Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 сніг / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

допоки здаються міста

допоки здаються міста
розряджаються обойми
тонуть кораблиі
виносять поранених з поля бою
я пірнаю у безкінечний тембр твого голосу

допоки
зесь там зверху
дуже високо
я не дострибну
у неживому просторі
сліпий піаніст б’є по струнах наших не стосунків
тут
у свіжих подряпинах ночі прокидається мафія

і хвилини падають з дерев
мов шкідливі відходи
мов шматки грудневого снігу

а мирне населення засинає
за ним – вулиця
за нею — коти і кішки
за ними залишаються
лише ліхтарі
які не засинають просто так
із байдужості

Зима на грішні ваші клани

Зима на грішні ваші клани.
І мертвий сніг сховає під собою
ту землі, по якій ви не дійшли.
І вічність, хоч вона вам і байдужа,
тепер іще безмежніша.
Тепер без перешкод і вийти з дому,
згадать новини чи знайти ключі –
з чим не порівнюй — важко.
А сніг іде як матюклива лайка,
мов страх і сором. Отже, чим від вас
він відрізняється?
Молитви, на які ви підписались
не тільки виконать, утримати не можна
ні в серці ні в руках
Закони фізики суворіші од Бога
розгублять вас на радіус ще більший,
ніж можна уявити і дійти
А він збирає сніг для потойбіччя,
не йди за ним, допоки не дов*яжеш
светра. Як будеш хвилюватись, що встигаєш –
одразу розплітай

Старий більярдний ґендель

Старий бердичівський більярдний ґендель
Пахне пивом
І ядучим встояним чоловічим потом.
Щось є невловимо казкове
В його древніх обдрипаних стінах
Та зламаних киях з тупою «кормою».
Ми граємо в більярд.
Ти показуєш, як правильно бити.
Я поверну тобі ці удари
І розтрощу кожну кісточку в твоїй свідомості,
Проте це буде потім,
Потім.
Тутешні п’янички
Спрагло оцінюють кожен мій рух
І кидають масні репліки.
Я поверну їм ці слова
І оспіваю їхні смутні підліткові душі
У своїх тихосказаннях,
Проте це буде потім,
Потім.
Коли надворі падає такий сніг
І короновані всі дерева,
Паркани і замерзлі безхатьки,
Я завжди згадую
Старий бердичівський більярдний ґендель,
Тебе,
Ще зовсім зеленого і з цілими кістками,
Та місцевих алкозалежних,
Голодних і жадібних до молодого жіночого тіла
Зі зламаним києм з тупою «кормою».

(С)ніжно

Цілую тебе на ніч,
Ніби сніг,
Що осипає шерсть сплячої лайки.
Я так ревно ставилася до своєї незалежності,
Що не помітила, як вросла,
Вросла сіамським близнюком
У тебе
Настільки безнадійно,
Що бачу тебе вухами,
А ти – чуєш мене очима.
Поодинці ми вже будемо не тими:
Двома злиплими до купи цукерками,
Яких нагло роз'єднали і геть облупили
Їхні святкові боки.
Я цілую тебе на ніч.
Я – сніг,
Безоглядно закоханий у сонну лайку.

Липневий сніг

Липневий сніг, рожевим пледом,
вкрив дахи будинків, запорошив
стежки, якими ми блукали,
під зірками, липневими ночами.
Липневий сніг, навіяв спогад
про, медового смаку, цілунки
та неповторний твій глибокий погляд,
яким и полонила моє серце, липневою любов’ю.
Липневий сніг, як гість,
якого не чекали, ввійшов без стуку,
та відновив надію. І ніби не
навмисно, знову переплів він
наші душі, в липневих снах.
Липневий сніг…

Дівчинка, яка любила сніг.

Її очі світились щастям, а на вустах завжди сяяла посмішка. Колись їй розбили серце і вона померла. Час не лікує. Але він приносить змогу боротись. Вона померла, але продовжувала боротись, життя кидало виклик і вона не відступала. Це дало їй змогу воскреснути і посміхатися.
Альона йшла по нічний вулиці. Сніг кружляв і вкривав все навколо білим настилом. Мороз змушував час від часу потирати носик і стискати пальці ніг в туфлях.
Навколо пролинали тіні, та вона не звертала на них уваги. Одна вона на цій доріжці, одна на всьому світі.
Дівчина гуляла і насолоджувалась цим. Сніжинки, що потрапляли на обличчя лоскотали її, а потім зникали. Батьки вже певне хвилюються, та і вже трішки змерзла. Варто повертатись додому. Але на останок сходити до мосту. Там зараз має бути прекрасно.
Сніг густішав і вулиці стало погано видно, але Альона знала їх як саму себе, тому легко вийшла до дороги, пройшла повз зачинений ринок і вийшла до мосту.
Ось чому вона так любила зиму, через те, що вона робити з містами. Нехай не постійно, але вночі, коли більшість вже сплять чи тільки збираються, міста перетворюється на казкові країни. Білі та добрі країни, де панує щастя, а з незгод тільки незначний холод, який не причиняє дискомфорту, а навпаки, приносить спокій.
Дівчина знімає шапку і копну її рудого волосся у всі сторони розвіває вітер. Вона сміється і той же вітер, ніби розуміючи що так потрібно робити розносить її сміх навколо. Щирий сміх, який так рідко звучить і всі хто чує його теж посміхаються.

Хлопець, що йде з іншого боку озера відриває голову відземлі та поглядом шукає ту, яка щаслива в цю пору. Можливо то марево?
Сам він вже давно не пам’ятає, що таке щастя. Він опустив руки і тепер просто існує.
Підійшовши до містка хлопець крізь сніг побачив щось руде на іншому боці. Прекрасне руде волосся. Мить і воно зникло, тільки сплеск води.
Він побіг туди. Нікого.

Темно. Холодно. Так холодно що її трусить. Сльози відносить холодною водою, горлянку обпікає, а груди стискає. Очі заплющуються…
Вона буде в чарівній країні де не має незгод і всі щасливі. Там все чудово, тільки трішки, зовсім трішечки морозно.
Темно. Холодно. Це кінець?..…

- - настільна гра - - -

=
зупинена ріка снігу
озера і стави снігу на дахах

густий дим піднімається чистим, покрученим лебедем
повільно підносить голову, овиває крилами сусідню Леду труби

зимове місто – складна настільна гра
для безлічі гравців необмеженого віку
(батькам варто слідкувати тільки,
аби якийсь малолітній демон не запхав
дрібну детальку людини до рота
і не вдавився)

прив'язаний за лапу лебідь диму звивається, б'ється
та несила йому від міста відірватися

в озерах снігу тонуть необережні рибалки дахового сміття:
недопалки, пластянки, пляшки

уже вночі батьки примушують наймолодших
складати гру до коробок будинків
вони не хочуть, зляться
і хуртовина за ніч замітає незасклені каскади балконів
та іще розтерзує лебедя на малі пір'їни сніжинок
  • +12
  • 21 лютого 2011, 16:13
  • kits
  • 17

Дніпро біля Черкас

засніжена ріка
рибалки — комахи на березовій корі —
дірявлять лід
  • +11
  • 7 січня 2011, 21:52
  • kits
  • 1

Їх було двоє : дух і духиня , дух був веселим і добрим , духиня – сумною

їх було двоє дух і духиня дух був веселим і добрим духиня сумною
я відчував її сум і тікав подалі важкою водою
але це були духи які попри всі справи постійно ішли наді мною
це так як велике сонце роблячи зайвий гак збиває тебе з ніг
ти падаєш з неба розсипаєшся перетворюючись на сніг
але духи вже в курсі і ловлять зліва тебе веселих справа тебе сумних
і ліплять такого з висипом із зірок чорного сніговика
великого і смішного дітям на новорічний стіл разом з цукерками з оптовика
діти поївши цукерки здають сніговика напрокат
місто тим часом збуджено дихає

напиши мені як доїдеш додому
про те що у тебе з-під ребер виходить вечірня втома
я тобі відповім що мені засинати без тебе це все одно що впадати в кому
  • +6
  • 15 грудня 2010, 23:56
  • edel
  • 14