Напевно, їх було двоє.
Коли вони вперше зустрілися,
Деревам відняло мову,
А небо аж засинілося.
Трохи таки перелякано
Вони обмінялися знаками,
І зовсім зніяковіло
В теплі розчинилося тіло.
Напевно, вже й день завершився
І, мабуть, почалася злива.
Інакше чому б вона вперше
Стала така щаслива?
І він, такий ніжний по-своєму,
Покинув стояти на струнко.
Na pewno, їх було двоє.
Тих, що придумали
поцілунки.
