Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 розлука / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Любитель класики

Казав: «Така любов буває раз в ніколи».
Дорогою до дому — розлюбив.
Здавалося, що сірий мир довкола,
Коли ти почуття мої ганьбив.

Твоя любов померла майже зразу.
Моя — ще довго мучила мене.
Прощаючись, тобі сказала фразу:
«Я маю два крила, а ти — одне».

"Його нова"

Є безліч історій, записок, блогових постів, присвячених розбитим серцям і тому, як важко жити, коли тебе покинув коханий, і в нього вже є інша, і всі оці «сподіваюсь, вона тебе любить», «тепер ти кажеш «кохаю» іншій», «бажаю вам щастя [з упущеним «суки»]» тощо. І це нормально, бо це болить і роз’їдає зсередини, наче кислота, яку нема чим нейтралізувати. Проте є одне «але».
Чи задумовувались ви колись над тим, як саме живеться «тій»? Красивій чи страшній, з величезними цицьками чи плоскій, як дошка, жирній чи худій і так далі? Ви думаєте, що їй так легко й сонячно, бо ваш сенс життя тепер став її сенсом, і тепер вона ночами задовольняє того, хто раніше був цілком і повністю ваш? Я от теж завжди так думала. Поки сама не стала «тією».
Звісно, від великої кількості «тих» мене відрізняє те, що я абсолютно не претендувала на свого нинішнього чоловіка. Ми перейшли дозволену межу у той час, коли у нього були довготривалі серйозні стосунки. Проте ані мені, ані йому на той час це було нафіг не треба. І лише через великий термін часу після того, як він їх розірвав, ми зійшлися. Тож, вибач мене, шановна «несостоявшася» наречена, я не мала жодних планів на твого мужчинку. Просто так сталося. Та, зрештою, я на твоєму місці, певно, теж вважала би себе ще тою лярвою. Словом, не про це.
Раджу подивитися фільм «Love and Other Impossible Pursuits» із Наталі Портман у головній ролі. Гадаю, що режисер Дон Рус все ж вправніше донесе те, що я тут намагаюся промямлити.
Тож тепер я — «та». Як це – щоразу порівнювати себе із його колишньою, і думати, чим ти краща, а чим – гірша? Намагатися виправити її помилки у своїй поведінці і за цією делікатною грою не втратити свою справжність? Як це – знайомитися з його ріднею, яка ж обожнювала його наречену, і тепер лицемірно тобі усміхається (а за цим криється крижаний погляд Сталіна на ворогів народу)? Як це – після чергової сварки і хлопання дверима думати, що він пішов до неї, першої, — і чавити своє серце такими здогадками? Несолодко, скажу я вам, ох несолодко.
Хіба я винна у тому, що карти мого життя лягли саме так? Хай і не назавжди, та на цей період ми – разом, тож, певно, так мало статися. Чи, думаєте, сильно мені потрібен був цей геморой? Потрібні були цигарки, потрібна пляшка віскі в самотній задимленій квартирі, потрібні були кардіограми і «Дівчино, ви ще така молода, звідки стільки нервів?»? Дуже, знаєте, мені це тре.
Я не скаржуся на своє нинішнє життя, анітрохи, ні.
Я щаслива.
Просто набридли ці осудливі погляди та брудні чутки.

Весна

Весна за вікном
А я чикаю ще на тебе
Що ти прийдеш або подзвониш
З такою усмішкою і з квітами в руках
Але це просто казка
Казка в тім
Що мене нема в твоєму серці
Що ти навіть не здогадуєшся про моє існування
Так легко людину образити своїми почуттями
Що навіть не помітивши що ти їй зробив боляче
Люди живуть чекаючи на нові почуття
А вони не приходять і не приходять
Кожної ночі на вікні під зорями
Загадувати бажання про кохання
І вірити що воно збудеться
А воно не збувається
Ти залишаєшся на самоті
І думаєш що весь світ проти тебе
Але це не так
Треба підніматися і не падати
А якщо впав то ще раз підніматися
І підніматися до тієї миті
Пока не дойдеш до вершини
Ти стаєш сильнішим з кожним днем
Ти піднімаєш тих людей які на межі зриву
А може і смерті
І одночасно твоє серце тане
І ти дізнаєшся що таке кохання
І яка буває любов...!!!
  • 0
  • 30 березня 2012, 20:24
  • Anya
  • 5

Я и моя беда

Иду по тихой улице и вдруг, из ниоткуда
Твоя улыбка… Я не видал прелестней чуда
От страсти задыхаюсь, но бегу к тебе, бегу!!!
Ты исчезаешь… приходит понимание — я сплю.
Ну почему??? Ну почему…

Открыл глаза.В окне горят огни
И только тараканы на столе
И в голове и в сердце и в душе… везде…
Дают понять, что пролетели мои дни
Одни они… одни они…

Один и я… один и я, моя беда
Всегда сопутствует предательски.Как пес…
Сквозь бесконечные поля увялых роз
Он приведет меня — несчастного слепца
В обитию свободы, до конца! Рывок с моста…

"Сон"

Чому мені сниться що нас нема?
Іти постійно про це нагадуєш!
У небі остання гроза
Червоим небесну вічність намазує.

Поцілунки болючі і твої сльози
Уже не буде весни
Вона помре разом з нами сьогодні
… ми потрапимо в вічність води!

Але окремо.не разом.бо ти так хотіла
Окремо.не разом.-можливо так хотів Бог
Окремо… моя душа й твоє тіло
Не разом.мого болю не стане на двох.

Коли зачиняються денні крамниці

Коли зачиняються денні крамниці
І вечір торочить сонце по нитці,
Автівки ховаються по гаражах,
В той час ми ховаємось в різних містах.

Бабуся розсипала яблука спілі,
Дівчатка до школи — бантики білі.
А я любила твій грушевий фреш.
Мені було добре, тобі, певно, теж.

У нас депресують геть різні дощі
І хмари ми бачимо різної форми.
Та спільним є список електролистів,
Одне до одного телефонних вторгнень.

Вокзальні привіти, вокзальні прощання.
Та я не шкодую, боюсь лиш не впасти.
Далеко не перші ми і не останні,
Чиї миті життя відвідало щастя.
  • +7
  • 6 жовтня 2009, 15:20
  • Piranja
  • 3