Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 тіло / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Ми так давно чекали тих моментів

Ми так давно чекали тих моментів,
коли під ноги падав цілий світ,
коли ще вистачало компліментів,
одного ніжного «Привіт».

І небо падало тоді до наших ніг,
цілунки гріли як пекуче сонце,
і кожен з нас тоді беріг
свою любов, неначе охоронці.

І м’ялася тоді під нами постіль,
і тіло було вже не хлібом- м’ясом.
Ми не обмежували простір,
не стежили за швидкоплинним часом.

Ми захлиналися коханням.
Здавалося, що більше треба?
І, маривши тоді зізнанням,
у подарунок несли власного «поета».

10.08.2013

Сонливість

Фригідність, тошнота, вагітність
Звук тисячі кригких дзеркал
Навіщо вам думок безплідність,
Коли перехиляєш черговий бокал?

Гламур вже більше не годує?
А глянець нігті не фарбує?
Фешн задихнувся в голові,
Насолоду викидаючи тобі?

Руки стали як німі каліки,
І стомленого болю зіркові ліки
Вбивають душу матеріально
Хаос вітаючи глобально.

Nipon

Вона чекає відголосся трави,
як чекають цвіркуни
в зелених кишенях
співу шовку на їх смичках,
розтинаючи тишу і нічну порожнечу
самурайським мечем своїх бажань.

так ми підкорюємо галактику

але наскрізь пропалюють символи
синіми акварелями пишуть на мені
сивіють ці дерева з грудей моїх
так проростають красиво

перехрестя між пальців з суглобами-дороговказами
і несказані літери горло вишкрябують
сказом цей закінчиться ранок
бо голка промазує

і зіниці безсоння на нитку нанизує
різними ми розстанемось надто пізно
ти побачиш як в крові тече залізо
дикий розпач у голосі вже підіймається знизу

я стаю нескінченно маленькою, я напевно вміщусь у валізу

і у дірку в моєму мозку тільки-но впала Аліса
  • +2
  • 21 березня 2010, 10:47
  • Jenna
  • 2

МЕНУЕТ

Я пам'ятаю ту солодку муку,
Я пам'ятаю вибух у менi,
Кипляча кров у мозок, ноги, руки
Лилась, мене плекала у вогні.
Як дивно — iншi, любi та коханi
Не простелили небо аж до нiг,
Лише з тобою я знайшов єднання,
Тiльки в тобi я всесвiт перемiг.
Ти одягаєш мiсячнi перлини,
Я пещу жар пронизливих зiрок.
I тiло враз твої вуста розчинять,
Ти мов рiка, а я — стрiмкий струмок.
I ти одна пiдкориш мої зливи,
Мое насiння, стовбури i цвiт.
Твоя весна вражаюче вродлива
Затьмарила для мене цiлий свiт.
  • +1
  • 7 січня 2010, 09:36
  • Xmara
  • 2