Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 переклад / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Sehnsucht

Manchmal ist die Sehnsucht so groß
dass du Bauchschmerzen kriegst
nicht weil du krank bist, nein, nein,
jemandes Fehlen verursacht die Krämpfe
dann juckt es unter den Wimpern
dann reißt du die Augen weit auf
damit nur ja keine Träne entwischt
keine verfluchte Träne

Trinken willst du
aber da ist kein Wasser, was sich trinken ließe
nur kurz bleibt der Geschmack auf der Zunge
nur kurz bleibt der Geschmack auf den Lippen
du trinkst nicht
aber auch der Geschmack ist fort
und kein Wasser, was sich trinken ließe
und du weinst nicht um das fehlende Wasser

Wie im Sonnenuntergang
stehst du
wenn das Licht noch da ist, nur seine Quelle nicht mehr
wie im Winter, wenn kein Schnee fällt,
und du auch keinen Schnee willst
keinen verfluchten Schnee
nur trinken
trinken nicht weinen

Und der Durst ist so groß, dass kein Wasser ihn löscht
und die Sehnsucht so groß, dass selbst der Geschmack dir nicht bleibt

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten

2014
i.A. von Meridian Czernowitz
im Rahmen des Internationalen Lyrikfestivals Meridian Czernowitz
vorgetragen im Rahmen der “Nacht der Poesie” am 6.9.2014


Оригінал: slonyk.com/blog/21719.html

Das Exponat

Zwei junge Archäologen
gruben das Skelett des Windes aus
jetzt ist es ein Exponat des Nationalmuseums
jetzt weht der Wind nur noch fürs Nationalmuseum
und für dessen Besucher

Die Mühlen tanzen nicht mehr über den Wellen der Felder
still stehen die Flügel
Die Drachen stoßen sich nicht mehr die Nasen blutig
brav hocken sie da
wie Hunde an zu kurzen Leinen
Die Segelboote blähen nicht mehr stolz ihren Busen
schlaff hängt er, wie bei ganz alten Frauen
Und die Ballons gleichen Glühbirnen, die durchgebrannt sind.

Aber irgendwann wird einer aus dem Skelett des Windes
einen Knochen brechen und ihn unter der Jacke
aus dem Museum tragen
wie eine Flamme

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten
2014
i.A. von Meridian Czernowitz

im Rahmen des Internationalen Lyrikfestivals Meridian Czernowitz
vorgetragen im Rahmen der “Nacht der Poesie” am 6.9.2014


Оригінал: slonyk.com/blog/13100.html

Згадки (Грицько Семенчук)

Згадки
«Мембрана пам'яті найтонша,
не пропустивши світла, дзвонить»
Б.-І. Антонич

Твоя барокова усмішка. Я нагадав собі її в потязі,
Коли їхав додому, хоча відчуття дому давно загубив.

Твої очі котячі. Я нагадав собі їх посеред міста,
Коли шукав гроші на пиво, але грошей уже не було.

Твої руки забризкані малиною. Я нагадав собі ввечері.
Говорив з другом, якого викинуло на інший берег життя.

Твої груди налиті я нагадав собі поночі,
Коли скінчився алкоголь і було важко встати.

В мене, окрім тебе, нічого нема.
Це важко зрозуміти.
Але це так.

Flashbacks
«Strangling the light,
the thinnest memory membrane is ringing.»
B.-I. Antonych

Your baroque smile. I recalled it in the train,
Going back home, though the feeling of home was lost long ago.

Your eyes of a cat. I recalled them in the middle of the city,
When I was looking for money to buy a beer, but there was none left.

Your hands splashed with raspberry. I recalled them in the evening.
Talking to a friend, who was cast on another shore of life.

Your ripe breasts I recalled in the dark,
When there were no spirits left and it was hard to get up.

I have nothing, but for you.
It’s hard to understand.
But that’s true.

*** Грицько Семенчук

***

Ми з тобою без назв. Тому
Шаленіє безодня в нас
І без одягу душа на споді
Кому ще за коробом треба час
Без назв. Без найменшого натяку. Дотику
Наших з тобою опадів
Переживань і пережитого
Газопровід ганяє нас
Так хотілося жити у житі
Через ліве плече подивлюсь
І замолиться сонце червоне
Нас немає. Точніше на нас – мотуз.
І вливають у чай як завжди бром
Ми з тобою без назв. Тому
Шаленіє безодня. Шкода.
Поїзд рушив до Бога на Колиму.
І змерзає вода.

***

We don't have any names. That's why
The abyss in us is becoming insane.
And with nothing on at depth is the soul –
Who else will need time again
Without names. Without giving much
Hints. Without touch.
Of our rainfalls.
Of our goings and bygones.
We're driven by a gas-pipe line.
We wanted to live a life in the rye.
Looking over my left shoulder,
I can see the sun praying in red.
There are no us. Or rather, we have ropes all over,
They're pouring bromine in our tea always.
We don't have any names. That's why
The abyss is becoming insane. It's a shame.
To God to Kolyma the train has gathered way,
And is freezing the rain.

Юрію Завадському (Грицько Семенчук)

Грицько Семенчук
Юрію Завадському

себто всі поети називали один одного графоманами
себто всі графомани називали один одного поетами
а що таке бути поетом?
бути поетом
це очікувати на вантажівку посеред дороги
це займатися коханням з сифілітичкою
це сцяти на міліціонера в День Незалежності
і стояти в мурашнику
читаючи вірші
під чорною обкладинкою
під сонцем розпареним пивом
кричати: «Юрку, зачекай!»
кричати: «Юрку, налий ще!»

знаєш, за віршами
не бачу ранків,
не бачу ран,
стою брудний.
дощ і самота, і важко
стихає сезонна паморозь,
і когось вже, здається, не стане.
а я невпинно дзвоню
і кажу: «Привіт, друже,
привіт».
***

to Yuriy Zavadskyi

that is all poets called each other graphomaniacs
that is all graphomaniacs called each other poets
but what is to be a poet?
to be a poet is
to wait for a truck in the middle of the road
to make love to a syph
to piss on a cop on the Independence Day
and to stand in the anthill
reciting poems
under the black cover
under the sunburned beer
to shout: «Yurko, wait!»
to shout: «Yurko, pour more!»

behind the poems, you know,
I don't see mournings,
I don't see morns,
I'm staying alone.
it's raining, it's dirty and hard
the seasonal rime is dropping,
and someone would be gone, it seems.
but I keep calling
and say: «Hello, my friend,
hello».

Нова книга Коельо вийшла українською раніше за російську



Український переклад нової книги Пауло Коельйо «Рукопис, знайдений в Аккрі» вийшов одразу напередодні Нового Року. Перший наклад твору відомого бразильця склав 25 тисяч примірників. Книга українською, увійшла в перші п'ятнадцять світових перекладів роману серед яких російського немає.



( Читати далі )

СКІЛЬКИ РАЗІВ, Патті Сміт (HOW MANY TIMES by Patti Smith)

HOW MANY TIMES
Do we walk
With open eyes and never talk
Pretending we have no sight
For the people in that fight
HOW MANY TIMES
Do we listen
But we don't hear
To the sounds of our children's fears
HOW MANY TIMES
Do we know
And we say no
To the truth of what we really know
By not getting involved to help solve
You'd much rather stay uninvolved
HOW MANY TIMES
Won't you look in the eyes of a child on the street
To see if they've had anything to eat
Or how they'll get their heat
And to see no shoes on their feet
HOW MANY TIMES
Will you have to hear
Before you let it get to your ear
Is it fear
That makes you not come near
HOW MANY MORE TIMES
Will you allow this crime
Would you be willing to do the time
Wouldn't you rather walk
And maybe talk
And see what you can be
For all of these

СКІЛЬКИ РАЗІВ
Ми проходимо,
Відкривши очі, та не говоримо,
Вдаючи, що не бачу, що все одно мені
До людей у тій далекій війні.
СКІЛЬКИ РАЗІВ
Ми слухаємо,
Та не чутно нам
Криків наших дітей, що співають страхам.
СКІЛЬКИ РАЗІВ
Ми говоримо правді
«Ні», знаючи її,
І тому, що знаємо насправді,
Не втручаючись, щоб допомогти,
Тобі легше встати і піти.
СКІЛЬКИ РАЗІВ
Ти не зазирнеш в очі дітям вулиці,
Щоб побачити від голоду гострі вилиці,
Чи спитати, є як зігрітись врешті,
І побачити ноги босі без мештів.
СКІЛЬКИ РАЗІВ
Ти маєш почути,
Перш ніж вухом своїм відчути.
Чи це страх твій
Мовить: «Не підходь. Стій».
СКІЛЬКИ ЩЕ РАЗІВ
Ти продовжуватимеш цей злочин,
Скільки разів ще захочеш.
Чи не краще буде підійти,
А, може, і заговорити,
І зрозуміти, ким можеш стати ти
Для усіх них.
  • 0
  • 7 січня 2013, 01:15
  • Irma
  • 4

БУКОВСКІ - відчуття цього

Гакслі помер у 69
дуже зарано як для такого
сильного таланту,
і я перечитав всі його
роботи,
але саме
Контрапункт
дещо допоміг
протриматись
на фабриках і
в буцегарнях і
з невірними
жінками.
ця
книга
як і Голод
Гамсуна
вони дещо таки
допомогли.
великі книги —
це ті,
яких ми потребуємо.

я сам з себе
здивувався, що вподобав
книгу Гакслі,
проте вона була написана
з таким прекрасним
скаженим
песимістичним
інтелектуалізмом,
і коли я вперше
прочитав Контрапункт,
я жив в
готелі
з дикою та
божевільною
алкоголічкою,
котра якось була пожбурила
в мене
Паундівськими Кантос
і не вцілила,
як, власне, і
вони в мене.

я працював
пакувальником
на заводі з виготовлення
ламп
і якось
під час
запою
я мовив до тієї леді:
«ось, почитай!»
(маючи на увазі
Контрапункт)

«а, та запхай його
собі в сраку!» —
крикнула вона
мені.

хай там що, а 69 — то, здається,
дуже зарано, аби Олдос
Гакслі
помер.
проте, гадаю, що це
так само справедливо,
як і смерть
прибиральниці
в такому
ж віці.

просто таке
трапляється
з тими, хто
нам допомагає
протриматися,
а тоді все те світло
вмирає, воно своє
таки відпрацьовує — прибиральниці, водії таксі,
копи, медсестри, грабіжники
банків, священики,
рибалки, кухарі,
жокеї і всі решта
такого ж
штибу,
прокляті.
  • +40
  • 2 квітня 2012, 13:16
  • ZmiNA
  • 7

Peoplization of America (переклад)

Andrew Lawrence

Peoplization of America

New page was turned
When Twins were ruined.
Bіnladenism up-turned
Great Chain of Being
Manunkind new messia cured
And strong you-i peoplize the living

Олюднення Америки

Нова сторінка перегорнулась
Коли Близнюки здригнулись
Бінладенізм перевернув весь
Величний Ланцюг Буття
З новим месією нелюдяність забулась
І сильні я-і-ти олюднюєм життя

Пусть будет ливень*

Темное ухо озера
даю услышать ему камушек из берега
что становится камушком на дне дном

Белая ряска сверху проповедует зной
легким колебанием

Ладони ложу на гладь
уплывают темными листьями
как звучат мои ладони
ла до ни это не до нет не до
хотя наверное хотелось бы чтобы звучали ниже
все-таки мужские
а может шум
все-таки из города

Я уже давно не писал стихи
словно мои руки поплыли по воде

А вчера видел как уродливая мама
кричала на свою красавицу доченьку
за то что та рисовала крокодила
на затуманенном троллейбусном окне
вчера был ливень

*пераклад Наталії Дишлевої
**оригінал
slonyk.com/blog/11264.html
  • +12
  • 14 серпня 2011, 18:58
  • Usetobo
  • 9