Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 мак / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

одниною ціліше бути

одниною ціліше бути
не говориш «прощай» щораз
щиріше… замикаєш коло
не ненависті, не образ.

не чекаєш дзвінка і миті
сподівання на «в той же час»
в тому ж місці
і ще хоча_би_раз.
  • +4
  • 3 травня 2012, 21:57
  • Mak
  • 1

сам один

сам один в полі воїн!
кожен з нас, хто не геть слабак.
і як втратив волю до бою,
то ще не говорить, що завше буде так.

встанеш з колін, розведеш долоні,
сплюнеш кров і золу з душі.
як би не щемило, пекло і нило,
а тобі ще багацько по силам,
тобі ще по той бік Землі іти.
  • 0
  • 8 квітня 2012, 22:07
  • Mak
  • 17

жодного слова відтоді

жодного слова відтоді,
коли ми сказали — годі.
голодними до любові
ми будем з тобою… голі…
голитимемо запястя,
в агонії пошуку щастя.
до хрускоту… без наркоза.
холонемо. танемо. кода
  • +8
  • 3 квітня 2012, 21:12
  • Mak
  • 23

надсилаю тобі повідомлення

надсилаю тобі повідомлення
поза очі з тобою цілуюся
і не надто тому я дивуюся,
що ти ніжний немов на замовлення.
адже в дійсності так не буває,
не приходить зворотня адреса.
ти й не знаєш, що ця поетеска,
все ще потайки тебе кохає.

14.01.2012

любити тебе буду

я любитиму тебе доти
доки існує дотик
допоки у вухах мушлі
і море мокріше суші
любитиму тебе завше
запахом метро та замші
хрускотом кісточок у пальцях
нескінченністю вечорів у пяльцях
пам*ятатиму тебе поруч
коли був ти мені в пору
а тепер я зросла, любий
та любити тебе буду.

05.10.11

тобі на тім боці, напевно, гикається

мені так пишеться
у спразі… множиться
словами — краплями
у серце ножицями
якщо незаймана
твоїми доторками
і то негайними
бо ж ти наркотиком
житєвим допінгом
мені наснагою
в ноги бруківкою
в очі смарагдами
руки судомами
думки у розпусті
розпукою чи содомою
в здоровому глузді
про тебе не думати
немає можливості
адже в кожному погляді
мільярдами ніжності
сиплються, ллються і розбиваються
тобі ж на тім боці, напевно, гикається.

26.09.11

мне 24й

мне 24й
стакан налей
ни разу не нюхав
ни кокс, ни клей
выпью залпом
пускай обжигает ворот.
пускай затрутся манжеты…
в дыры
улиц и гаражей.
лица усталости — мои кумиры.
осеннего сплина
нет ни слаще, ни горячей.
и холодом скука
оближет спину.

харкьов-кривой рог
сентябрь 2011.

шукаю сенс та істину

шукатиму сенс та істину,
горітиму, жаром іскритиму
пелюстки, пестощі, лестощі
аби тіко стати краще ще.
быстрее, сильнее, выше!
болючіше і щиріше,
пекучіше, надокучливо
нестиму усе до кучі
я
шкірюся і всміхаюся
усім, хто в мені кохається,
лишається й йде луною,
на ранок спада росою,
підвечір ляга туманами,
транслюється телеекранами,
хто забуває пам*ятне
і хто нагадує пом*яте,
хто розгладжує мене зігнуту,
хто втамовує загнану
і занозу виймає з заду
й не лишає в гонитві позаду.
вдячна їм і за те, що кинули,
ті, до кого душею… линули
мої пучки, думки, міжряддя.
та усе це тепер позаду.
це усе є тепер лиш досвід
і мені його щОраз не досить.
й доти йтиму збивать коліна,
лікті, серце до половини,
доти буду шукати сенсу,
правди, вас, безпідставну істину…
доти житиму, качатись киснем.

римую-пустую

хоча застигла вже лава
в самому жерлі вулкана
я як цистерна пропан-бутана,
то янголятко, а то путана.
дивлюся в очі — стріляю в груди,
ховаюсь щоночі помежи люди,
римую-пустую, чатую-чарую,
готую отруту, годую спокуту.
  • 0
  • 14 вересня 2011, 00:14
  • Mak
  • 7

без адресное

И сколь бы не встретилось красивых, гожих,
А нет мне тебя дороже.
И каждый, кто был моложе,
Храбрей и строже
Все же…
Сколь не стремился бы
И не был собой хорош,
Не бил баклуши,
Не хлопал в уши…
Он на тебя категорически не похож.

Он говорит занятней,
Глядит уютней,
С ним хочется спальни
И пахнет он кухней.
Хохочется, скалится и ерзится,
Но не надеется и не спится.
И нет в нем той дерзости,
Той борзОй ухмылки,
Которой стынет какао
И тают льдинки.
И хамством не пахнет,
А обиды не выдавишь
Так… слезы польешь,
Да глаза выглядишь,
Сквозь пальцы пропустишь,
Ресницами выточишь.

Огранкою кромкою грифелем
И думаешь – вымолю,
Пальцы крестиком – вытерплю,
Выскоблю лишнее,
Выскулю. Здешние
зеваки, скорбящие и порицающие
уже мне не верят.
Ты же имя мое существительное
И нарекающее!
И пусть ты лишь грезишься, снишься,
Но знаю, что был,
И чувствую – сбылся.
Вот только в другом
Континенте и времени.
А это пустяк.
Нету слаще ведь бремени.

09.09.11