Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 холод / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Маленький

Холодний запах осені пробравсь тихенько в хату.
Роздягнений і босий я зайшов з кухні в кімнату.
Заповз повільно в ліжечко під коцик мені сплетений,
Щоб було тепло, і щоб я не був смутком заметений.

I wish you luck

Мені холодно
Постійно
По шкірі
В кишках
По всьому епітелію
Ззовні і зсередини
Я промерз
Із корінням
До судин
Без землі
На якій усі стоять
А я волів би рости
Твої паростки їсти
І сипати сни
У твою постіль
Погладити непомітно
Прослизнути повз
Сонне тіло
І шумливий мозок
Під тепле
Зимове покривало.
Усе розтануло

Соу-сеп

Пишеться не від великого щастя мені.
Я витрачаю свою другу ночі на кухні.
Місто заснуло і тільки рекламні вогні
Ніби підтримують, саме тому не потухли.

Чайник — в розетку, цукру — три з лишком,
Це звичка, як намотати на палець волосся.
П'ю соу-сеп, пишу, сподіваюся, книжку;
І здобуваю застуду, бо ходжу я боса.

Канфорки — пеклом, на вулиці 30 і мінус.
Ти не згораєш, не вимерзаєш, болишся.
Я допиваю соу-сеп, іду спати й надіюсь,
Що ти вже, нарешті, сьогодні мені не наснишся.

***

боль.
боль бьёт по голове, по сердцу. ест изнутри. включаю эсбъёрнов и ложусь, качаюсь по полу. плачу, как маленький ребёнок, у которого режутся первые зубы. только вот я не маленькая, да и они не первые. теперь я понимаю, что совсем не помню себя маленькой, не помню истерик, хотя они наверняка были. ни когда резались зубы, ни когда забирали игрушку, ни когда болел живот – ни одной… вот уж интересная эта штука – память, прожитое нередко выбрасывается напрочь из головы, будто его и не было на самом деле. оттого иногда начинаешь задумываться: а были ли это, или мне просто приснилось. может и вправду есть только здесь и сейчас? здесь и сейчас… сейчас мне плохо, мне больно и меня колотит так, что даже тепло двух любимых пледов не согревает. странное ощущение – не то сон, не то явь. может и сейчас я сплю?
холод.
я не хочу из-за вас попасть в тюрьму.
от обычной сыпи до анафилактического шока, из которого выбираются единицы.
не хо-чу по-пасть в тюрь-му.
выбираются е-ди-ни-цы.
тик-так. тик-так. тик-так. и так ещё двадцать минут.
когда будете вставать, аккуратно, не упадите.
каждые пять секунд капает вода из крана. вместе с дешёвыми часами, наверняка купленными за копейки на базаре, они создают довольно неплохой дуэт. только теперь вода из крана капает каждые три секунды, но стрелки не сбиваются со своей партии. идеальная атмосфера для медитации. больничные стены проплывают перед глазами. по телу растекается тепло. закрываю глаза: будто мчусь по тёмному туннелю. даже слышен свист ветра в ушах.
старые больницы навеивают старые воспоминания. а они, в свою очередь, странные ощущения. опять эти мысли, что прошлого не было на самом деле и это лишь обрывки сна.
пахнет дряхлостью и белыми стенами.
во рту привкус крови. это умерла мудрость.
  • 0
  • 29 листопада 2011, 13:44
  • Irma
  • 4

Ящірка-осінь

Осінь ящіркою вповзла до міста,
Туманом замріяла очі,
Вдягнула барвисте намисто,
Зморозила подихом ночі.
В обійми зкувала голі дерева
І сонцем холодним накрила повіки,
Хмарини підкинула тишком до неба,
Й водою наповнила зморені ріки.
А я споглядала як падає листя,
Як вітер лоскотить підлогу,
Як швидко сіріє місто –
Роздмухує в серці тривогу.

Холодне

Тихою ходою приходить холод в душу.
Розбиті вікна, протяги і сльози…
… усе це — біль. Його тепер не буде.
Хіба що минуле лишилось з смаком солі.

Холодні стіни душі, впевнений погляд
Поглинуть твої сумніви і боязнь.
Ти вже більше не будеш самотнім.
Самотність — страх і біль, а холод — колір.

Швидка хода, усмішка й егоїзм
Усе це є спасінням Твого світу.
Ти не унікальний, не добрий, не злий.
Ти — той, хто хоче вижити, і вміє це зробити.

Давно не мав бажань, убив всі мрії
Цинізм і розрахунок — щоденні брати.
Ти виживеш в жорсткому цьому світі,
Й змінивши знов себе — перевернеш світи.

24.11.2009р.

Холод щенячьими языками...

Холод щенячьими языками
слюнявит мои ладони.
Может быть, утоплю в стакане,
да только не ближе дно ко мне.
Правда изменчива очертаниями,
без теодолита не справиться,
с принципом не поменяться местами, не
вычеркнуть. Ночь отравит сном
каждую клеточку — неизбежное
зыбкое бесконечное
пребывание между. Мне
даже ответить нечем.
  • +10
  • 23 серпня 2009, 13:35
  • PLMN
  • 2

Щось таке...

Сфотографовано на стареньку «мильницю», тому суворо не судіть :)

Човен

Дивись – пульсують зірки
Колодязь відлунює, трава з травою переплітається
Дивись – надивляйся,
Бо човен хвиля за хвилею досягає берега
У човні холод на дні, у човні ночі і дні перемішано

Ти проходиш вздовж берегом, лягаєш на березі, очікуєш
Колодязь у тебе всередині перехиляється, ти говориш колодязем
Кажеш: човне, пливи сюди і залий мене холодом, наповни мене часом
Кажеш: час у мені розшириться, затопить мене, я захлинусь
Кажеш: човне, я тобою до моря попливу, залишивши усі береги

Дивишся вгору, лежачи і кажучи
Зірки заплющуються і розплющуються – тебе заколисуючи
Ти засинаєш, човен підпливає до твоєї голови – що до води найближча
І вливає холод у твій колодязь
Ти спиш, ти стишуєшся, з тебе виходить тепло і сідає у човен
І пливе до теплих, як воно, морів
  • +19
  • 19 травня 2009, 14:00
  • Error
  • 1