Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 поезія своє / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

особисте

не кажи що я горда,
бо не кажу «сумую».
я би це прокричала
та тебе не турбую.
це ж тобі всеодно,
ти по світу блукаєш.
я лиш ночі рахую,
а ти цим не страждаєш.
заливаю я діри
лиш книжками й віршами,
в них у людях є віра,
а у мене лиш рани.
у мене герої
не з плоті, а з вати.
дощ їх без зброї
продасть умирати.
і міста там самотні:
там живуть лиш сонети.
їх там крутять усюди
три маленькі планети.
люди всі вимирають
бо нема ацитону,
та не нігті стирають,
а бажання і втому.
там живе твоя копія,
твій маленький єнотик.
його часто провідують,
бо він трохи наркотик.
може, це все не правда,
може, я це трактую.
не кажи що я горда,
бо не кажу «сумую».

промова

важко.
Крапка.
Моя провина.
Спадає шапка.
Прийшла весни половина.
Тісно.
Слізно.
Тепло не помагає.
Та буде пізно.
Коли тебе немає.
Дивися.
Тихо
Не кажи ні слова
А ні кажи щось,
Це ж твоя промова.
Дай слово
Ні не маю права вимагати
Це ж твоя промова
Мені ж дозволено мовчати.