Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 ZOO / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Таба

Первый взрыв прогремел поздно вечером в отеле Hilton курортного города Таба. Согласно последней поступившей информации, в отеле погибло не менее 44 человек, более 200 получили ранения. (с) ЗМІ

1. Я
За день до цього мені здавалося, що я підіймаюся вгору, за руку ведуся в космос.
Пізнання себе через воду і, дихання затамувавши, я знову на дні під товщею.
Таба кличе мене, риба із зубами людини щось мовила,
І каравани рушили на Єрусалим.

Увечері Аллах упустив квіти на моє чоло,
А вночі втопилося сонце з шипінням.
Ми всі померли.

2. Ми
Одні запивали сперму Хеннесі,
Інші ж просто — cogito,
Нас провели каравани,
Наші нігті пройшли дощем над Каїром.

3. Вони
Вони підставили нас — літаки денних рейсів,
Упевнених авіаліній,
Тепер нам кришка.

І риба із зубами людини дивилася в небо,
Звідки хриплячими звуками тінь літака наближалася.

Кладовища із ними, нами, мною,
Стада літаків, що у морі харчуються стервом.
Таба кличе нас, Таба вибухає тротилом,
І ми загинули на шляху до неї.

Статево дозрілі дівчатка бавляться під шкірою Люцифера

Змиваючи із себе сперму, німфетки короля помоляться,
Кокетуючи із проїжджаючими машинами, автостопом до моря,
Де медузи висмокчуть із них останні краплі прощення.

Водою заплідняться милі дівчатка,
Маленькі непристойні Варвари,
Що із цікавості взяли член до рота, вперше
Їм не треба чекати на прощення, вперше
Волосся їхнє заплетене в колосся шуму.

Запилені довгі дороги з дому до чеченських воріт
Ворота Пекла привідчинять, і вони охуїють
Від наявності Бога в них.
Німфетки короля незнищенно цікаві,
Я інфантильність їхню вперше відчув насвоїх кістках,
Коли одна із них ніжно вкусила мене за палець.

Сумують за дорогою грішні, а я
Милом відмию залишки туші з моєї шиї –
Одна із них голосно плакала на моєму плечі.

Тут-і-Там

Я – велике велосипедне колесо, відцентроване посередині,
І мене пустили з пагорба,
А я не упираюсь.
Спиці, що йдуть від початку гумової окружності всередину
Випрямити можна молотом.

Тут:
Сонце, ти п’яний. На моїх рукавах сніг, а може, і попіл твоїх цигарок.
Цікаво, що буде, якщо раптом загасити мене об замерзле шкло?
І що буде з тобою завтра, о десятій ранку,
Якщо навколо їздять машини, і музика їх спиняє,
Наче нам заказано жити разом.
Я цьому підсвідомо упираюся.
Заходь у мене, будемо дивитися Джармуша.

Там:
Я декілька років ішла через ліс,
І ліс на мене чіпляв одежини та різне начиння для хати,
І як же важко це все контролювати,
Як же важко прорости нервами у кожну із загублених деревами речей…
Я хочу вже спати, натомість і далі іду через ліс, на мені бляшанки дзвенять снами.
Я гублю якусь із речей і не можу знайти мені потрібну,
Я речами обростаю.

Тут:
Відкриваєш двері – сонце, ти п’яний,
А навколо наливають пиво у пластикові бокали
Що потрібно тобі сказати, поки ти під дією анестезії?
Ти забудеш, як собаки зголодніло проводжали нас до бару.
Собакам холодно, і вони дивляться з-під лоба.
Вухо відірви своє, я сумирно буду його гризти.

Там:
Дійшла.
Не відчуваю пальців, суцільний трем в руках,
Господи, як же холодно.
І чи є у мене пальці? Забула –
Я – велике велосипедне колесо, відцентроване посередині,
І мене пустили з пагорба,
А я не упираюсь.
Скочуюсь зі своїми пожитками з пагорба,
До Сізіфа. Грішити.

Дивне зізнання в любові, коли сонце на небі блакитного кольору

TO.

Я, вилізаючи зі шкіри, сяду на підвіконня совою;
Ковтну взасос дим твоїх цигарок.
Я, падаючи зі стелі в напрямку екватора, леле, стану годинником,
Битимуся в арках твоїх ребер крилами, венами під твоєю шкірою обертаючись.
Штовхаючи тебе з вікна, бачитиму перед собою любов до тебе.

Голуби намагалися ковтати яскраво-блакитне сонце, але погоріли.
І сонце, пульсуючи горлом твоїм на небі, наді мною промовляло;
Тоді я звар’ювала. Йшла до тебе, злетіла совою на підвіконня.
Погризені фіранки черепа твого вищерблені вогнем цигарок,
Любов і дози нікотину повільно видаляли з мене тварин –
Мертвих голубів. Прийшла до тебе. Слухаю твоє тіло.
Цілую твою кров.
  • +12
  • 29 листопада 2009, 23:24
  • Milicenta
  • 8

Про те, як я хочу спати

Якщо ніяк не можеш спекатися алергії, перевір, чи не завелися миші
Під твоїм ліжком,
Голуби
На твоїх підвіконнях
І вужі
На твоїх повіках.
Тобто задумайся над тим, чому раптом не можеш відкрити очі зранку,
І гніздо голубине душить груди.
Чому, стаючи босими ногами на підлогу, ти відчуваєш зайве звірине тепло
І хрускіт не дає тобі виспатися.

Лежи сумирно,
Інакше у вуха заповзуть тобі комашки,
Перекидаючи меблі в пустій коробці черепа,
І будуть гомоніти зсередини крилами.

Спи, не рухайся, і тоді в напівтемряві
Я віднайду твої руки
І втоплюся у пальцях,
Загублюся в твоєму волоссі.

Коли риби, буває, допомагають людям, ризикуючи своїм життям

Коли я жив у Марокко, місцеві діти часто хворіли там на астму,
І старці опускали їм у бронхи рибку, обмочену маслом, щоби та прочистила ходи від гною.
Звиваючись, рибка шукала шлях, як вибратись,
Хворі діти – як вилікуватись.
Коли нарешті під горло їм підступала мокрота,
І вони, видихаючи рибку, обмочену в маслі, зі своїх бронхів,
Починали кашляти в землю,
Після чого в океані зароджувалася тепла слизова оболонка цунамі.

Я намагався сказати їм, що за одну дитину тисячі риб віддають своє пір’я,
І вриваються в дно кораблі, присипаючись мулом,
Та що їм уже скажеш, коли хлопчик на моїх очах загинув,
Так і не спромігся викашляти рибу,
Що і зараз плаває в його бронхіальному стовбурі,
Заснувавши в людському тілі серединний океан.

Серце, яке раптом забилося у мене в горлі з невідомих причин

to Cap

Я була в гостях у хлопчика, шкіра якого зроблена з папірусу –
Він казав, що це все має колись закінчитись – вгамовував мою щодо нього цікавість,
Але раптом я притулилася до його грудної клітки – і почула важке серце.
Там, усередині нього крутилися мідні бляшанки – одна незалежно від одної.
Я злякалась.

І кожного разу, де б вухо моє не опинялося, чула я кров і важке серце
Хлопчика, чия шкіра зроблена з папірусу.
Думалося, що відкусивши шматок його плеча, матиму чуже серце в горлянці.
Не пам’ятаю, яка історія трапилася між нами, але зранку стало важко дихати.
Певно, я зловила ритм.

Згодом на моїх очах він вколов собі дозу героїну, і я встигла побачити,
Як тисячі сердець під його шкірою вибухають, наче гірлянди під час короткого замикання,
І одне з них – у мене в горлі.