біля Печерського районного суду на вулиці Хрещатик, де стоять два прославлених усією країною наметових містечка — прихильників та противників судової тяганини, пов'язаної з Юлією Тимошенко. Я не дуже активний у політичних справах (хоч моїм хобі і є колекціонування політичної аґітації), і не дуже заангажований (принаймні на свою ж думку) в тих чи інших питаннях, і, либонь, саме тому побачене більше змусило мене сміятися з усіх, аніж за когось з них плакати. Хоча, не виключено, що поплакати ми ще встигнемо.

Почнемо з того, що акції протесту такого типу, як у законодавстві, так і у ЗМІ прийнято називати масовими. Однак, щодо даних наметових містечок, беру слово «масові» в лапки, бо єдиною дійсно масовою силою, яку я там побачив була нудьга, яка охоплювала всіх без винятку пристрасників.

Не заперечуючи можливу і навіть почасти очевидну підтримку тієї чи іншої позиції широкими прошарками населення, хочеться наголосити, що до «масових» акцій протесту біля Печерського суду ці поняття мало-застосовні. За наявності бажання, жодне з наметових містечок можна навіть не помітити.

Так, прихильники Юлії Тимошенко організувалися в досить відкрите для стороннього ока та затишне серцю наметове містечко.




Однак, вже опісля коротенького огляду кидається в очі вся абсурдність видимого: ледь не над кожним наметом висить/приклеєний мальований від руки плакат "/область України/ за Тимошенко".





Мабуть організатори хотіли натякнути що кожну область України репрезентує палатка та один-три завсідника, які сидять у ній і роздають аґітки. Україна воістину багата борцями за ідею в особі 50-ти осіб. У даному випадку, чоловік репрезентує АР Крим:



Майже усі регіональні представництва діляться з оточуючими досить однотипним контентом.




Вцілому, наметове містечко прихильників невинуватості Юлії Тимошенко нагадує суперлайт-версію, а точніше невдале наслідування Майдану. Навіть наклейк ті ж є.




Феноменальну епопею масовості завершує, не представляючи ані обсласть, ані приймальню, наметик, повний карикатур на «яників», роздрукованих переважно з Дурдому (http://durdom.in.ua/).



Табір прихильників «справедливого судового процесу» здивував і розсмішив не менше. По-суті їх «наметове містечко» і «масова» акція — це територія, огороджена чорними полотнами з білими літерами (схоже на гасла Махновців чи вивіски перед сумнозвісним «Парком героїв» та «Парком дитинства», тільки більш прозорі).



Усередині огородженої території стоять люди у шаховому порядку чи просто по вузлах решітки на дистанції, кожен з яких тримає знамено різної організації.



Я не спеціаліст з організацій масових акцій протесту, сам ніколи не «стояв за гроші» і не працював у організаціях «професійних мітингувальників», і, можливо тому мені дивно бачити «всенародне» обурення у такій більш ніж абсурдній формі. Принаймні здалеку це виглядає як звичайний мітинг, неначе там і справді народні маси.



З-за полотняної огорожі стирчать численні руки, які також роздають однотипну аґітацію:




Усю цю історичну подію підтримки справедливого суду супроводжує голос Олега Калашнікова, що лунає з колонок (у зв'язку з цим у таборі прихильників Юлі ці понурі звуки заглушуються різноманітною приємною музикою). Голос досить монотонно і впевнено, з певним рівнем емоційності доказової бази аґітує за «справедливе (звичайно ж каральне) рішення у справі Тимошенко» і присутністю тверджень Ad hominem (особистих як звинувачень опонентів так і виправдань себе), що повною мірою може порівнятися лише з голосом і напрямом ідеї Президента Едема, який аналогічним чином вістить на хвилі Радіо Анклаву у відомій глі Fallout 3.



Чомусь, коли я перебував серед усього того цирку, мені здалося, що єдиним справді українським там було тільки морозиво, якого я врешті-решт і покуштував, надавши перевагу перед їжою політичною.

Притча про дві хвилини

Дві хвилини я мав у запасі
Дві хвилини я думав, на що витратити вільні дві хвилини.
Дві хвилини я втратив

Макрос - стаття українською мовою (3)

Частина друга

Порадні макроси
Картинки у феєричних кольорах з верхнім і нижнім написом шрифтом "Імпакт". Або і без кольорів – просто картинка, з двома написами зверху і знизу. І навіть не важливо що зображено. Наразі це купа персонажів: Філосораптор, Сміливий вовк, Хики-пінгвін…

Однак, оригінальний — «Advice dog» — перший з незчисленного війська малюночків. З'явився на Форчані влітку 2008 року, ставши настільки поширеним у вживанні, що породив ще більше аналогів, які в свою чергу і по сьогодні надихають безосібного на створення ще більшої кількості аналогів. Собаку звали Boba Fett(читайте, як хочете) і фото було зроблене у далекому 2006 році Зображення милої собачки з виразом обличчя, що його ще звуть котячим, не тільки через Шрек 2, а і типову прохацьку улесливість, на фоні променевого джерела шести кольорів і дві фразі знизу і зверху малюнка, які мотивують безосібного до якихось дій. Краще за все коли ці дві заклиці породжують у об'єкта проглядання суперечності, можливо навіть бажання спалити себе, через виконання різних корисних порад типу видалення теки System32 для продуктивнішої роботи комп'ютера (дійсно зайва тека, у мене вже давно видалена) чи завантаження з інтернету нової програми-зломниці для УКонтакті, за відключеної НОД32(бо будь-який крек буде заборонено)(у цьому мем трохи нагадує підвид буряку).

Записування таких порад поза зображенням відбувається за допомогою символа @ (собака, лол). Спочатку записують фразу верхнього положення, потім знак @, потім порада нижнього положення, причому усі літери мають бути набрані ЗАГОЛОВНО:

ПРОДАЙ НИРКУ @ КУПИ ХЛІБА

ПОСТИ ТРАПІВ @ СТАВАЙ ПІВТОРАШКОЮ

ДІЛИ НА НУЛЬ @ СВІДЧИ БУРЯК


Повноцінним мемом Собака-порадник став тоді, коли за його зразком тут і там почали з'являтися наступники. Склад майже однаковий: феєричні кольори(іноді все те анімоване, рухливе...) на задньому фоні, якась істота на передньому і два написа: згори і знизу). Щоправда сутність написів змінювалася у залежності від того, який образ був зображений на передньому плані: це могли бути поради, питання, заклики, будь що. Інколи гіпнотуючі кольори не використовуються. Подробиці можете дізнатися з прикладів.

Використовуються ці картинки зазвичай у вайпах та набігах (коли щось дійсно суттєве вже запощено і фільтр постійно пише «Дане зображення вже знаходиться тут»). Також неодноразово було помічене використання таких картинок для відкриття тредів чи відповідь у самому треді. Коротше кажучі, такі поради є майже рівноцінні тектовим повідомленням і допомагають безосібному коротко виразити власну позицію.

Міні-комікси
Поширені в мережі, завдяки простоті розуміння та орієнтації на широкі маси. Сюжети не складні, а випадки, навколо яких вони центровані – взагалі переважно фізіологічні, тобто навіть школоті (переважній більшосьі читачів) зрозумілі. Часто, на відміну від професійних коміксів їх відрізняє відсутність намагання над'якісного виконання: головне, щоб суть читачі вловили.

Інтернет-комікси, як макроси зародилися тоді, коли другого актора почало не вистачати самим макросам. На разі, є купа мемів: тих самих смайлів, контекстних фраз та нововведень, що беруть початок саме з якогось “одного з коміксів чергової борди”.

В переважній більшості, акторів на головні ролі обирають з чітко-позиційованих персонажів: троль з трольською мордою, янукович у яєчному жовтку, а дупобіль настільки страшний, що і уявити важко. Народне мистецтво – жодного авангардизму і зайвої глибини.

Комікси, втім як і все інше, є об'єктом почастого раку і дедалі більше центруються навколо власних джерел: поландбольні комікси окремо, фрустрації окремо, проблемофісери – окремо.
Особливий і цікавий стиль коміксів виник на Краутчані і пов'язаний з масовою присутністю поляків на міжнародній дошці, і звісно ж з бажанням німецьткої нації тролити і викликати у них дупобіль. Спочатку традиція зводилась до зображення країн у формі кульок з кольорами їх прапорів (лише у Польщі прапор був догори дриґом), та макросороблство ніколи не стояло на місці і вже невдовзі виокремились держави, для яких загальновизнаним став окремий стиль малювання:
*Казахстан – прямокутник(чи цеглина?)
*Велика Британія – у формі класичного англійця з циліндром.
*Ізраїль зображається у вигляді гіперкуба.

Поландбол став причиною виникнення такого мему, як “Poland cannot into space”, завдяки коміксу, де Польща не змогла врятуватися від метеора, який летів на землю.

На разі виникло кілька окремих стилів малювання коміксів-країн:
1.Polandball – класичний стиль, де Польща фейлить.
1)Planetball – Польща фейлить, як планета-непланета Плутон
2)Poland cannot into space – Польща фейлить у космосі, а точніше через щось пов'язане з космосом.
2.Countryball – розширення Поланду, де фейлити може будь-яка країна.
3.Скандинавський стиль із зачісками та іншими прибамбасами, в Пеїнті не намалюєш.

Oh, exploitable
Серед Безосібного, більшість якого по суті понурі ледачі задроти, вже навіть самому зробити принагідну картинку — щось важке і немислиме. У будь-якому разі, легше взяти шаблончик без вставлень та кольорів, відкрити пеінт та замутити свою особисту мед-скілз шалерею (так кажуть про шалені та криві ручки). Сама форма “Oh, exploitable” походить від словопросіювача “noes” (з “Oh noes”) — “exploitable”. Як тільки анон бачить таку халяву на іміджборді, він відповідно одразу повідомляє усім іншим, що це готово до кулінарної обробки.

Комбо брекер
Особливий вид використання макросів на іміджбордах та деяких видів сайтів, де фізично можна залишати повідомлення поряд, як то блоги чи соціальні мережі. Являє собою можливість запостити макрос частинами таким чином, щоб повідомлення поряд створювали єдиний малюнок і невимовно вражали всіх оточуючих своєю крутістю та унікальністю.

Тягне свій початок зі сленгу гравців деяких ігор, де фраза “Combo Breaker” означає раповий хід, що наносить невиправну шкоду противнику. До речі, зараз такі ігри теж існують, але їх дедалі частіше побивають камінням за примітивізм та відстійність. Попри те, що сама фраза “C-C-C-COMBO BREAKER!” використовується якраз для перешкоджання складанню цілісної картинки, в народі самі такі картинки теж звуться “комбо”. Це важко осягнути, втім і не варто.

Наразі, популярні в Уконтакті, у бидла, поряд з ASCII-артом, оскільки надає +300 до школо-ВВВ, +250 до поваги у школо-друзів, -50 до швидкості завантаження сторінки перевантаженої мистецтвом.

Загалом, як і будь-який вид мистецтва, макрос, пішовши в маси, став раковим та понурим і втратив первинну свіжість думки, набувши загальної поширеності. Головний парадокс ділення на “макроси” та “копіпасти” у тому, що самі макроси є у своєму роді “копіпастою”, а копіпаста все більше стає схожою на макрос, куди люди підставляють власний контекст словами чи фразами. Зі зростанням їх архівів, ми розівчимося говорити власними словами. Ось.

Стаття файлом з повним графічним оформленням.
  • +1
  • 4 квітня 2011, 08:36
  • Kurka
  • 57

Макрос - стаття українською мовою (2)

Частина перша

Текст-арт
За патетичними здогадами ньюфаґів, картинки з тексту утворилися в мережі якщо і не після смайлів, то паралельно і внаслідок їх розвитку. Хоча у дечому ASCII/ANSI-арти і були першими, та схожим чином картинки, які щось зображали чи виражали, створювали ще з часів появи самого тексту. Особливим задоволенням це було для тих, хто вмів у ті неоднозначні часи писати, а пізніше мав друкарську машинку, або взагалі мав час не горбитися на роботі на мануфактурі/заводі, помирати у війнах, а творити високе мистецтво.

Одним з таких у ранні роки, але на жаль не все життя був Гійом Аполінер, “каліграми” якого відомі і до нині і є ані ні на йоту не інакше, ніж текстартом (текстовою графікою). Також ще до інтернету робилися спроби створити текст-анімацію, але ані у картинках, ані у урухомлених творах сенсу окрім гарної картинки і пихи автора не було. Однак, у інтернеті, як і все інше, використовується значною мірою для того, щоб пояснити співрозмовнику його справжню суть.

За свою історію у комп'ютерному варіанті, мистецтво еволюціонувало вже численне число разів: з'явившись на платформах Amiga та Commodore 64, де контекстні шрифти дозволяли чітко вимальовувати лініями контури зобрадення, швидко перескочило на інші технології, де кривість чи не така значима рівність шрифтів призвела до занепаду контурного малювання і початку заливного, де ставка робиться не на суцільні слеш-дефісні лінії, а на різну видимість символів за дрібного масштабу, і як наслідок результативного враження від їх розміщення поряд, подібного до якогось майндфаку.

Укупі з кольором ANSI-кодування, малювання текством заполонило усі місця тісні для картинок, або такі, де картинка, що зображає картинку це вже ознака поганого тону. В подальшому, за допомогою тексту було зроблено багато анімацій, навіть деякі ігри мають текстові версії. Побачити приклад текстової анімації простіше простого. Заходьте в меню “Пуск” свого комп'ютера, відкрийте вікно “Виконати” і введіть “telnet towel.blinkenlights.nl”. Якщо у вас є інтернет (а у вас він є, бо звідкіля вам взяти цю статтю), то влаштовуйтесь зручніше і дивіться четвертий епізод Зоряних Війн.

Текстарт, комбінований зі смайлами активно використовують на текстбордах (BBS), де не можна використати макросів, а оскільки емоції виразити треба, то зручно це зробити текст-макросами, чи складними емотиконами, які до них наближені:

   ≡≡彡
彡 ´_)` ) 

 _、,_
ミ  _⊃) 

[ (★) ]
 <丶´Д`> 

( ^_^)o自自o(^_^ ) 


У таких місцях, смайли складаються з багатьох складних символів різних народів і націй, що переводить їх у клас текст-арту. Новаторством виділяться Ніченел, де, власне, все це і зародилося. Хоча, ASCII-арт може бути і текстовим макросом, та текст, намальований текстом це щось страшне і дивне.

Фотожаби
Узагалі, фотожабами прийнято вважати будь-яке зображення, яке не є первинним, а створене з допомогою комп'ютерних технологій: суміщене несумісне, на одному зображені герої з різних кутків усесвіту — усе заради лулзів. Однак, спочатку, слово позначало лише витвори легендарного Фотошопа, від назви якого і почалося.

Втім, мистецтво, яке ймовірно зродилося на блоґах серед творців якісного контенту, вподобали суб'єкти вебдванульного спілкування у інтернеті. Непогано виражає властивий, хоч і не існуючий стан речей.

Процедура створення фотожаб теоретично проста, але не технічно. Справа у тому, що для самого процесу створення необхідно мати всього-навсього графічний редактор, складності у залежності від потреб, але користуватися цим редактором для того, щоб створити щось достойне треба ще вміти. Цілком можливо саме у зв'язку з криворукістю більшості, виник стиль масового пеінтного виробництва, коли картинки поєднуються навіть без додаткової обробки.

Викаблучування
Новітні технології не стоять на місці і поміж картинок поступово висяюють альтернативні види макросів. Бітарди, при вбачуванні чогось кумедного, все частіше не постять картинку з людиною, що сміється, а просто вставляють аудіофайл сміху. Та навіть, якщо звук це не те, при нагоді стає gif-анімація, де сміх вже не звичайний і нудний зі сталості, а циклічно-різний. Хоча нащо вам що звук, що джіф, якщо можна вставити відео, де палій з полтави розказує, як йому подобається метушня людей під час пожежі, і не забивати собі голову зайвим.

Текстові макроси
Як можна здогадатися, — картинки з написом. Являють набагато більший інтерес, оскільки почасти напис може бути цікавіший за саму картинку, але без останньої — пустий. Здебільшого макроси саме цього типу набувають всесвітньої слави.

Зробити з нетекстового макросу текстовий достатньо елементарно — просто додайте тексту. Але, окрім звичайних відповідностей виробилися певні традиції поєднання тексту та картинки у декількох типах.

Демотиватор
Демотиваційний постер, як один з видів поєднання картинки та тексту, у свій час зародився на /b/ Форчану. За традицією складається з картинки у рамці, напису-гасла, що коментує її та додаткового напису, якщо останній необхіден. Порушення канонічної форми висміює навіть рак, бо в тому і сенс демотиватора, що це картинка в чорній рамці з написом.

Самі демотиватори є пародією на мотиваційні постери, що частенько використовувалися у США, та і в інших девіаціях у інших країнах для навіювання контекстній авдиторії настроїв та відповідно, мотивів. Сам факт, що їх почали пародіювати, свідчить про їх невимовний еклектичний фейл.

Ньюфаґам, які вдосталь ржуть над демотиваторами, треба знати, що частинка “de” первісно позначала не висміювання мотиваторів, а змістове протиставлення їм: мотиватор – спонукає, демотиватор – розспонукає, викликає понуру та небажання щось діяти. Вельми оригінально в умовах інтернету, де всім ітак байдуже.

Тому масовість швидко знайшла їм нову мету – висміювання всього, що можна, демотиватором також можна відповісти опоненту, показавши всю його понурість, фейловість та безвідрадність. На-приклад, людині, яка несамовито і раково захищає свою думку від неправоти в інтернеті, можна запостити відомий демотиватор з зображенням пустої кімнати та словами “Твоя думка хвилює всих цих людей”.

Однак, як все масове і цікаве, демотиватори доволі швидко після набуття популярності стали об'єктом ракування широких мас, а інтернет-генератори з різними опціями та можливостями дали можливість кожному зробити гімно у достойній формі. Школота в Уконтакті має цілісінькі альбоми демотиваторів, навіть українська переважно російською. На іміджбордах та форумах демотиватори використовують, як власне засіб спілкування.

З часом, відкрилися навіть спеціальні сайти для створення та взаємного оцінювання демотиваторів. На цих сайтах зроджений новий метод срачу, коли кожна репліка це чергове гасло для демотиватора взятого в рамку. Демотиватори породили нескінченну кількість мемів, які донині використовуються і поза ними.

Частина третя

Стаття файлом з повним графічним оформленням.
  • +1
  • 3 квітня 2011, 10:30
  • Kurka
  • 2

Макрос - стаття українською мовою (1)

Макрос – зображення, яке використовують для ілюстрації висловлення емоцій, додаючи до постів чи коментарів при спілкуванні у мережі. Іноді навіть коментаря не потрібно – ліпіть макрос і всі побачать ваші ненависть/радість/ вдячність/дупобіль.
Виникли тоді, коли хлопці з іміджбордів зрозуміли, що зображеннями можна не лише обмінюватися, а спілкуватися.
Для виготовлення не потрібно особливих здібностей: необхідна картинка, ну і іноді пеїнт для нанесення елементарного тексту. Хоча, якщо бажаєте, щоб текст теж хтось побачив, краще беріть Фотошоп чи насамкінець Ексель.

Щодо тексту, макроси вельми одноманітні: він усюди пишеться літерами. Хіба що десь це буде літспік, або мунспік персонально для вас. Уся цікавинка – в зображеннях, ці ж у свою чергу часто зображають:
незвичайні емоції та специфічний вираз обличчя зображеної особи (примітивними макросами такого типу є смайли);
незвичайні обставини — дивну за формою і загадкову за змістом подію, момент з якої ми і можемо бачити (наприклад, демотиватори);
просто знайому ситуацію/героїв з якоїсь стрічки чи іншого об'єкту культури мас, історичну картину (щоб були усім відомі).

Останнім писком моди стало подання в ролі доданого файлу звуку – та, очевидно, це не дуже приживеться, не тільки через те, що, коли сидиш на роботі, то такі макроси не дуже послухаєш, а і через невелику яскравість, порівняно з зображеннями. Найімовірніше, піком розвитку макросів так і лишаться gif-и з різними кумедними сценками, є шанс набути популярність у відео-макросів, де є вже і картинка і звук – лиш вибирай, що до душі.

Використовується не тільки для ілюстрації, а і для надання зрозумілості, важливості, значимості власній думці, умілого биття опонентів по ручкам. Так само можна постити картинки з написами для тролінґу, вайпати ними дошки без капчі, чи просто обмінюватись там же, поширюючі.

У залежності від того, що саме зробити прагне автор і для чого застосувати, загальна маса макросів розділена на кілька типів — наприклад, фотожаби чи демотиватори. Найелементарнішими, і як наслідок найпримітивнішими макросами на сьогодні є тисячі, а може і сотні тисяч картинок, створені за допомогою сайту Мемгенератор.

Популярність макросів визначається не чим іншим, як застосовністю: якщо картинка достатньо емоційна, ненав'язлива, зрозуміла, то нвйбільш імовірно, що її забажають використати в дискусії чи вираженні емоцій.

Нетекстові макроси
Скоріш за все, саме з картинок без тексту почалася взаємна ілюстрація, більш за все, навіть сьогодні ньюфаґи, замість того, щоб зробити макрос, постять чисте зображення, розміщуючи пов'язаний текст у самому пості. Всупереч нашим очікуванням, нетекстові макроси цілком можуть бути з тексту, від текстових їх відрізняє відсутність супровідного напису у самому макросі.

Смайли
Також (emoticon, emotion icon)З точки зору людей, які вважають себе розумнішими за інших — невимовно ненависні супровідники тексту переважно на форумах, чатах чи соціальних мережах. Власне, відчуття особистої заплутаності у тієї ж категорії людства з'являється тоді, коли їм кажуть, що смайли — первинно не далі ніж знаки пунктуації, як “?” чи “!”. Стає на місця все лише тоді, коли враховувати, що і “...” — теж знак пунктуації так само ненависний як і смайли.

Що там, якщо у 80-их їх навіть намагалися впровадити у типографію. Та чи то після уявлення газет майбутнього, які були б схожі на сучайний середньостатистичний блоґ дівчини-підлітка, чи то після їх популяризації, як засобіу спілкування типових дівчат-підлітків, експансія смайлів припинилась. На щастя. А між іншим, в історії відомо кілька випадків ще раніше, коли використовували чи пропонували використовувати знаки пунктуації, що б відображали емоції. Тим часом, Юнікод вже реалізував таку можливість символами “☺”(U+263A) та “☻”(U+263B) — біла та чорна посміхнені пики відповідно.

Існує 2 види текстових смайлів — стилю американського, які необхідно читати повертаючи голову на 90° та японського — для їх читання знущатися над шиєю не потрібно. Точно не відомом, чому все саме так, але не інакше, та за загальною думкою — початком для американських смайлів стала рот-дужка(“)”), а для кавайних японських — око-степень(“^”), а далі за вигадками. За іншими уявленнями азійські смайлики виникли у зв'язку зі схожим зображуванням обличь у аніме та манзі.

Використовуються у випадках, коли про щось дійсно зрозуміле мова не йде, а передати емоцію якось треба. Іншими словами, якщо повідомлення написане з гумористичною метою, а смішного в ньому нічого нема, то воно виглядає десь так: “ну ти ж мене знаєш)))))))))))))) ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))”, а то і довше.

Своєрідним шоком для мовців та дизайнерів стала з'ява смайлів-картинок, а потім і смайлів-анімацій. Останні викликали непосильний фейспалм у значної частини інтернет-авдиторії, у зв'язку з чим звіснож і стали популярними. Тут вже нема стилів, а є прості жовті усмішки-обличчя — найбільш схожі на нормальний колір шкіри, втім це не зупиняє від використання червоного для люті та ненависті, та зеленого для хто зна ще чого.
Українці, як завжди забажали виділитися з загальної маси і замутили собі “~” — оселедець чи “}” — вуса для козаків та “*” — квітку для панянок, збазувавши це все на американському стилі. Тобто, було: “:-)”, стало: “~:-)” та “*:-)”. Однак, щодо оригінальності останньої ідеї, пруфів не буде.

Прогресуючим захворюванням мозку у смайлофаґів є використання у мережі країн СНД смайлів типу “)))))))))))” та “((((((((((” для демонстрації багатократного підсилення емоції, зображення на смайла-картинках та смайлах-анімаціях не просто емоцій, а різних рухів, взаємодій, як то танці, секс, чи гамселення молотком та віддзеркалення смайлами картинок взагалі ((__!__) — дупа, (. Y .) — цицьки). Втім останнє було ознакою новизни ще років 10-15 тому і поступово трансформувалося у складні смайли та злилося з ASCII-артом.

Тож, щодо основних елементів самих смайлів. Американський стиль: “)” — усміхнений рот, “|” — беземоційний рот, “(” — сумний рот, “D” — дуже усміхнений рот, “P” — рот, показуючи язика, “O” — здивований рот, “-” — ніс (використовується рідко), “:”, “8” чи “=” — очі, “;” — підморгування. Аналізуючи японські смайли, може й не дивно, що для заходу характерна зміна роту для вираження емоцій, а для сходу — очей: “^” — око, “-” та “=” — примружене, чи стомлене око, “O” та “o” — здивовані очі, “~” — моргаюче око, “'” чи “”” — задоволене око, “(” та “)” — контури обличчя, “_” — рот, “.” — , “o” — рот, який сміється, “” — ,. Втім, цими елементами побудова смайлів не обмежується.

Емоція\Стиль
Американський
Японський
Посмішка
:-) :) =)
(^_^)
Сум
:-( :( =(
(;_;)
Сміх
:-D :D =D
(^o^)
Здивування
:-O :O =O
(O.o) (o_O)
Лють
>:O >:(
(>x<!) (\_/)
Підморгування
;-) ;) =)
(^_~) (^_-)

Де-інде використовується дивний стиль з руками, що позначаються як “<” та “>”: <( ^.^ )>, <( -'.'- )>, (.ㅅ.).
Для особливих почуттів, що набули світового значення і не передаються серез стандартні емоції, використовують особливі комбінації знаків.
-_\\ — фейспалм
ಠ_ಠ — здивування
ಠ益ಠ – фрустрація
[:||||||:] — той самий фейспалм, тільки жартівнику-слоупоку (символ досвідченого бояніста)
¯\(°_o)/¯ — потискання плечима

Втім, маємо кілька прикладів національних стилів, що не дісталися світового визнання. Такими є смайли з корейських ієрогліфів, на приклад, ㅇㅅㅇ чи ㅇㅂㅇ. А подивившись на арабські літери, можна збагнути, що ніяких смайлів насправді і не потрібно:
ﺖ — [t] наприкінці слова
ﻩﺏﻩ – окрема [b] між двома окремими [h]

Ось і все. <@>___<@>

Відомі смайли:
Смайли, що так чи іншакше славні своїм особливим виразом обличчя, мають тисячі варіацій і фігурують у десятках тисяч коміксів, макросів та зображень взагалі.

Частина друга

Стаття файлом з повним графічним оформленням.