Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 осінь / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Осінь

Я вистрілив із дробовика у кота
Він розлетівся як дощ по місту

Мені стало сумно і трішки весело

Викинув дробовик у річку як у бойовиках
І пішов спати

На ранок ішов тією дорогою де вчора пальнув у кота
Його вже не було
Напевно його з’їли ворони або
Безхатченки після горілки

Дерева зламані
моя голова пуста
і хочеться блювати після вчорашнього

стало шкода пухнастика
шкода всіх у цьому світі

потрібно подарувати комусь дробовик
щоб я розлетівся дощем по всій планеті.

Листопадове

Мушкетер ховається за рогом
Спостерігає за мною
Як кожного вечора за невинними дівчатками підглядає
Самотній маніяк

Говори в холодних під’їздах
Кохайся в тривожних під’їздах
Засинай в мовчазних під’їздах

На сьомому поверсі Ада Петрівна
Годує кота
Тілом мертвого тюленя
Їй хочеться туди де натхненно і чудово
Чи то в Тирасполь чи то Загреб

Мушкетер вистукує пальцями певний такт
Рапіра виблискує в пошуках
Поживи

Я хочу аби
Прокажена лярва народила
Чудесну та прекрасну дитину
Яка триматиме сонце під язиком

Дерева похмуро засівають
Місто родючими зернами снігу

А я йду і помічаю що
Мушкетер вже дивиться
В очі
І мої кроки стають все тихішими

Залишивши після себе гніздо

Залишивши після себе гніздо
Лелека відлетіла
Я оселився в одному із них на зиму
Та дивився на людей
Котрі показували дітям
Що на он тому стовпі живе боцюн
Котрий не знайшов пари і не відлетів
А я лише всміхався з їх слів
Я скрутився клубочком
Ноги вкрив гіллям переплетеним лозою
Та заснув
А весною в мій рот пробралася жаба
І мої голубі очі побачили як я годую пухнастого маленького лелеку

Куля

Осінь цього разу пройшла кількома кулями навиліт. Ніякого ниючого болю від шматочків металу в моєму тілі, тільки різкі секундні імпульси нервових шляхів на які свідомість не встигає відповісти. На мені були випробувані кілька нових калібрів: снаряди звичайні, розривні, бронебійні — усе проходило швидко. Одну гранату використали на мені, та вона й не зачепила осколками, а тільки пустила хвилю пилюки в очі.
Цього разу я вижив. А зима готує свою зброю…

Осінні солдати

Малинові крапельки крові
У жовтневій розчинній тиші.
Осінь вмирає святою
В палких крематоріях вогнищ.

У плащаницю в багряних патьоках
Закутане обличчя природи.
Її сльози повертаються в небо
У дзьобі чорного бусла.

У темних віспинах згарищ
Марніють поля покірні.
Осінні солдати простують у безвість.
Осінні солдати ідуть в нікуди.

Цвета Осени

Зелено-брилиантовая осень
Увидеть бы мне будду
и обдолбиться до потери сознания
раскаляя кал
накалять трудности — бежать — и тариться коксом
словно солнцем
вспомнить твои гидротехнически-
грязные сны
и увидеть в них пошлость

былую проблему подчинить
сухогрузу
ароматизировать воздух
убить собаку президента
и заодно его жену
чтоб потом вольно провозгласить
демократию
надеть пиджак
оббежать августовский сад
трижды сварить макароны
позабыть пароли системы
в канун Рождества одни проблемы
с тепловизором, телевизором и трубами
с водою, коммунальными службами
ФБР и в сердце 2 патроны 3 выстрела
одна пачка героина на двоих
бутылка Жан-Жака и полусухого

сладкое мороженое течет по твоим губам
как будто по ремонтным трубам
техроботы любви
парка развлечений,
где парень какой-то сломал себе ногу,
дом алкоголем, наполнены стены
увеличить обойму пара гидроструктуры
сердце старика то же, что старая осень,
дозы-алюзии чтобы тебе ничего
не было приятно

зарисовать цветные картинки черным мелом
на попутках похоронить брата
и снова пойти
встречать уставшую от зимних гангрен весну
на причале корабля – гибели человечества
все лишь бильярдный шар и звонко-красный гроб
сароматизировать окна- руки в суп
окна в чай — детонировать твое холодное «не скучай»
рвотины- надел цвета рвотины боты я
словно ямайский флаг
двигаюсь в такт линий
двигаюсь в такт линий
ну что ж восемь утра

Лавка на вокзале…

Под вокзальной лавкой крошки.
Голубиная шайка, шурша под ногами
Выпрашивает милостыню
У брошенных обывателей.
«Подайте Христа ради»
Прошепчет сумасшедший
Развалившись на лавке
И уснет, чтобы не проснутся.
Чей-то голос отчетливо скажет:
«Поезд отправляется…»
Но пока что он спит, укрывшись
чехлом шелковой пыли.
«А у лавки ножки из шоколада?»
Подумает мальчишка,
которому мамочка не разрешила
купить игрушку.
«А ведь вправду, шоколадные!»
Подумала ржавчина
И продолжила трапезу.

мама розбудить осінь розкидає ранок

мама розбудить осінь розкидає ранок
і ти прогулюєш школу
правильно
що там
класуха і вересень алгебра і уколи
літо яке не зрослося з тобою
не хочеться йти
не хочеться більше нічого
нічого не шкода
почерк рівненький
щоденник картинки обкладинка і герої

ліжко ще тепле і треба зайти в Інтернеті побути
списатися
подружка там із нікнеймом щось про отруту
на вулиці меншає осені більшає там туману
і продавщиця погубить роки і продукти
зарано мамо іще зарано

і все залишається так бо Господь перетравлює все
і так воно йде що нічого не можна заникать
і хлопчик який твій портфель і дитинство несе
стане великим
  • +16
  • 16 вересня 2011, 21:31
  • edel
  • 16

_тимчасове_

***
жовтіє лімфа у моїх судинах
так починаю осінь
  • +19
  • 11 вересня 2011, 00:09
  • Solomia
  • 8