Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 сльози / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Пасвіщєніє шо лі?... =))

.холодна квартира, як дикого звіра кубло,
.нічний алкоголь, чергова шкідлива звичка,
.зламана з нервів зовсім нова запальничка,
.і за годину плюс десять до попільнички,
.безрезультатні спроби забути твоє тепло.

.приймаючи в долі болючу її незворотність,
.стрічати світанок, як довгу дорогу до тризни,
.сльозами на щоки стікає розстріляна ніжність,
.ми в цьому житті, як маленькі тарілочки-фрізбі,
.живемо з рук в руки, лікуючи свою самотність.

.все це, як затерте кіно, що стоїть на повторі,
.ти знову приїдеш, ми голі впадемо на койку,
.як завжди банально, без музики, криків і зойків,
.а завтра по графіку в тебе там Аньки і Ольки,
.а в мене чергові обіцянки «більше ніколи».

.і в цьому режимі вічних онлайнів й вокзалів,
.безсонних ночей, погано підібраних рим,
.ти станеш для мене просто наступним «ніким»,
.поки в дрібницях себе виставляли на кін,
.незчулись, як ставку найважливішу програли.
  • +2
  • 14 жовтня 2010, 08:02
  • LiTera
  • 4

Вона хотіла збудувати щастя

Вона хотіла збудувати щастя,
Докупи скласти мрії і думки.
Вони ж його зламали на шматки,
Вони зуміли навіть сльози вкрасти.

Та підвелась, відкрила двері настіж,
Твердими кроками назустріч до мети.
І зрозуміла, що життя готова йти.
Вона хотіла збудувати щастя.

сльози..

Сльози… Що ж таке сльози??
Вода така ж як в дощі або в грози!
Сльози-так багато ховають,
Солені струмки причини яких не знають…
Ніхто не знає окрім мене або тебе…
Сльози… Їх лити не треба!
Але сльози щохвилини зростають,
крапля за краплею по щоках стікають…
Сльози, в них стільки болі й образи…
Як же боляче ранять ці фрази…
Сум, холод, мої страхи…
Чомусь навівають на шалені думки…
Чому я це роблю? В чому причина??
Та я маю право на помилку… Я ж просто людина!!!

ОБІНІЖ

Це напевне долоні долі.
Долі рук долі лиць долі губ.
ГолірУч голілИць під небом
а навколо зелені стебла.
Твої руки я чую дОлі.
Наші речі я бачу дОлі.
Ми обоє в обіймах дОлі.
Молоді, неприкаянні, голі…
Я лягаю на дно горілИць.
Ти берЕш мене голірУч.
Обіймаю тебе обірУч,
обінІж
обінІжно
сумІжно
синхронно ми тонемо. Бачиш?
Летимо до наших
вершин
ніби падаєм вниз із круч.
Не соромся не бійся облиш.
Оближи сльози серця мого.
Сльози серця мого.
На грудях…

Мине ця ніч...

* * *

Мине ця ніч, а на світанку
Не зможу дочекатись я
Проміння сонячного ранку,
Любов моя, любов моя…

Мине цей день, зоря на небі,
А я не бачила тебе,
Невже, невже все так, як треба?
Не муч мене, не муч мене…

Мине ця ніч, минуть ці сльози,
Твій ангел покладе мені
На ліжко лілії й мімози,
І попливуть в тумані дні.

Минають тижні, йдуть роки,
Живу все ніби уві сні,
Гортаю книги сторінки.
Я все ще та, а ти? Вже ні?

це місто

це місто, де сльози тримають
у дорогоцінному пуделку,
показуючи тільки найближчим,

це місто облич кольору золи
і очей кольору золота,

це місто сірникових коробок,
паразитів і обіцянок.

тут наші душі закриті корками,
крізь які вже нічого не проступає,

і лише, коли сходить сонце,
зітхає остання струна,
загублена десь між лівим і правим серцем.
  • +3
  • 10 грудня 2009, 21:57
  • Olcya
  • 4

Ти не...

Ти не йдеш, не дзвониш, не пишеш,
І я тану у розпачі мрій,
І вбиває мене ця тиша,
Тихо сльози котяться з вій.

Ти не чуєш мене й не бачиш,
Та нема в тобі смутку й страждань,
Ти для мене багато значиш,
Та втомилась я вже від вагань.

Ти не любиш мене, не любиш!
І ніколи мене не любив.
Ти загубиш мене і забудеш,
А згадаєш – пошкодуєш, повір.
  • +2
  • 20 листопада 2009, 18:45
  • Ket
  • 4

Для вас, девачкі!!!!!!!

Як тільки ніч
Огортає тишею землю
І діамантові зорі
Прикрасять німбом
Самотність місяця,
Я іду дорогою
Геть від свого будинку…
І кличу тебе…
Я кличу знову і знову,
І не знаходжу.
І туга холодною рукою своєю
Знімає заборону
Затаврованої моєї душі
На самотність і спокій.
Не знаю, коли знову побачу
Вогонь у твоїх очах,
Чи побачу…
Але вперто йду дорогою,
Геть від свого будинку,
Кличу тебе і шукаю
Усмішку твою
У блиску самотнього
Онімбленого місяця…

.....востаннє

…Смерть
Стікають по щоках коханих сльози
Солоні губи
Я не знаю хто ти
Насправді
А потім буде тиша
Потім
Можливо я відчую дотик
Не почувши навіть подих вітру
Твій дотик
Коли ти будеш справжнім
Зірвеш із уст іще одну сльозу
Востаннє……

СЛЬОЗИ...

СЛЬОЗИ… Маленькі, чисті, гіркі капельки…Гіркі… Гірко на душі, але стає чистіше…
РОЗМОВА… А точніше кожучи монолог… І бизька тобі людина біля тебе… Не розуміє, адже вона щаслива… Але мовчки просто обніме…
СЛОВА… На папері помаленьку появляються речення… Криві слова, адже рука тремтить оскільки з очей капають сльози…
СЛЬОЗИ…