Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 пустота / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

0:57

над высоким ущельем дышать нужно глубоко,
повторять свое имя отчетливо и, желательно, вслух.
тяжелым черным углем под ногами рисуй пол
и шагай отреченно сквозь, легкая, словно пух.

в сложном пути возьми с собой только часы и тень
стань повелителем времени, секунды считай в такт.
заставь отступить сомнения, панику и мигрень —
протягивай над пустотой свой нятяжной рейхстаг.

над ущельем, как в автомобиле, — руки держи на руле
помни, метафорический руль легче теряется в темноте
почувствуй, что ты одна, обрадуйся и повзрослей —
мир под тобой проснулся, воспрянул и опустел.

Небо хоче впасти

Почалась злива.Та ні навіть не злива, а так маленький дощик…музика луною віддається у внутрішній пустоті. На рудувате волосся падають частинки неба і я змучено посміхаюсь. Я навіть не знаю що діється навколо мене, просто йду собі повулиці. Здається почалась злива…дивно. Дістаю з кишені цигарку, сірники… чорт промокли…напевно жити довше буду. Хоча кому це взагалі потрібно. Прохожу повз якусь вітрину і боюсь поглянути на своє відображення. Бліде і майже прозоре тіло, яке ледве тримається на ногах від морального виснаження. На мене хоче впасти небо, я відчуваю його тяжкість на плечах. Чи може то рюкзак так пригинає до землі. Байдуже…до всього, до всіх…до себе. У душі знов чується відлуння краплин неба. Так повільно і водночас караючи боляче. Неначе скрегіт по склу. На уста впала солона краплинка. Сльози? Я плачу? Якого біса? Та байдуже…а він зараз сидить в теплі, в дома…п*є гарячий чай і слухає музику. Додає до чаю шматочки серцящоб був холоднішим і п*є. Закриває очі і дивиться в вікно. Я зупинилась посеред вулиці і врешті решт найшла запальничку. Все ще стоячи, підняла головув небо. Сіре, воно от от мало впасти. Розчинитись в моїх диких очах, загубитисьв моєму палаючому волоссі і назавжди заполонити пустоту в душі…

"Кава"

Мені інколи буває досить самотньо
Хочеться стати птахом і полетіти
Але межі цієї кухні як тенета
І я змушений просто пити…
Холодну каву
Просто дивитись в вікно
І слухати джаз…
В цей момент виникає думка про тебе
Спогад за спогадом, мить за миттю…
І кава робиться не гіркою а соленою
Чи то від сліз, чи то я такий неуважний
кинув до неї сіль… правда тупо?
Знаєш, жаль що ти не бачила мого альбому
Того в якому я тебе не намалював
Сорок сторінок Пустоти…
І на наших спільних фото
також пусто… просто пусто
Там де маєш бути ти.

СЛЬОЗИ...

СЛЬОЗИ… Маленькі, чисті, гіркі капельки…Гіркі… Гірко на душі, але стає чистіше…
РОЗМОВА… А точніше кожучи монолог… І бизька тобі людина біля тебе… Не розуміє, адже вона щаслива… Але мовчки просто обніме…
СЛОВА… На папері помаленьку появляються речення… Криві слова, адже рука тремтить оскільки з очей капають сльози…
СЛЬОЗИ…