Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Dark-Moop / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Усе... Ще щось?

Сам впустив її до свого серця. Винен!
Кричи… У темряві сиди рахуй хвилини.
Це не вона — ти в її полоні.
Ти подихом своїм зігрів би їй долоні.
Та не вона самотня, лише ти.
І всюди бачиш ті зелені очі.
Нема куди побігти, де піти.
Де пережити ці самотні ночі.
Благаєш ти? Нікому непотрібно тих благань.
Кохаєш ти? Нікому не потрібно тих кохань.
Ти сам став непотрібний, як спогади мерця.
Ти скам’янів, як скам’яніли у людей серця.

Трикутник

Вона кохає свого його,
він трахає свою її,
а в неї є свій він.

Тобі варто

Тобі варто торкнутися
моїх ідей, палаючих
свічками останньої надії.
Мої спокуси легко
подолати, спокусник
мій смішний.
Я не сповідую Тобі свої
гріхи, лише кажу чого я вартий,
я вартий більшого ніж просто
дощ та сніг що тане
у Твоїх долонях.
Не треба знати
хід моїх думок,
щоб зрозуміти хто я,
Ти знаєш моє серце, у нас
є дещо спільне, ми обидва
різні.
Навчися довіряти почуттям,
серце ніколи не бреше, на відміну
від нас.
Тобі варто доторкнутися
до моїх імен, стікаючих
крихтами останнього сонця.
Моє світло яскраве,
яскравість моя у
Тобі.
Я не нав’язую Тобі свою
присутність, лише кажу чого
я прагну, я прагну шаленого
спокою, у полум’ї Твоєї любові.
Не треба заглиблюватись
в дійсність моїх сновидінь,
щоб зрозуміти слова сказані
мною, мої слова не варті
жодної сльози з Твоїх очей.
Твої сльози дорожчі за
пройдений час моїх
ілюзій.
Тобі варто торкнутися серця
мого, пульсуючого подихом
останнього вітру.
Моє серце в ранах
глибоких, вічна
перешкода кохання.
Я не запрошую Тебе в мою
самотність, лише кажу про що
я мрію, мої мрії далеко під
небом, в обіймах Твоєї надії.
Не треба шукати причини
щоб закохатись, кохання надто
єдине, воно варте твоєї уваги.
Твоя несподівана спонтанність,
захоплює мене, як сніг у
середині липня.
Тобі варто торкнутися
моїх вуст, зникаючих в
промінні останньої ноти.
Моя самотність
солодка, мій біль
ледь відчутний.
Я не наказую серцю любити
Тебе, лише кажу що це
справжнє, справжнє кохання
вбиває щодня, мою віру
в щасливе майбутнє.
Тобі варто бути
щасливою, навіть
не зі мною, але
повір, Тобі варто!

Він так прагнув її поцілунків

«Я кохаю тебе» це входить до його списку не сказаних слів,
йому просто бракувало повітря, коли він збирався висловити
їй свої почуття і серце билось шалено. Його розум казав йому
здатись а серце рвалось вперед до здійснення заповітної мрії,
серце благало і стукало в груди та розум все ж переміг.
Він здався і просто пішов, подалі від світла дог мороку відчаю
і серце його безнадійно спинилось він так прагнув її поцілунків.

Але вже обрали самотнє життя

Він сидить на даху і чекає
Літнього дощу похолоди
Мов птах він під небом літає
Чекає нагоди
Усюди у світі шукає
А її все нема
Безкорисно кохає
Дарма
Він це знає
Не прийде ніколи вона
Він нічого крім мрії не має
Крім бокалу гіркого вина
Який він щодня випиває
Який випиває до дна
Залишилась надія одна
На те що вона пам’ятає
І вона не забула про нього
Вона не змогла
Хоч кохала його вона вбого
Але пам'ять про все зберегла
Зберегла вона свою надію
Як якусь непотрібну мрію
Мрію про все те що скінчилось
Їй так цього не хотілось
Зникати у світі ілюзій
Ілюзій про справжню любов
Яку вони втратили знов
Чомусь довелось саме їй
Сказати про те що кохання нема
Про те що зникло воно
А може його не було
Вона не знала й сама
У грудях їй стало боліти
Коли він промовив «бувай»
Але вона вміє терпіти
І відповіла «прощавай»
Обидва вони ще пам’ятають
Про незабутні ті почуття
Один одного все ще кохають
Але вже обрали самотнє життя

contradictions

Моя кава холодна як сонце твоїх помаранчевих мрій.
Твоє серце гаряче як холод моїх почуттів.
Наша спільна молитва безмовна як крики
дитячих пісень.
Моє світло палає як танучи лід і стікає
у вогні твоєї пітьми.
Твій жасминовий запах суперечить реальності
моїх ілюзій.
Твій холодний подих зимового дощу
як сірість снігу моєї картини.
Картини якої не бачили очі твого егоїзму
картини якої не бачили очі моїх сподівань.
Мій спокій лунає як тиша твоєї кімнати
самотність твоя не зникне ніколи як втома моєї любові.

А в кінці ... !

В кінці кожної вечірки, напівголі п’яні блондинки вологих футболках, витанцьовують «ча-ча-ча» на столі, під попсові пісні Сердючки.
В кінці кожного робочого дня, начальник «сука», виходить зі свого кабінету зі секретаркою, він постійно забуває застебнути блискавку на штанях.
В кінці кожної п’янки, мого друга Вітю, везуть на швидкій до лікарні зі зламаним носом та струсом мозку (цього разу вже третім) і я розумію, що не варто було купувати кастет саме сьогодні.
В кінці кожного алкогольного сп’яніння, я не встигаю до туалету і блюю просто килим, що лежить у кімнаті.
В кінці кожної ночі, прокидаючись зранку, я встаю зі свого ліжка і вступаю в своє ж блювотиння, від чого блювати хочеться знову.
В кінці кожного кінця, в кінці кінців, кінець закінчиться своїм кінцем.

/////////////////

Він прагне близькості її тепла
Вона від нього відвертає погляд
Він мріяв бути з нею поряд
Вона завжди тікала і знову втекла

Він стікає кров’ю своїх почуттів
Вона вважає що він її зрадив
Він досі чекає хоч знає що втратив
Вона ще пам’ятає чого він хотів

Він хотів бути частиною її життя
Він хотів дарувати кохання їй
Він від зла її захищати хотів

Вона мала до нього ті самі почуття
Вона кохала його він був королем її мрій
Вона знала що разом не бути їм ані в цьому житті
ані в сотнях наступних життів

Заблукав у ній

Жадібно ковтаючи повітря
я дихаю твоїм туманом
в якому заблукали мої мрії.
Усі мої бажання
розвіялись попелом
кудись за вітром
далеко в невідоме
де на них ніщо не чекає.
Я міг би стати полум’ям
в твоєму серці
але кому це потрібно
крім мене
мабуть що нікому.
Тікаю від темряви
смороду
та всього бруду цього світу
до тебе в обійми
щоб зігріти свої холодні руки
зігріти свою уяву від твого дихання
щоб забути про свої невдачі
забути про себе.
Усі ті обіцянки мої
такі ненавмисні
такі нездійсненні
можливо забудеш а може пробачиш
мої дитячі помилки
несказані слова.
Моєї провини немає
у тому що поряд з тобою
йде сніг
мій сніг червоний як вишні
як твої губи солодкі
я їх пам’ятаю.
Я маю надію ти віриш
у те що кохаю.

Заголовока не буде

В стране чудес в мире грез
Сады не выплаканных слез
На аллее грешных роз
Забытые надежды

Угрюмый молодой певец
Одевший на себя венец
И выглядел он как мудрец
Пропета песенка невежды