І
Його стіни сосново безвухі
його вікна близорукі завжди заспані
він тримає за дверима людину-льодяника
висмоктує з нього сни у роті перекочує
насолоджується ним наче безтіла голова льодяником
і вмовляє порухом кожним застрягнути десь у горлі

ІІ
Саудівська Аравія ніби очі твої
людино-льодянику твої очі повні нафти
чорне золото для режисерів паливо для проповідників
ти ховаєш його в будинку за містом заляпуєш подушки нафтою
фотографії теж заляпуєш і вони горять у руках
і за вікном горить щось але ти не дивишся ти не виходиш

В. Ковальчуку і Дж. Унгаретті

Поезію потрібно не розуміти а відчувати
прокручував цю його улюблену фразу в голові

Вона читала Унгаретті в оригіналі
і я просто не міг не підійти

Поезію потрібно не розуміти а відчувати

Вона дозволила мені відкрити для себе ще один верлібр Джузеппе

In galleria
в галереї
зрозумів я й подумав що все має бути просто
так я не читав цього в перекладі
так у мене немає італійського словника
та я взагалі не знаю італійську
але поезію потрібно не розуміти а відчувати

Un occhio di stelle
ci spia da quello stagno
e filtra la sua benedizione ghiacciate
su quest'acquario
di sonnambula noia

Це означало для мене таке

Одне око на стелі
це спить кволе стегно
не пропускає світла бензинова квітка
бо призначення акваріума
сомнамбул рятувати

Таку сюрреалістичну картинку показав мені верлібр
але я не відчув його а намагався зрозуміти
але той хто володіє італійською розумів би його по-іншому
але кожен розумів би своє щось
а поезію потрібно не рзуміти а відчувати
саме це кинув я їй на прощання
і пішов з переписаним віршем у руці

Свята дівчинка з сірниками
хорони нас від стариганів
Ян Твардовський

Дівчинко з сірниками тримай за бороди
і нехай займуться їхні тростини
нехай не зоратимуть
нехай дорогами стануть палаючими

Хлопчика в зеленому зроби хлопчиком у жовтому
дівчинку з відрами не зачепи
коли старців до блакиті палитимеш
бо у них на колінах сидять хлопчик в зеленому і дівчинка з відрами
тріскотітиме волосся сиве а діти сміхом дзвенітимуть

Дівчинко сірників з сірника з сірників
дівчинко з сірниками ти на поле схожа
птаха зернинами дразниш і він летить до тебе щоб згоріти у ниві
ти бджоли жовті смужки
бо чорні то соняшникове насіння
ти вікна влітку і плоди з правого боку
ти сніданок інколи але не тебе з'їдають
ти засинаєш в одному місці а прокидаєшся в іншому
зустрічають півні тебе як тільки з'являєшся
а ми відкриваємо очі щоби примружити
і називати коханих зранку твоїм ім'ям

А клен здається майже всох
Й верба не плаче
Та відчувають ріст кісток
І болю м'ячик

Який принесла ти сюди
В надії сонній
Лишить його п'янкій траві
Чи дуба кроні

Але нема кому віддать
Ніхто не візьме
І край повалених роп'ять
Так давить грізно

Що випускаєш м'ячик той
У річку бистру
І зупиняєш ріст кісток
Тепер не тисне

Світло падало не променями
а наче сніг у безвітряну погоду
здавалося що птах згори пір'я сипле

Вона підставляла долоні
щоб світло впало на них і його можна було роздивитись
але на плечі на очі на губи падало
тому розглядала на ньому пір'їни а він на ній роглядав
і один одному про світло розповідали

А потім змовкла горіхом шкаралупа
і тінь у тінь заховалась

Насправді сонця гаснуть і на жуків перетворюються

Лис крадеться і дитина крадеться
хутро руде і руде волосся
часом жуки ховаються в ньому
тоді лис курочку в зуби й у ліс
тоді всміхається дитина і засинає

Лис у ліс дитина в сон
а жуки злітаються до гілок і пахнуть обліпихою

(реальний постер у Житомирі на Михайлівський)