Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 таке... / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Без тебе не можу

Дивлюсь у небо й закриваю очі
Сонце гріє і пече,
Розумію що тебе немає поруч,
Але й розумію, що ТИ тут зі мною, вголові
Не покидаєш і не треба…

ТЕБЕ я бачу у вісні, коли ти поруч –
Теплий і солодкий, а коли ТЕБЕ нема –
Холодний і самотній.

Я хочу бути поряд, біля тебе, обійняти, пригорнути
І сказати: «Кошеня не спи, поговорити зі мною»,
Але уста не завжди заворушаться, бо розумію,
Що ТИ і так зі мною, а це дорого коштує,
Тому не треба привикати, бо не завжди це можливо…

Мені від ТЕБЕ нічого не потрібно, але і в відповіть не маю я нічого,
Окрім слів і теплого плеча.
Сама ТИ маєш вирішити чи це тобі потрібно,
Але я хочу щоб ТИ знала, що без тебе я як «ОВОЧ».

ТИ все, і все ТИ маєш мати, ТИ це заслужила…
Я кохаю ТЕБЕ! Хоч і не взаємно, але я не боюся це казати.
Бо сам втрачаю голову без ТЕБЕ, і не хочу це тримати у собі…

Егоїзм

Мабуть вже звик до тієї тварюки-скотини,

Чому не помічав я й досі пожежі у своїй долині?

Яскраве полум`я сліпило очі, що нічого не бачив,

Забув прокинутись, я був ще в зимній сплячці.

Доки я спав — він руйнував, людських страшних криків я не помітив.

Всюди страх, безлад… зів`ялі квіти

Потрібно встати та починати воювати,

Повстати та відвоювати ці великі втрати.

Тварюка та — хвороба, що породжує нацизм,

А все ж це починав твій маленький егоїзм…

Дорослі діти

Мене все і усі задрали, я не не знаю куди дітися, а так хочеться кудись зникнути на деякий час, навіть на зовсім малий, щоб нікого не бачити, ні з ким не говорити!!! Коли їм щось від тебе треба, то ми найкращі в світі, а так ти їм байдужий, всі ми корисливі сволочі, але є ще люди, яку щирі з тобою щирі, відверті і ти їм ще досі потрібний, не дивлячись на те, що ти з себе представляєш, вони просто телефонують, чи приходять, щоб побачити і поговорити!!! Таких звичайно ж мало і тому ми їх дійсно цінуємо!!! Ми вдаємося до крайнощів, щоб якось відволіктися від своїх проблем, а у нас їх багато, для нас вони дійсно складні, хоча наші дорослі кажуть, що у наші роки проблеми — це тільки примхи!!! Вони ж самі були в нашій шкурі, а зараз нам втирають зовсім інше!!!
  • 0
  • 27 січня 2011, 20:05
  • pinch
  • 4

А хочеш...

А хочеш я піду, лишивши тисячі віршів.
Залишивши слова і коми на папері,
Відбитки пам`яті і негативи днів,
Відкриті настіж серця втомленого двері?

Чи хочеш, я збрешу, скажу, що все набридло?
Скажу, що сили і наснаги вже немає?
Щоб ми були спокійніші обидва,
Інакше ж серце в когось постраждає.

А хочеш… дозволу цу тебе не спитаю —
піду до іншого, віддам йому бажання, сили?
Я вже не вмію рахуватись в однині,(я в ній зникаю,)
Знімаю шкіру і складаю крила.

А хочеш, то борись, борись за мене так
Як не боровся досі ні один вояка
За свою землю, чи блискучий скарб!
Борись рішучіше за турка чи поляка!

Немов невтомний Прометей, чи як упертий Улліс,
пограйся з Богом — щастя в нього нам вкради.
Ковток отрути дай своєї, щоб страхи забулись,
Чи грамів сто горілки, замість мертвої води.

А хочеш? — Ні…

Місто «H»

Кминний запах рук, що пестять охряно-білі мармурові стіни запаху capuccino незмінно нагадує про місто, в якому такого свіжого суботнього ранку світанкові води наповнюють вулиці, вдаючи себе за дощ – ніжний гість пустелі. Вузлики мідяного волосся зачіпляються за сухорляві руки дерева, яке щойно прокинулося в густо-прозорих променях і важко-солодко дихає. Шкоринка спини цього майже-вічного дерева легенько дряпає тендітні перса зеленавих персиків.
  • +3
  • 6 травня 2010, 00:02
  • Solomia
  • 3

Замалюй пустоту

… Замалюй пустоту...
я не помітив що йду поруч з тобою
та всеодно ділюсь любовю
навіть на відстані вогник не меркне
а навпаки сильнішає і кілометри
не лякаютьбо ти завжди поруч зі мною
у моїх мріях серце до серця
душа до душі і хоча очі не бачать
та я відчуваю тебе усім тілом
твоє тепло у проміннях сонця
твій подих у кожному подуві вітру
а шепіт твій у шелесті дерев
навіть твій сміх я чую у потоці річки
… Замалюй пустоту...
я повернусь ти тільки чекай
я повернусь щоб знову тебе обійняти
торкнутися твоїх вуст
поглянути в твої блакитні очі
сказати ті слова які я хотів сказати
тобі всі ці довгі роки
я повернусь щоб знову захищати
тебе від усього злого від усього
що може тобі нашкодити
повернусь щоб знову кохати
гуляти з тобою парком тримати за руку
сміятися жартувати
щоб знову проводжати тебе додому
і бажати доброї ночі
я повернусь бо тільки з тобою я відчуваю себе справжнім
тільки з тобою я живий
… Замалюй пустоту...

Лірика

Ну ось порвалася струна
і вже мовчить гітара
а на очах твоїх бринить сльоза
мені здавалося цього не мало

Та прийде час і ти підеш
тоді мабуть і я вже зникну
а як захочеш не знайдеш
хоча до цього ти вже звикла

Тобі не треба зайвих слів
а я цьго ще не навчився
та й говорити я не вмів
але для тебе я змінився

А ти залишилась такою як раніше
такаж таємна й мовчазлива
ми сидимо з тобою втемноті і втиші
і я кажу що ти вродлива

Улюблена чашка

Ти
холодною чашкою ніжишся
між пальців
змушуючи мене
віддавати власне тепло

Грійся
грійся
щоб я змогла таки відмітити тебе
губною помадою

Тільки не віддячуй зіркою з неба
вона ж бо розкришиться у долонях
цукром впаде в чашку
чи снігом поляже на моєму обличчі
змушуючи світитись у темряві
і мерзнути

Не даруй зірки
бо сам же грітимеш мене
ніжачись між пальців

А я все одно віддячу тобі губною помадою