Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 сон / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Очі

Спроба так спроба…
Крок так крок…
Нехай закарбується
глибше урок.

Мотив продзвенів…
І дума застигла…
Милий чи мила, ти
в душу мою проникла.

Дихання ритм…
Веремія думок…
Не стане сходинок?.. Не стане —
є Бог.

Відсуваю фіранку…
Відчиняю вікно…
Не спіши, не зникай — сон живе,
як і всі ми, давно…

Чорно-біле кіно…
Мені знову на дно?..
Не кивай, де долина нова,
як вершина
майбутнього
сна…

15:42

он вечно бдителен и очень трезв,
в нем нет места для пуль и ножей.
каждый изгиб на его душе-
карта с детства знакомых мест.

кроме тебя у него в заперти
графины вина с натюрмортов Сезанна.
он знает — уже набирается ванна-
поздно искать обходные пути.

когда закрывались под утро глаза,
кажалось, все кроме вас — мертво.
ваши тела — одно существо
для крепкого зимнего сна.

а ты засыпаешь с пеной у рта,
всегда оставляя зажженным свет.
тебе теперь не нужна темнота-
вокруг ничего нет.

ты ведь сильна, как борец сумо:
у тебя в лопатках ножи и медь.
все что не лечишь — проходит само,
если долго не спать, все можно успеть

Сон

Мені наснилося, що я в Москві сиджу,
Сиджу в тюрмі, чекаючи на страту,
По камері без продиху броджу,
Листа останнього пишу потайки брату.

Мені наснилося, прийшов-но конвоїр.
Сказав: «Ставай, скоріше…» і нагнав остраху:
«Ставай, сказав же! Виходи у двір,
Тобі із хлопцями уже готують плаху».

І я пішов, пішов останній раз –
На смерть пішов, у руки москалям,
Я не кричав ніяких гучних фраз –
Лякаючись лише кривавих плям.

«Ох, ненько рідна!» – лишень думав я,
Не бути мені батьком, вірним мужем,
Не виросте козачеє дитя
Та не поскоче босоніж в калюжі!

Я не побачу: будуть вішать банду,
Як Янукович буде порсатись в лайні,
Як постріляють всю його команду,
Як люди стануть кращі і файні́…

Я тільки бачу: плаха, ніж російський.
Навкруги нікого нема…
Підлогою крокую – дуже слизько…
Прокинувся… Ще ніч… Пітьма.

Соу-сеп

Пишеться не від великого щастя мені.
Я витрачаю свою другу ночі на кухні.
Місто заснуло і тільки рекламні вогні
Ніби підтримують, саме тому не потухли.

Чайник — в розетку, цукру — три з лишком,
Це звичка, як намотати на палець волосся.
П'ю соу-сеп, пишу, сподіваюся, книжку;
І здобуваю застуду, бо ходжу я боса.

Канфорки — пеклом, на вулиці 30 і мінус.
Ти не згораєш, не вимерзаєш, болишся.
Я допиваю соу-сеп, іду спати й надіюсь,
Що ти вже, нарешті, сьогодні мені не наснишся.

different

*
перо скользнуло по его рубахе
я стала очень чутко спать
  • +22
  • 26 січня 2012, 10:38
  • Solomia
  • 9

Я и моя беда

Иду по тихой улице и вдруг, из ниоткуда
Твоя улыбка… Я не видал прелестней чуда
От страсти задыхаюсь, но бегу к тебе, бегу!!!
Ты исчезаешь… приходит понимание — я сплю.
Ну почему??? Ну почему…

Открыл глаза.В окне горят огни
И только тараканы на столе
И в голове и в сердце и в душе… везде…
Дают понять, что пролетели мои дни
Одни они… одни они…

Один и я… один и я, моя беда
Всегда сопутствует предательски.Как пес…
Сквозь бесконечные поля увялых роз
Он приведет меня — несчастного слепца
В обитию свободы, до конца! Рывок с моста…

36-те місце

Серце сповільнює ритм під колискову розмов у купе,
Розмов між двома незнайомцями.
Мій потяг-есмінець пливе поміж колій,
Блимаючи віконцями.

За прошарком жовто-чорного скла
Виринають холодні обриси.
Безмежні села та невеличкі міста,
Порожні люди в набитих автобусах.
Брудні повії з чистими мотивами,
Святі попи з градусом на щоках,
Збоченці, вбивці з підробними ксивами
Зникають з'являючись на очах.

В ноги лізе низька стеля третьої полиці,
Насувається теплий сон.
Жити б вічно у цій невагомості
Глядача нічних п'єс за вікном.

Сон

Ми розійшлись…
Я насолоджуюсь пусткою,
Гулким бряжчанням думок
Про десь чатуючий шлях.

Ти йдеш сама…
Я — один крізь пустелю,
Ти у морі облич,
Я у дарованих снах…

Що то було?
Пролетіла далека комета?
Вибухом встав стадіон
На вдалий зоряний гол?

Все пополам…
Я і ти — ми в пустелях:
Кожний у чімсь одинак,
Свій у кожного сон.
  • 0
  • 3 вересня 2011, 21:03
  • yur3
  • 2

Сон

Без сну. Я доволі без сну вже живу.
Не даю собі ради. А далі –
Ну, а далі – усе наяву.
Ви не вбачите ані деталі.

Та усе наяву – мов у сні.
Я і сам не усе тут вбачаю.
Ну, скажіть, розкажіть же мені,
В чому гріх мій, і в чому я каюсь.

Мовчите. Краще й далі мовчіть.
Я не знаю, куди я забрів.
Я спущусь у глибини душі.
Не сам — зі страхом своїх відкриттів.

Очі

Переслідуй мене щоночі,
Я хочу бачити тебе в снах,
Я хочу твої смарагдові очі,
Що так приспали мій страх.

Переслідуй мене щоночі,
Я в’язень твої п’янких губ,
І в пітьмі побачити твої очі
Хоче мій гарячий ще труп.

Переслідуй мене щоночі,
Я ніжно обійму твоє тіло
І просто скуштую ці очі
Поки сонце не розбудило.

До ранку є досить нам часу,
А потім залишаться мрії,
Я не чекаю закінчення дії,
І спокійно допиваю цю чашу.