Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 міль / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

боги.

а що якби бог курив траву?
і нас називав сумними словами
під акомпонемент вигинав брову?
сарказмом світилось би небо над нами

а що якби бог нам співав пісні
слабкими долями вчив нас сміху
по босій траві танцював уві сні
і правду розказував тихо.

а що якби він ходив у подертих штанах
і львівську бруківку втоптував в свої стопи
у нього б був кіт і з кімнати вихід на дах
а влітку він їздив би в Крим автостопом.

темно.?

в мене пальці холодні і рівний хребет — я сьогодні останній птах
кашемірова сукня й болото на п*ятах — показуйте мій трон
я напевно не раз приліталаприходила — була у твоїх снах
не торкаючись пальцями дір у асфальті ходила на рівні крон.

забувала про правила, правила своє, здирала заслони з вікон
видавала свою валюту (вкотре) крихітним тиражем
я творила людей з очима як в Марій із сільських ікон
розрізаючи розріз очей канцелярським ножем.

а мене малювали, між іншим, сьогодні — три ангели на плечі
сірий, білий і третій був, знаєш, у капелюсі
їм хотілось експресії — били мене, і казали " кричи"
я казала що — " так, мені зручно і я не боюся"

я б дала тобі сотню красивих летких імен,
якби ти був собою але неодмінно іншим
але я всіх обманюю, я співаю — «вменеємен»
й замість сильної прози пишу недорослі вірші.

деревам.

я зір твій, звір твій замок і Берлін
поділена направо і наліво
північним трамваєм і західним локомотивом.
ніяк не засну без байок від побитих колін.

і сон твій ікон не затьмарить але переплюне
вони ж не плюються а в мене ніяких манер
і поки ще жоден із нас не помер
я вчитиму руни й читатиму без відлуння.

а в мене у снах все не так вже і просто. без рими
карпати і дегенерати місцевих дворів
що вештаються по слідах від священних корів
а ми безпорадні з тобою і зовсім незримі.

читаємо шрифти на кінчиках пальців. берегом
ідемо тримаючись трав і тонкого зілля
як рясту. дерева до нас простягають гілля
не клястиму.

бо не відьмою. тільки міллю.
назвалася і вже не дають поспати
мої пересипані болем сумні сухожилля.
сумні психопати замучені координатами.

загустаю .

загустаю як желе в холодильнику, як живе в зимі, як твої слова застрягаючи в горлі застигають в мені.

забаганки.

хочеться гладити.
від ліктя до зап*ястя.
але зовсім не маю кого.
навіть потримати за руку.

коротконоге.

Коли я нервуюсь, то говорю багато і заплутано. Щоб виговорити червоні знаки питання — підшкірні недоказані думки.

мій персональний блоґ-блог-бог.

А втебе очі такі що хочеться їх обіймати
Ми ж з тобою підводні карпати
Холодними пальцями і нетерплячими стопами
Безперервним дощем і підручними автостопами.

Потрапляти у інші світи не лише через двері чи вікна
А сміття не у кошик а так. На вікні полежати
Побовтати в повітрі ногами – бо ми сонцепроникні
Непролити немитрополити і непробачата.

раптове.

я надто знудилась бути сама. звісно, можу написати що втомилась, змучилась- але в тому не певна.
просто потрібен хтось хто завше буде поруч. можливо друг, але не такий що є тільки часом — щоб завжди. щоб ні кроку самій, щоб не слухати сплін з земфірою через вимкнене світло і простуджену атмосферу.
щоб «ПОРА НА ПРИГОДИ» і вже не можеш не посміхатись.
а в мене немає. і не врятують певно ні коти ні миші ні потяги. дороги теж.

винні речі - речовини

мої слова — липкими мідними дротами
не нехтують Петропавлами і Доротами
не гребують привокзальними кошенятами
важливо лише — щоби всіх було сказано внятними

трохи ватяними язиками
в такому разі вони — зостануться з нами.
стануть високими
щоб головою вприратись у дзвін
виитирати хустинкою кров із побитих колін.

треба забути що все-таки не формалін. я
а маленький квітчастий воїн
я невтомний учасник воєн
атомних. поміж мною і головою.

знаю без них також можна незле писати
не поринаючи у желатинову вату
але у мене більше хотіння за
ніж проти
упороти.й