Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 PawlikDoc / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

лиза дедова

Людина плаче коли думає про час
подумати як плаче сонце щовечора,
а для когось ранок то вечір
і сонце плаче взагалі завжди

вже тоді коли ми лише тільки приїхали
райдугами виряджали перші погляди з очей
лазери від землі до неба,
від землі до будинків й до хмар
а хмари — баранці
чи чайки з моря понад містом

на сніданок від'їзду
кисле світло ранку
я дихаю по тобі, наче
дихаєш два роки
після чиєїсь смерті
спокійно асматично
висотою сосен,
піском, квіточками і вітром

твоє тіло й ім'я
перетвориться в місяць через 30 хвилин
перетвориться в зірку через півдоби

24.07.12

москва і поет у білій футболці. а я десь їду в метро

І

Пройде кілька днів доки ти зрозумієш
що біля тебе був павук,
намальований фломастером,
і станцюєш подумки із ним
дикий танець,
нанизуючись руками на порожнини
між його лініями.

Пройде трохи менше часу і ще до того,
ввечері ти побачиш перед собою сухий скелет риби,
засолений на стіні,
а в очах у всіх глибинну оливу і,
зім'яту як листок воду,
ніби у людей відібрано декілька світел,
і їх замінено на світла ліхтарів,
їх голос замінено на голос асфальту,
який починає зростати коли засвічуються помаранчеві.

Поети наче гілки метро —
хтось їздить лінією нижче,
хтось лінією вище,
і перехід то завжди хвилююче...

ІІ

Звикання призводить до зростання бульбашок мінералів у камінні,
а виноградна лоза з розчавленим животом і ногами,
що видирається з-під гранітного склепіння
до даху, до неба,
здається тобі деревом
і хтось з вікон бачить її страждаюче обличчя Христоса,
її закривавлене ВЕ
її листя-волосся.

Звикання приводить до співчуття,
співчуття тому, що є,
схваленню будівництва,
звикання дає досвід,
заспокоює, покоїть.

Поет садить своє дерево на платформі метро,
поет поливає своє дерево між прибуваючими і відбуваючими потягами,
і співає пісні ще три дні потому,
ні мало ні багато.

Йому кажуть потихеньку — «божевільний»,
поет сидить і розміряє відстані під куполом станції.

Його ім'я закарбують на стіні.

Я страшний до нових людей,
із сироватки,
снігом написав би колись розпач,
скло униз.

Поет народжується як дитина,
у формальній темряві коли зверху іще вечір.
Але його народження спиняють
виїхавши над землю.

Cocoon bjork

міцно заварений чай
п'ється пластинами

ти багато зробив за день
втомився
хочеться лягти головою там
де раніше лежав ногами
а ногами там, де була голова
ноги вище голова і холод

хочеться ввімкнути ту
світлу люмінесцентну лампу
яку вимикав раніше
ввімкнути комп для написання вірша
і вимкнути відразу ж
ще поки він думає
лягти врешті поперек ліжка
спиною поперек ковдри
і встати бо ще щось не зробив
лягти а може зараз
але встати знову

витираю лоб заплющую рукою очі
намагаючись побачити квітку

чомусь намагаюсь бачити квіти
саме в цю мить витираючи холодний піт з лоба

ясна сьогодні не кровоточитимуть
це незавершена справа вони не зможуть піднятись зі
стільців і заговорити

я слухаю свій кокон

міцно заварений чай
допивається залпом

це перекочувáння

10.07.12

Чорний сріблястий білий

дайте мені схопити молодість
банан в собі

білява співачка в 60-ті була така молода
хочеться облизати її зуби так і зараз
змахнути білий порошок зі шкіри обличчя
стираючи наслиненим пальцем пил з монітору

приготувати спагетті і заправити соусом
обжиратися перед фотографією
сонце гламур діаманти

вона каже чувааак чувааак чувааак
вона каже boY
я нічого тобі не кажу
я вже померла

а ти їсиш свої макарони з кетчупом
злови молодість
дай йому зловити банан в собі
прихили голову до модної американської автівки
послухай сядь полюби її блискучі деталі
покатай по сан франциско
злови молодість
злови банан в собі

добре
добре
я відходжу, добре
твою красу
ніжно поховаю лише у фотокартці

02.07.2012

vk.com/wall11552621_5112

Мастеркард

Гарна музика спершу вивернула мене
у півмісяць

доки я видихав супроводжуючи хрипом
червона і синя фарби виходили у горлі
в чорному тунелі були фізичними галактиками
швидкостями у вакуумі видиху
ніякого вдоху ніякого повітря

я думав спогади про італію
іспанію чехію
залоскочуть хребет
плівкові краєвиди літні міста
жовті глиняні полуденні
зламають мене
заведуть у закостеніння,
непотрібні ноги ніг — немає

жорстка спинка дивану
перетискає грудну клітину
гарна музика надалі не потребує згадки
надалі без згадки про неї
поспішатиму

зламай її
видихни
вдихни
живи

01.07.2012

Запахи

Смердить плівка
смердять полаковані двері
не вдавитись плівкою коли позіхаєш
не порізати губи коли закінчуєш позіхати
як я був близько до смерті

тихо дивлячись у вікна балкону
нюхати щось
зрозумівши що вдень це яскраві рожеві
квітки калачика
нюхати силует
пишаючись,
виділяючись
силуетом

спогади про Києво-Печерську лавру
прогнивають
вони точно прогнивають бо зовсім недоречні зараз
білі башти з деревом зверху і знизу
провалюються, закриваються і ніяковіють
чешський замок з привидом
залишається як набагато давніший спогад
наче на шпалері присохлий
який нереально і неприємно здерти

смакує плівка
смакує коричневий
не задихнутись
не виригати
не втравитись
можливо її не можна чіпляти до губ
? до них і так чіплялось все окрім ще одних

можливо,
вірш буде довгим
і я все-таки задихнусь

ні

26.06.2012

Вальси Шопена

Купуй салямі таку
як вальси Шопена

принеси мені рожеву білу салямі

заплутай її між прозорих гірлянд
люстри яку я протер вчора ганчіркою

давай
давай тост
давай тост
давай тост

я ніяк не п'ю а ти ніяк не даєш

за такий вечір
за тіні на стелі за Шопена
поки ми молоді і під нами не розвалюються стільці
і на кришці фортепіано стоять тарілки
а діти б'ються головами
стоять колінами на підлозі
дістають руками під диван
б'ються шкарпетками у диван

як їм не побачити наших щасливих п'яних поцілунків
коли єдина дія це перевернутись
штовхнувши тебе рукою і завалитись
головами у куток де лежали
ці колись хворі діти і пили чай
гарно пострижені з гарною чолкою

на завершення — ніч
чашечка з міцно завареним чаєм
темні фігури
я дивлюсь у куток
я дивлюсь вверх
я не знаю чому

24.06.12

май мене і настане літо

половинку чорного хліба будь-ласка

— ти расист, сука.

і ще батон

хто будував панельні будинки
і садив між ними дерева
хто живе у панельних будинках і не косить траву

під твоїм балконом інші балкони
під твоїм балконом квітник і цигарки
як думаєш чи зможеш перестрибнути огорожу клумби
скажи свої думки з цього приводу

чи досить для такого міста як житомир
10 трамваїв, нехай
у двох зламаються сидіння і буде 8 трамваїв
а двоє будуть відпочивати
ще у двох прогниє метал і стінки
і буде 6 трамваїв.
житомиру досить 6 трамваїв

написи на стінах у віддалених районах — плачуть
їм сумно?
тааак, їм сумно
поруч ростуть ясени і трава ростуть у піску доріг
всім сумно
собаки найагресивніші і вони знають мало людей
лише своїх
всім сумно там

половинку чорного хліба будь-ласка

— ти расист, сука.

і ще Бббатон

Я падаю коли бачу її

дощ розіб'є пил в моїй чашці
дощ розіб'є всі мої спогади про красунь
всі спогади про моїх красунь

дощ розіб'є нашу нестачу
дощ розіб'є місто на скалки дзеркала

і людина виймає руку з багнюки
і голову перерізає очеретяного кольору хмара
і вода ллється зі стріх у ринви з ринв на землю
але це все — не моє

усе має кінець
історії мають кінець
блискавка проникає через мене і виснажує мене
блискавка чистить мене доки я не зізнаюсь
я боюсь що настане її кінець
блискавка трусить мою оселю
шукаючи кохання
очеретяного кольору хмара байдуже.
і безсила

завтра — справи
післязавтра
можливо знову блискавки
не врятують машини в місті
не врятує затишна далека лампа у ванній
не врятує гоління
не врятує тепла їжа
нічого не врятує доки
вона не з'явиться

08.05.12