Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 тексти / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

причини ідуть

А скільки ще буде таких от написаних
Таких наболілих, відвертих віршів…
І стільки ж ночей, таких не заколисаних
Незнаних тобою, бо не захотів…
Та море причин, як би не зарікалася,
Казала, що сталь, що воля і все.
І знову оте «блін, ну знов закохалася»,
Знову зламалася, знову несе…
Віршами — схилами, горами, ріками
Серця, душі, традиційних метеликів.
І, як завжди, затремтять під повіками
Сльози під музику львівських генделиків.
Згодься, у цьому ти геть невиправна,
Любиш — пече і зализуєш рани.
От дочекаєш якогось там травня, —
Ті ж самі граблі. Пізно чи рано.
Скільки ще буде таких от написаних
Слів, що кульгають, які спотикаються;
Різних ночей чомусь не заколисаних…
Причини ідуть, а вірші залишаються.

спокою

Я напилася літрами спокою, а не вина.
Ним тепер зловживаю – така новина.
Купідонам – відпустка, амури – на пенсію.
Сплю я тільки з ведмедем і слухаю «Placebo»

«арізона» і мур

так насправді трактується назва «арізона»

коли я виросу
я вивчу багато мов

я співатиму французькою
шепотітиму українською
наказуватиму японською

під кінець життя
я вивчу американську
(і це буде тільки так)
я поїду до пустелі
(в так нині звану арізону)

щоби вмерти там

а шамани знатимуть про це
і чекатимуть на мене
щоби спіймати мене
своїм піднебінням

склепінням дахів мегаполісу
сумними містами після дощу

бо вони не знають слова брехня

________________________

мур

в біографії муру
є слова

це каміння монастиря

там я занотував:

тут звір випробовує
себе
страхом
понадусе незрозумілим

не дослухаючись шепоту
радості
понадусе тваринячої

і при цьому

за верхівки дерев чіпляється місяць
хитається
бавиться
сурмить, все збираючи

далі все розгортається
звивається стовбурами
летить позіхаючи

а далі
місяць, місяць, сонце

все попереднє закарбовано
поскладано
сформовано в мур

і хай це все не розвалиться
бо тоді знатиму, як інколи б*ється серце

сонце і річка

ми є жахливою хворобою
чарівного бога.

танцюємо, // зів*ялим листям

мріємо повз гілля
до хмарки,
відлунюємо в його серці//в ньому
вікном навпроти.

***

там, де ходить сонце,
мандрує річка, моя грайлива.
я кидаю до неї клинові литсочки
і вони, мережива в промінні,
ніжно обіймають найкоштовніше.

маленьке

****

Мені зірки перестали світити,
і я погано пам*ятаю свої сни.

Відтепер не намарно
вони будуть снитись,
мої лихі крадії з пустоти.

________________________

***

1.
Для моєї сім*ї мармур і вишні —
лише слова. Але ми сумуємо —
між бути і не бути
різниця в 2 букви,
і в нас.

Нам, насправді, вистачає місця.
Та у вишнях його більше.

2. Лист
Якщо я раптом завтра прокинусь великим, трошки скуйовдженим, дзьобастим вороном, то я, напевно, на кілька днів залечу до тебе. Обов*язково навчи мене каркати «Ave! Memento vivo!». Буде, як мінімум, прикольно. Ще, будь ласка, нагодуеш мене. Я тебе дуже прошу, запам*ятай це, особливо останнє.

3.
Вирію для нас не існує —
це лише слово,
як смерть чи життя.
Птахи кружляють, далі —
летять за сонцем.
Повільно,
але як можуть.

4.
Сонце і хмари.
До них літні квіти
тягнуться, чи за покосом —
вгору і вниз?
Навколо все жовто та тепло.

5.
Тут темно.
Пурпурно рожева,
в зеленуватому мареві,
гусінь (а може й равлик),
куняє в печері
(дещо більшій від неї самої),
немов світить.
Хоча б доторкнутись, чи обійняти,
варто лише раз.

Строкатий метелик, ніби маленький,
зелене намисто.
Він не має сонця із листям.
Йому — лише один день.

образи миші

Щербасте яхонтово-червлене небо
стікатиме нахмарено і вдавано,
скочуючись паперово-парічково,
в заплямовано-бузкову захащену пащу;
будучи свідомою пожертвою
нашому хлібо-булочному комбінатові,
який всі плутають з бойлерною,
бо в неї крохмально-червона труба,
вдасть, ніби нічого не відчуває.

________________________

огляди миші

миша перша, мертва.
або вільно ширяла в пошуках їжі,
або вмерла від передозування лаками/снодійним
(взагалі, їх просто накривають скляним куполом — так інфернальніше)

миша друга, повільна.
такі дійсно є.
із появою вони викликають обриси смерті,
кутуваті візерунки із домінуванням червоного.
якщо така трапиться на дорозі,
то від нестямної поваги обережно обходиш.

миша звичайна, прутка.
коти їдять лише таких, бо вони м*ясисті.
така беззаперечна логіка кітських шлунків.
  • 0
  • 7 червня 2011, 19:32
  • Skif
  • 1

пагорби, башти і ромашки

пагорби санта-роза —
краплі та сині барви.

на скельці висить півколо
і зливає мармурові башти.

башти посічені світлом,
сяйво захоплює сходи.

мереживо і полум*яна стрічка,

із сутінків санта-рози —
де нишком котиться коло —
стрибають на згаслі вікна
краплі, ромашки і сині стрічки.

понакладені плями

Сірі плями і кольори,
понакладені стріхи із
полум'я чорнобривців,
і калина
сяють, сяють, сяють,
у видноті.

заувага про один із видів сну

тихо!, тихо! — сон іде!

громиха серед мовчання,
розрива сновид зітхання — стрікотінням і скрипінням
творить все нове!

він розтоплює дерева,
він здіймає квіти в небо,
листям зорі закриває
і розхитує фіранки!

схоче — з моря створить поле,
і напустить в нього коней;
схоче — розмалює стіни
і подзвонить всім у двері;
а не схоче, то в дзеркалах
заблищить і задзюркоче!

усі бджоли на планеті,
всі комашки в очереті,
всі хатини в селах,
все тремтить від сну!

і нема від нього схову,
ні людині, ні корові — вже сьогодні постраждати
можеш саме ти!!!
  • 0
  • 3 червня 2011, 21:25
  • Skif
  • 6

Вірш без назви #1

життя — бронеподяг без вікон
в якому подорожуємо
зі Сходу на Захід
і марно сподіватися, брате
що завтра
буде легше, ніж тепер
світ — карантинна зона
нескінченне очікування
і ніхто не помітить, якщо
раптом тебе не стане
якщо навіть не стане
кільканадцять таких, як ти…

…сьогоднішній дощ
не скінчиться ніколи…

бронепотяги йдуть
на Захід зі Сходу
зі Сходу на Захід
гуркотять колеса
спи
на сьогодні досить
  • +11
  • 14 травня 2009, 12:14
  • Habarov
  • 5