Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 світло / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

25 тон марокканських мандаринів

Січневий сутінковий сувій закрив

очі випадковим перехожим,

і яка тепер різниця у часі між зупиненими годинниками та

воронячими гніздами між крон,

тоді коли весь прийдешній світ стає

суцільною міліцейською мигалкою віхоли,

що перемелює вечірні новини, голоси та вулиці на неоновий сон.

І тільки глибоке світло ліхтарів рівномірно скрапує

мандариновим соком

на щойно випалі шматки паперу

зі старими підписами та секретними даними.

Ліхтарне світло окреслює коло,

він чекає на неї, раз по раз

перевтілюючись у вібродзвінок,

ось вона незримо простує до нього.

І тепер вони стоять у центрі мандарину,

відчуваючи вібро прожилок у долонях крізь замерзлі лінії долі.

І внутрішні таймери відбивають десь глибоко в тілі

безкінечними рівними дольками.

Вони обнімаються під вуличними ліхтарями,

а їхні тіні розмножуються

мандариновими кісточками

на цілий театр бродячих акторів.

Сік і далі продовжує стікати по змерзлих пальцях

Насправді вони ще не здогадуються,

що їдуть всередині картонних коробок під темними тентами фур,

переїжджаючи з одного прикордонного поля на інше.

Перекочуючись із далекого заходу на близький схід.

В зимовому нічному повітря

шурхотять крила різдвяних янголів,

і розбиваються поодинці об затупілі леза снігопадів

на жмакані поліетиленові пакети,

оберігаючи водіїв фур від смерті.

Через декілька днів мандарини продаватимуться

по змерзлих овочевих ринках біля метро.

Він і вона ще й досі цілуються на тій нічній вулиці

під ліхтарями.

Сподіваюся, їм там двом добре,

під змащеною консервантами та воском

мандариновою шкіркою.

Світло

Я не можу мовчати.
Я не хочу мовчати у вічність.
Я не буду кричати.
Я не буду страждати безгрішним.

Я не хочу кохати (хочу просто любити).
Я не хочу цієї фальші.

Треба бачити світло.
Всепроникливе світло Твоєї ласки.

Знову ця йобана Польша

Холод завжди був з нами
поруч з теплом
оселявся у вухах, пальцях
з’їдав м’язи холодною кров’ю

я завжди бачив холод
і тепер ступивши на цей мурашиний шлях
бачу як він тече в мене рідким світлом поки я нерухомий

знову ця йобана Польша — подумав я
а й дійсно придивіться
як схожий автошлях вночі на прапор Польші

але тільки як я приїду додому
вона закінчиться і я буду спати спокійно

Небо, кольору перманганату калію

Знову не спиш до світанку
Прикриваєшся навчанням і кавою
вбиваєш час у перегляд вчорашніх фото
і не вчорашніх, зроблених кимось давно
Наповзає світло прозорими ляпками
по черзі
спочатку на підвіконня
а потім на підлогу
А ти не спиш і хочеш їсти
зустрічаєш ранок з черешнями
милуєшся небом, кольору перманганату калію
задовольнюєшся і залазиш під ковдру
і так постійно
  • +3
  • 19 жовтня 2009, 22:23
  • Kukarka
  • 1

щоб розігнати темряву...

«Щоб розігнати темряву,
Досить запалити свічку.»
Відчуваю в собі силу,
Що руйнує перешкоди,
Світлом долає невпевненість і страхи.
Можу все, що хочеш,
Лише забажай відчути.
Доторком руки,
Кінчиками пальців
Єднання повз перешкоди.
Страхи розсиплються на порох.
Я планета світла на твоїй орбіті
Забажай єднання.