Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 усмішка / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Антигравітація

Це щось… дивовижне.
Вона вгадала усе.
Навіть не торкнувшись моєї грішності —
зцілила…

Знаєте — переконала.
Можна милуватись зовнішньою привабливістю.
Можна чаруватись дивними і загадково-омріяними словами.
Але доторку до питомої справжньості —
не замінить ніхто.

За таким «відьмацтвом» можна затужавіти.
І я так втішаюсь, що вже вмію це робити.
Залишаючись самим собою — здійму крила.
Вона — це невагомість…

Посміхнися світу і він посміхнеться тобі

А давайте просто посміхнемось! Без всілякої причини. Усміхнімося від щирого серця, від усієї душі, адже тільки так ми зробимо цей світ кращим і добрішим.

Подивіться навколо: сварки, крики, депресії, самогубства… Важко знайти серед похмурих облич хоча б одне усміхнене. Але коли раптом серед метушливої юрби ми побачимо ту єдину посмішку, то найтонші душевні струни забринять під її магічною дією, яскравий блиск з’явиться в очах – і ви посміхнетеся. Це як сміховірус, від якого на серці стає так тепло і затишно. І гріх не відповісти тим самим!

Так, ви, звичайно ж, усміхнетеся! А поруч вас іде, одягнувши на обличчя маску байдужості, незнайомець. Він уже отримав від тебе порцію сміховірусу, ніби заразився цією «дивною» хворобою. І тепла усмішка з’явилась на його устах. Вона як турист буде подорожувати по багатьох обличчях, буде рятувати їх власників із павутиння буденності та сірості.
Тож, посміхайтеся, адже хтось може закохатися у вашу посмішку!

тобі

Моя свідомість — це лілея
Намальована крилами птаха
Вона схожа на усмішку
(твою усмішку)
З часом зникає
Залишаючи теплі спогади
Про небо
  • +14
  • 27 жовтня 2009, 21:36
  • mirror
  • 13

Пісня

Сон
Сльози дощу на вікні
Час залишає мене
Скоро печаль просто скаже прощай
Моя туга пройде — змиє дощ
Я не дочекалася, поспішила,
Вітрові повірила, снам служила,
Місяць придивляється, з нас кепкує,
Вітер не спиняється, знай танцює.

Важко забути тебе
День принесе нам весна
Грім зимній сон знову візьме в полон
Тільки ми шаленіємо в дощ.
Я не дочекалася, поспішила,
Вітрові повірила, снам служила,
Місяць придивляється, з нас кепкує,
Вітер не спиняється, знай танцює.

Ти танцював під дощем,
Зорі дивилися вниз,
Вітер злітав, сонне листя гортав…
Дивний сон нагадав мені дощ
Я не дочекалася, поспішила,
Вітрові повірила, снам служила,
Місяць придивляється, з нас кепкує,
Вітер не спиняється, знай танцює.

Художнику І (Творіння)

Ти знов вриваєшся у мої двері
Вдихаю запах – спогадів сліди
Лягає пензлем фарба на папері
Солоні губи від очей роси

Ти намалюєш сонця візерунок
В бокалі тане усміх моїх губ
Вбираю в вени цей солодкий трунок
Як спогад, що завдасть лиш мук

Художнику! Убий в бокалі сонце!
Скоти з очей моїх гірку сльозу
Подаруй мамі мальви за віконцем
Поклич мене в свій сон і я прийду

Дозволь наповнити кімнату світлом
Яке ввірветься вранці крізь вікно
Гарячу каву поєднати з світом
Змішати фарби дня в одно

Зірвавши пензлем з уст моїх цілунок
Ти ним на шкірі намалюй любов
Ми творимо для світу подарунок
Шедевр утілений у плоть і кров