Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 цигарки / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Експромт цигарковому напарнику

Ти, ймовірно, колись запитаєш:
''Навіщо ти палиш, Марто?''
і, ніби одну із клавіш,
подаси моїм пальцям цигарку.
Я пускатиму димні кола,
окільцьовуючи мовчанку.
Ти підеш. І уже ніколи
не зготую тобі сніданку — я просто цього не вмію,
і, мабуть, би померла з голоду,
якби не фаст-фуд і мрії,
і якби не зірки, що наколоті
на чорній небесній шкірі.

Ти так ніколи не знатимеш,
що я не хворіла вітрянкою,
що у мене диплом з відзнакою
і що я депресую ранками.
Я вступлю на аспірантуру
чи збудую сімейні стіни,
народжу якомусь придурку,
а потім тебе зустріну…
Ти спитаєш мене насторожено:
''Ти досі ще палиш, Марто? — У тебе же новонароджений...'',
але я, все ж, візьму цигарку.
Затягнусь, набравши у груди.
Спокою.
І скажу: ''Хай пробачить мене мій бог,
аби лиш палити поруч з тобою,
аби лиш одну на двох''
  • +4
  • 31 серпня 2012, 19:45
  • immer
  • 5

Зі мною...

Подихай зі мною димом
Зотлілого кохання
Мої почуття як «Доктор Мом»
Пастилки для смоктання.

Твій кашель — солодка музика
Першої тяги моєю цигаркою
Добре напевно пестиш Тузіка
Я ж бігтиму за циганкою…

Годі кашляти — куштуючи «Доктор Мом»
Подихай зі мною димом…

Втрачене королівство

Алкоголь — життя мого король
А сигарета — королева
Я раб у них — і це закон
Анархія — моя потреба

Потужна влада в них у королівстві
І методи правління в них свої
Коротку насолоду для суспільства
Вони дають, а забирають все в житті

Верховний суд не знає слова «Ласка»
І ти для нього винятком не є
Бо суд — це смерть, вона прекрасна
Коли втрачаєш геть усе своє

Моє "спасіння"

Ніч…Вона сиділа на підвіконні, у руках у неї диміла цигарка…біля неї була чашка гарячого чаю. Вона вирішила не вмикати світло в кімнаті, бо їй хотілося поспостерігати за нічним Франківськом … Як Вона любила своє місто вночі…воно було таке тихе, спокійне і таке самотнє, так як її життя… Хм…сумно, так сумно, саме так. Але що поробиш… Вона затягнулася і було чутно як зашипіла цигарка… Вона усміхнулася комусь в темноті…От що значить самотність-чути як шипить цигарка… Вона сиділа і спостерігала, як кане у небуття ще один марно прожитий день. Ха «прожитий», Вона вже давно не жила, а тільки існувала. Для неї всі дні були однакові. Завтрашній день буде таким як і вчорашній, жодного тобі різноманіття. А колись Вона його хотіла, того різноманіття. Старалася кожен день прожити так, щоб він запам’ятався, але в неї не виходило. Вони були схожі, більше того-вони були одинакові… Одного дня, коли їй уже не було сил боротися з буденністю Вона закурила, з того часу пройшов рік. Для когось то був довгий рік, комусь він видався цікавим і швидкоплинним, а для неї він був нестерпним. 364 однакові дні тягнулися неймовірно довго. Цигарка їй допомагала розслабитися, і якось забутися, не бути такою самотньою. Цигарки завжди були у її сумочці, навіть коли Вона «кидала». Так їй було спокійніше. Сьогодні Вона святкувала першу річницю своєї згубної звички…Сама… Її подруги вже давно спали, коханого у неї не було, а тратити своє життя на випадкові зв’язки їй було огидно.
Вона зробила ковток уже холодного чаю і знову затягнулася. Їй згадалося, як ще зовсім недавно Вона посварилася зі своїм другом… У них все було просто чудово. Вони були найкращими друзями, і Вона почала сподіватися на щось більше…
-Мені набридло, коли кажуть, що я прикольна… Ну хай буде так… І що з того? Що далі?
— Далі… нічого… А ти що хотіла?!
— … нічого. — Вона обернулася і пішла від нього не оглядаючись, бо знала, що вороття назад немає. Сльоза обпекла її щоку…Вона поспіхом її витерла, дістала з сумочки цигарки. Зупинилася, курила великими затяжками, витирала гарячі, просто нестерпно пекучі сльози. Її серце зжалося…Ця розмова зруйнувала все те, що вони накопичували вже досить довго. І це вже не вперше. Їй завжди так «щастило».
Від згадки про ту розмову в неї по спині «мурашки» пробігли. Щоб якось полегшити біль, Вона знову взяла цигарку і закурила. Вони були її «спасінням», хоча з кожною затяжкою її життя ставало коротше. Вона не жаліла про це. А навпаки, мріяла пошвидше піти з цього життя, з одноманітних буднів, розмов ні про що, почуттів… яких Вона ніколи не знала.
У неї на обличчі знову з’явилася легенька посмішка. Думки про суїцид. Як сказала її подруга «Чим довше думаєш про життя, тим частіше починаєш думати про смерть...» Подружка не помилялася… То була чиста правда. Їй так мало треба було, щоб прокинутися з кошмарного сну, і забути про похмурі думки. Їй хотілося кохати, бути коханою. Але не судилося. Вона вже почала думати, що Доля приготувала для неї самотнє життя.
Ніхто не знав наскільки Вона самотня. Навіть подруги. Хоча вони бачили, що їй сумно, не вистачає когось, але вони і маленької частинки не знали про її самотність. Бувало, що Вона втомлювалася бути щасливою, і виливала свою душу дівчатам… Такі дні Вона дуже любила, бо справді вони говорили. У такі моменти не було брехні, всі відкривали свою душу. Але і не любила ці моменти. Бо Вона не хотіла бути слабкою.
Для оточуючих Вона завжди була веселою, кумедною дівчиною. Деколи її вульгарні думки пробивалися назовні, але Вона миттю все переводила на жарт. Її ніхто не сприймав серйозно. А раніше все було навпаки. Вона була дуже серйозною, стриманою. Але у стосунках з хлопцями нічого не змінилося. Її і досі не сприймали більше ніж «хороша подруга». І це її неймовірно бісило. Вона взяла свій телефон і включила " Loc Dog — Крики, ласки… " Слухала слова…Заплакала… Їй так хотілося, щоб хтось сказав, що та пісня для неї і про неї, але не було такого… Вона плакала гірко і так по-дитячому щиро… Все навколо їй здавалося фальшивим. Не було щирих почуттів — була брехня, обман, підлість, але не було радості, щастя, кохання… Тоді вона вирішила покінчити з цим жалюгідним існуванням. Відкрила вікно, стала на край підвіконника, хотіла стрибнути, але передумала. Знову сіла звісивши ноги з вікна, взяла останню цигарку з пачки, почала скорочувати своє життя тютюном. Курила повільно смакуючи кожну затяжку. Потім Вона знову стала. Востаннє глянула на вечірній Франківськ, щиро засміялася, зібрала всі сили в кулак, змарнувала життя просто так і відштовхнулася ногами… Ті декілька секунд, що Вона летіла, були найщасливішими. Вона ще ніколи не була такою щасливою. Вона відчула себе вільною, і здавалося, що вітер обійняв її… І їй стало неймовірно тепло на душі…
Задзвонив телефон і Вона прокинулася. Телефонувала її подруга, сказала, що домовилася про зустріч з гарними хлопцями. Вона не хотіла, але подружка наполягала. Вона встала, пішла у ванну, вмила лице холодною водою «бррр, прокинулася, ну і сон…» майнуло в неї у голові. Зайшла у кімнату і побачила переповнену недопалками попільничку і навстіж відкрите вікно. Зачинила вікно, викинула попіл, вдяглася і пішла до подруги з надією, що нові знайомства принесуть різноманіття в її життя…
  • +1
  • 2 липня 2010, 00:14
  • Iruska
  • 1

здавалося

здалася цигарка в твоїй руці
і муха плавала в молоці
а насправді – щось просто в око потрапило
здалося що містова вежа димить
що місто саме спалахне за мить
а насправді – щось просто в око потрапило
здалося у вікнах знайоме лице
у мові почувся легкий акцент
а насправді – щось просто в око потрапило
і ніби крізь воду дно кам’яне
здалося, що ти полюбив мене
а насправді – то в око щось потрапило
  • +4
  • 20 вересня 2009, 13:58
  • Jenna
  • 4

Цигарки

Смажені цигарки
Ввалились до пекла
Зустрівшись з місяцем
Щойно загостреним
Виїдали дірочки
З листів, що до тебе
Плавленим смоготом
Харчувалась стеля