Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 початок / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Починати завше важко...

Починаючи ці «Німецькі щоденники»

( Читати далі )
  • +1
  • 14 жовтня 2010, 23:42
  • o_do64
  • 1

Місто «H»

Кминний запах рук, що пестять охряно-білі мармурові стіни запаху capuccino незмінно нагадує про місто, в якому такого свіжого суботнього ранку світанкові води наповнюють вулиці, вдаючи себе за дощ – ніжний гість пустелі. Вузлики мідяного волосся зачіпляються за сухорляві руки дерева, яке щойно прокинулося в густо-прозорих променях і важко-солодко дихає. Шкоринка спини цього майже-вічного дерева легенько дряпає тендітні перса зеленавих персиків.
  • +3
  • 6 травня 2010, 00:02
  • Solomia
  • 3

Перші кроки до приготування та вибір страви :)

Спершу заглядаємо в холодильник і дивимось наявність в ньому продуктів. Те ж пропоную зробити в шафках і на полицях кухні. За наявності необхідного, ну або того, що просто хочеться, йдемо на кухню й виганяємо всіх співмешканців (сестричок, братиків, мам, тат, чи друзів) з Вашого храму кулінарії, бо порадами заморять! :)) Після того, як всі вигнані, починайте зносити в кухню всі потрібні й не дуже інгридієнти обраної страви і починайте готувати. Якщо під час приготування в двері починають заглядати вище вказані співмешканці-ратазєї, на високих тонах можете гримнути на них, мов, незакінченого діла дураку не показують… :)) Врешті решт ви закінчуєте куховарити і починаєте розгрібати барикади на кухні. Якщо страва вийшла смачна, то сміливо запрошуйте до столу своїх домашніх вигнанців, а якщо ні, то швиденько викидайте ту страву в смітник (можна з посудом) і переходьте до рецепту картоплі кубиками від Енді. :)))
Вдалого готування Вам!!! :))

Художнику ІІ (щось зламалось)

Так захотілось бігти на край світу
Подалі від думок, бажань і згадок
Та знову озираюсь на те літо
Ти мій кінець і мій початок

Важкі краплини падають на щоки
Дорога мокра й незбагненно довга
Легка хода, повільні кроки
Я знов підходжу до твого порогу

Гудзики легко піддаються пальцям
Моїм легеням знов забракне кисню
Душа натягнута немов на п’яльця
Ніхто із нас на гальма не натисне

Твоє мовчання і твоя неправда
Туманом сірим упаде на очі
Мені б хоч протриматися до завтра
Й втекти не дочекавшись кінця ночі

Тонкими цівками тече вода із неба
Зливається з потоками з-під вій
Я кинула свій світ заради тебе
Та чи покинеш ти для мене свій?

первый стих

На самом деле первый стих. Именно с того периода (ноябрь 2008) я и начал писать то, что натянуто можна назвать поэзией. Причина начала творчества банальна — неразделенная любовь. Стих с причиной аж никак не связан.

( Читати далі )

Перший віршик(навіяний любовною невдачою)

Знов сонце встає
новий день настає
барвисте проміння
на світ наш іллє

Проснувся вже вітер
і подихом тихим
весь смуток з нас витер
сльозами политий

Проснулись дерева
розкрили повіки
устали не вперше
проснулись навіки

У просіці тій
де берези ростуть
роки тихо йдуть
навіть шуму не чуть



( Читати далі )

Самий перший вірш

Ну шо раніше я був дуже не щасним і депресивним підлітком батьки не випускали на вулицю я падав у депресію так і написався цей текст)))))))))))

Повна ванна води
Залишився тільки один крок до мети
Запізно від цього всього втекти
Пальці міцно стискають портал
Той який віднесе в рай
А може не в сад мрій, не зважай
Яка тобі різниця до мене
Все одно не знаєш як мені без тебе
Вибір невеликий, а чи є він
Та нема різниці, не схилюсь до твоїх колін
Я проживав день відокремлений від всіх
Почав думати я псих
Дивився із мосту вниз
Так з’явилася думка про цей каприз
Втікаю роздивляючись обличчя
Ворогів, і падають сльози, як листя
Ніколи не шукав щастя
Навіщо бентежити душу
Роблю те що мушу
Пальці міцно стискають портал

Пекло (довга повість)

Перша глава

Котитися в нікуди
нині жорстокий світ
(друзі як вороги;
мов перевівся рід)
от і уся судьба
плакати на гробах

де світло життя було,
падіння до темних ям
(коли боягуз герой
помилака є життям)

але рятунок один
із цого кінця ознак — де сліпо (і губи де
забули цілунку смак)
де стало нічим усе — з«явилось, і співай душе
Едвард Естлінг Камінгс
now dues world descend...


Пливу у молоці
у білому мороці
а хто химери ці?
і відкіля будови ці?
істота-не істота…
істотно-не істотно
пливу серед оман
туману-океан
Максим Розумний

.1.
Вона знала, що її ненаведять навіть ті, хто люблять. Знала, що не вберегла єдиного, хто її оберігав. Знала, що цей день доведеться прожити, якби не хотілось померти разом із ним.
В тісноті сірих сталевих стін, напившись чорного, — кілька секунд кривилась до зеркала від гіркого післясмаку. Потім неохоче одягалась, застібала ремінці, саджала на прив'язь застарілий жаль і вірну подругу — дипресію. Хоча, ні — це вже щось значно вищого гатунку. Марко казав — Горе. Хоча, що може знати той клятий Марко?З таким іменем, з таким лицем, йому треба було іти в священники, а не туди, куди всі вони вхляпались.
Всі вони не на своїх місцях. Як і весь Світ, як і все в цьому Світі.

( Читати далі )