я помру серед стомлених запальничок
під вікном, що повільно стікає униз
абсолютно позбавився я старих звичок
до нових же, на жаль, іще не доріс

серед порожніх та зимніх бляшанок
які вже розтратили свою снагу
серед паперів, залитих віршами
що ледве тримають їхню вагу

серед будинків, утиканих цеглою
серед трамваїв, стрижених під каре
серед думок, в міжусобицях вже полеглих
серед самого себе, що скоро помре

я буду чекати на тебе, люба
чуєш, я не засну без тебе
в порожній ванній, сам-один
з останньою сигаретою в пальцях

незабаром ти зайдеш повільно
тихо, наче повітря босе
обіймеш — сумувала, аякже —
проведеш по обличчю тонкими пальцями

вимкну світло, воно ні до чого
поставлю платівку старого Хукера
і ти розділиш зі мною склянку
п'янкого вина, тільки одну на двох

я буду чекати на тебе, люба
на твою ходу, урочисто чорну
це добре — врешті-решт покохати
смерть

«порибалимо вдвох, сидячи на хмарині?
уяви, там, внизу, ще багато здобичі
ти візьмеш свою розборну бамбукову
а я — новенький пластиковий спінінг»

і тут несподівано настає апокаліпсис
десь згори летять шматки жаб'ячих голів
потрьопуючи миршавою шкірою у повітрі
й бризкаючи веселою сукровицею у різні боки

можеш не перейматися — твою дівчину
вже накрила величезна масна зелена туша
а твій кращий друг сидить на гачку
і потихеньку стікає синьою кров'ю

ідеальний сценарій кінця, правда ж?
всі будуть врешті мертві й щасливі
мертві ж не мають жодних почуттів
але черепи їхні завжди посміхнені

навіть нічого не скажеш усупереч
смерть твоя буде усміхнена й зелена
а замість останніх повчальних слів
просто чваркнеш кишками по асфальту

«як у тебе, скільки зловив?»
«у мене дрібні всі, нічого такого»
тихо згортають леску, поправлять німби
розкривають зсивілі крила

ніколи не вірте людям
які кажуть що смерть ховається
прямо отут, за рогом, у кроці
або як диявол — в сирі

ніколи не вірте людям
що кажуть, що смерть — це мука
сповнена страхом, долита панікою
що ніби боляче помирати

ніколи не вірте таким людям
насправді смерть — надзвуковий винищувач
так само тиха, так само швидка й несподівана
так само смертельно небезпечна

ніколи не вірте цим підступним людям
коли ти в кабіні — тобі тепло й затишно
а навколо тебе — дика турбулентність
перемелює зелені дерева й домашню худобу

ніколи не вірте людям
взагалі краще нікому
навіть смерті
нікому ніколи не вірте