Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 спогад / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Сонце в гарячці уранці схоплюється

Сонце в гарячці уранці схоплюється
Жар у жАрі пе-ре-топлюється
Температура тілА затоплює
Літо принишкле блукає топлес
Топлес — до плес потихеньку чвалають
Спраглі фанати холодного чаю.
Змова: шепочуть піскИ і асфальти,
Тім'я прикрите — газетною шпальтою.
Мозок — Сахара і серце — саванна,
Жертви покірні термокапканів.

Спогад

Замри у пам`яті долонях,
Та колісниць зірок моїх.
Нехай стою я на колінах,
Але в душі лунає сміх.

Зрозумій, що серце просить,
Зігріта ніжністю зима,
Я пам`ятаю тиху осінь,
Але в душі вона весна.

І всі слова немов написані,
Лишились в пам`яті моїй,
А погляд твій замислений,
Розбитий залишками мрій.

І лишилась тінь під деревом,
Де первісток дощу осінього,
Закривши очі маревом,
Тебе накрив невинного.

Забувши днів цих кольори,
Коли в душі лунає сміх,
В долонях пам`яті замри,
Та колісниць зірок моїх.

"Неосторожный жест..."

Неосторожный жест—и вновь воспоминание.
Нежданное и резкое, нельзя сказать приятное.
Вот если бы не дуррой я была,
И если бы я время воротила
То, может быть, и не вспоминанье,
А счастья сладкий миг бы уловила.
Но нет. Жестока жизнь,
Жестока справедливость.
Жестоко всё, что в мире управляет!
Вместо надежды—крах!
Вместо улыбки—слёзы!
А мне всё говорят:
Люби, веселью дайся, смейся!
А как прикажете?!
Надежду даже отобрали,
Веселье серым полотном закрыли!
И смех мой отобрали—
Слезами отсмеялась…

І падав дощ

І падав дощ,
І розсікали небо
Відсвіти платинові блискавиць,
Звивались візерунком чудернацьким
І линули як феєрверки ввись.

І грім гримів —
Розкотисто, широко,
І клекотав, що аж дрижало в вікнах шкло.
І сповнене тяжким далеким рокотом
Повітря глухо і обурено гуло…

Художнику І (Творіння)

Ти знов вриваєшся у мої двері
Вдихаю запах – спогадів сліди
Лягає пензлем фарба на папері
Солоні губи від очей роси

Ти намалюєш сонця візерунок
В бокалі тане усміх моїх губ
Вбираю в вени цей солодкий трунок
Як спогад, що завдасть лиш мук

Художнику! Убий в бокалі сонце!
Скоти з очей моїх гірку сльозу
Подаруй мамі мальви за віконцем
Поклич мене в свій сон і я прийду

Дозволь наповнити кімнату світлом
Яке ввірветься вранці крізь вікно
Гарячу каву поєднати з світом
Змішати фарби дня в одно

Зірвавши пензлем з уст моїх цілунок
Ти ним на шкірі намалюй любов
Ми творимо для світу подарунок
Шедевр утілений у плоть і кров

спогад про красиву жінку

твої груди
сідниці та мізинці — красиві

але вони мене мало цікавлять

у тебе розумні очі

приємна хитрувата посмішка

довге пряме волосся

і повна голова ненормальних думок
таких
які зводять з розуму
таких
які шокують та заспокоюють
таких
які
зрозумілі

без вербалізації

я бачив твої очі
я бачив твої сни
я бачив тебе у снах

я тремтів

мені було холодно
твої губи були красиві

я мріяв зустріти сонце на
найвищій точці нашого суходолу

ти злякалась мене
ти заховалась від мене

за холодильником
за ультиматумом

мені холодно
я все прощу