Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 наболіле / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

причини ідуть

А скільки ще буде таких от написаних
Таких наболілих, відвертих віршів…
І стільки ж ночей, таких не заколисаних
Незнаних тобою, бо не захотів…
Та море причин, як би не зарікалася,
Казала, що сталь, що воля і все.
І знову оте «блін, ну знов закохалася»,
Знову зламалася, знову несе…
Віршами — схилами, горами, ріками
Серця, душі, традиційних метеликів.
І, як завжди, затремтять під повіками
Сльози під музику львівських генделиків.
Згодься, у цьому ти геть невиправна,
Любиш — пече і зализуєш рани.
От дочекаєш якогось там травня, —
Ті ж самі граблі. Пізно чи рано.
Скільки ще буде таких от написаних
Слів, що кульгають, які спотикаються;
Різних ночей чомусь не заколисаних…
Причини ідуть, а вірші залишаються.

сучі очі

Сучі очі, дістало до краю
твоє безвір’я і дохла риба
Якою пахнеш після роботи
Трахнув би без докорів сумління
Навіть таке убоге створіння
Бо знаю — трохи закоханий в тебе.

Але це все повна дурня, й тобі
побарабану і похуй мої слова
то все блядські твої очі, о дівко
ти любиш мій член а я твої груди
тільки незрозуміла якась хуйня між нами.
  • +2
  • 9 грудня 2011, 17:44
  • urmak
  • 7

може, не те, що ти хотів.... але ж..

І квіти подарує… і колискову заспіває… підтримає….зігріє… обійме… поцілує…затанцює… розсмішить…втішить…заспокоє…
Що ще треба?..
нецікаво…
Ти в’янеш в ароматі квітів…нудьгуєш під час колискової… непотрібна підтримка… ти сама можеш стояти на ногах… зігріє?.. тепло влітку не потрібне… а зимою… є чай і кава… а ще… тепла ковдра… можливо кусюча… але ти звикла…)))

Обійме?.. навіщо тобі обійми?.. обійматись ти можеш будь з ким… яка різниця?.. розряду між вами нема…. Тебе не тягне… а отже… прикол в цьому відсутній…
Поцілунки… ти ж не сумуєш за ними, правда?.. тебе не рватиме від них на молекули… ти не розчинишся в повітрі… а крила надає тільки редбул… х)

Танцюють і смішать клоуни…для цього є цирки… їдеш туди і отримуєш позитив…
А втішиш ти сама себе… навчилась… і заспокоює валер’янка чудово… для цього не обов’язково мати якесьтіло поруч, яке буде струшувати з тебе пилинки і бігати на задніх лапках….

А ще… пишучи це, тирозумієш… що слово «кохання» для тебе зараз просто ніщо…
І … коли плачеш в подушку, не кажи, що тобі потрібен хтось поряд… поряд були…. Ти їх просто відштовхнула…можливо… це було помилкою… але нічого вже не зміниш… та і не треба… зараз ти вільна… ВІЛЬНА!!!

Ото ж кохайся зі своєю свободою… п’яній від неї…

і зранку, прокинувшись від головного болю, підводься з ліжка… і роби собі каву… дивись у вікно… слухай сумну музику… посміхайся… і плач….

щасливою ти ніколи небудеш… поки не повіриш у щастя… якого нема….
для тебе його просто не існує…. Для тебе щастя це просто 5 букв… Ща А Ес Те Я… не більше… тобі завжди чогось не вистачало, аби бути щасливою….

Сама у цьому винна… )
Ти обрала роль… натягнула маску… і вперед… тебе це влаштовує… тобі так добре і затишно…

… Йдеш самотніми вулицями…мокнеш під дощем… Дівчина, що пахне зів’ялими квітами… з сумними очима…прихованою посмішкою… холодними руками і кам’яним серцем….

… Такі люди не бувають щасливі….

Амся

Навіяне рекламою жіночої білизни....

Зупинюсь, біля обхарканого сіті-лайту
на якому зображено майже голу баришню
європейської зовнішньості
з цицьками третього розміру,
на яку ночами
подумки дрочать гопники,
і харкають жовтою слиною панки-алкотрешери…

Посміхнусь, подумки уявляючи себе,
на місці цієї відфотожопленої мурени
з ідеальними параметрами,
і такими ж ідеальними вимогами
до коханців.
Але в мене немає кілька тисяч баксів
на квиток у те місце, де всі стають зірками…

Йду додому, в старих порваних джинсах,
спизджених в брата, бо люблю чоловічий одяг,
з буханкою хліба та пивом, в сумці
з надписом «Hello Kitty».
І розчаровуюсь
у цьому жорстокому світі, де люди
нагадують товари, до яких прикріплені бірочки…

Вдома, витягую з шафки найгарніше плаття
надто коротке, щоб в ньому можна було виходити на вулицю,
взуваю туфлі на високих підборах
І милуюся власним відображенням
в дзеркалі.
Допиваючи пиво, скидую з себе весь той непотріб
І одягаю біленький домашній сарафанчик з метеликами…

Пишу на листочку паперу, що хочу нові скейтерки,
і кріплю магнітиком до холодильника,
як нагадування, що бути гламурною мені
заборонено.
І з сумом в очах, дивлюся на різнокольорові коробки
зі взуттям під шафкою, як на пройденний етап життя…
  • +4
  • 13 березня 2010, 18:36
  • LiTera
  • 14