Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 PawlikDoc / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Совки і Ширма

Уяви (до себе) ніби я щось кажу —
і не кажу
будь до хмар так близько,
так, що мариш силует падаючого літака,
але не бачиш його,
Уяви ніби ти тягнеш по повітрю літак, за ниточку,
і ти не маєш права провалитися зі сну
знай, все розіб'ється все одно,
тобі ніяк не врятувати літаки зі своїх снів,
вони живуть 5 секунд
вони такі ж некеровані як і в реальності

довкола туман і будинки
«Де твій обов'язок?
знай, ти ще можеш.
Де твій обов'язок?
Не тобі вирішувати»,-
літаки нагадють раз-по-раз

тут є школа
і для дітей ці звуки значать щось зовсім інше
жити під стріхою аеропорту

В тебе є обов'язок:
ти не говориш наче говориш,
і щоночі трешся вухом в подушку
нагадуючи той пагорб,
де колись проходили героїчні бої оборони Києва

20.11.12

У мене на піаніно стоїть Ісус

у мене на піаніно стоїть Ісус
сьогодні я хотів розвернути його обличчям до стіни
але не посмів

хто винен що його намалювали
таким суворим і правильним
зі скулами так як я люблю в собі і в інших
що ще більше наближає його до мене
і змушує вдивлятись

перериватися у грі
відтягуватися на спинку стільця і дивитися
затисши олівець між зубами

тебе і не прибрати і не,
всі інші речі на піаніно що я бачу:
католицька Матір Божа, вид на скелі біля Коктебелю,
«Три богатирі», вишиті мамою,
фотографія хору, в якому співав — мабуть, найкращі спогади дитинства,
картина квітів,
але ж це все без тебе не зовсім правда,
а з тобою це надто актуально і стає теперішнім

Ісусе, ти тягарець для мене,
на який змушений дивитися
але прибрати тебе — не зовсім правильно

24.11.12

Не нормальний

Нічого не було,
нічого не рухалось,
о третій ночі,
коли я відчинив вікно
для провітрювання,
стояли вкопаними каштани,
зів'яле листя висіло й не падало,
ніякого тобі вітру,
зачинив вікно,
ненормальний,
я не нормальний

19.09.12

У казкову країну приходить осінь

Прокидайюсь і перше що бачу
білі хмари швидко летять із заходу

казкова дівчинка гуляє стежиною
у казковій країні але вікна мої — на інший бік

гучний шум злітаючого літака
сонцестій робить небо синім і темним
пролітаючі хмари несуть в собі дірки з небом
хмари 15 століття
хмари на які дивиться Леонардо да Вінчі

вітер вітер
у казкову країну
приходить осінь

09.09.12

Миттєвий психопортрет

Нова якась дівчина йде коридором
ось вона швидко крокує з темряви
в балєтках
підпадає під лампу, освітлення
красива дівчина
нова якась для мене

я гарно фотографую
завтра субота я все-таки сам
тихо зачиняю дверцятко залізного шкафчика з тарганами
спокійно
гладжу чорну футболку на собі
спокійно спокійно
бачу та проводжу руками свої кілька ребер
в моїх кроках падає сенс донизу
кроки через всю кімнату

спокійно
спокійно спокійно
спокійно

спокійно спокійно спокійно спокійно
спокійно

спокійно



07.09.12

Портрет мене не такого

Бруд піску під колесами
застояного москвича на стоянці

ненависть радянські перукарні
стара мода

застарілі відтінки кольору національного прапору
молоді тітки
зацікавлена мама
не сивий батько

корж та спечене таке тверде
наче біла цегла
а біла цегла відсиріла і негарна
завжди дивувався її грубості

я закоханий стояв на краєчку десятиповерхівки
бачив ліс за містом
за вокзалом вулицями
і ще кількома знемоглими високоповерхівками
ванільно писав на даху що
я люблю тебе (ім'я)
ніхто не гідний такого
там і тоді

люблю копати могили
яскраве сонце
і чекати моря весь рік

портрет мене не такого

30.08.12

Натюрморт

У намоклій під дощем вівсяній каші
завелись сині кола
а в сусідньому будинку спали ми
і не знали

сонце випалило воду з тарілки
кола висохли і померли
на веранді поряд ми обідали
і не знали про це

14.08.12

Бідність дерев

Невидимий в траві холод,
у вирізках сонця низько
то світле то темне,
хтось у халатах снує все,
все — це сливки яблуні смородину,
смородина вже пливе
десь під хатами
в тунелях землі

ноги у воді
глибокий погріб напився
розтисни кулак і впади в канаву
обличчям, панчохами, курткою
не дай їм задихнутись на горищі

у всього є очі,
між гілками очі,
які знають принаймні на одну зиму
більше аніж ти
ввечері ходити — тертися в очі
я чую, сонце
тягне мене за собою

бідність дерев

10.08.12

Прокидання

Голоси — миттєві птахи
налипають
рожевими квітами
доки я роздивлюсь
і тануть як сніг
на склі автівки
впиваючись далі в мою середину
кровожерливі птахи
допитливості

щоразу розплющенням очей
вода у тіло
нове відпускання повітря
де всі живі — на дні
потравлені моїми фантазіями
вода йде поміж всіх
коли уже байдуже

Голоси знову — образливі
ображають мене, Я,
мене,
і ще когось,
кого нема насправді,
досить їм,
досить Мені
вже,
нехай

приходять думки-камені
думки-камені лягають на землю
приходять землею
приходять думки-баклажани
думки-баклажани стають більшими
приходять стоячи
приходять люди
і
все

кінець

05.08.12

молоді поклони

Дівчинка випечена з матері
сипле віями пісок —
дивиться на білий вітрильник в морі

не знаю чи пес чи ікона,
стою а вона по коліна очима не вище
ніби не вміє
або розумна на сто років вперед

і буде мармеладним пам'ятником
а за спиною — у синьому час.

31.07.12