Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 літо / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

я знайшла наше літо на антресолях своєї свідомості

я знайшла наше літо на антресолях своєї свідомості
без посвяти у кришнаїти перейшовши у стан невагомості
воно
заховалося в проміжках між лопатками
ілюзорно стискаючи дихання
воно
озивалося безликими цятками
і розбивалося
тихо

і на пальчиках крадькома
попід шкіру між апоневрозами
(сперечатись дарма)
ми себе роз`їдали погрозами
про «навіки/назавжди»
нанизавши на провід слова
дарували тоді ще незаймані / з часом роз`ятрені мрії
заховавши в кишені гримаси
захлиналися
в безнадії

і ти навіть не підозрюєш
як сьогодні
наше «тоді»
вбило
моє
«тепер»
  • +4
  • 26 листопада 2012, 23:17
  • pearkate
  • 27

"Захід" 2012

На фестивалі носила сандалі,
На фестивалі мене обікрали.
Поряд жили принцески-кралі,
Йогурти тільки постійно жували.

Кожна палатка — суцільні п'янки,
Мене чіпляла якась лесбіянка.
Біля вогню зустрічала світанки,
Так і не стала для когось коханка.

Висохлий фонтан

Позаминулого літа висихали навіть найбрудніші тіні на асфальті,

й пір'їсті хмари розчинялися в подушці опісля затяжних снів

про запліснявілі монети на бетонному дні та про курорти Мальти.

Випари технічної води у маленькому вицвілому фонтані,

переливалися у невагомості золотої порожнечі ранку,

як забута бог зна коли стара космічна станція на орбіті

командним керівництвом й екіпажем астронавтів.

Все, що лишилося після приземлень та фальстартів — зарослі вирви на парковому схилі й чудернацькі польові квіти.

Раптово високі рожеві декоративні мальви

на території старої баскетбольної площадки

почали розігрувати досить непросту комбінацію

із короткочасними затемненнями та епічними стріт-файтами.

І хвилини позиченого часу засохлим сіном годинникових стрілок

ворушилося на нічийних загазованих газонах

біля перенапружених трансформаторних будок.

А ще йому зателефонувала вона,

вони ж бо не бачилися досить довго.

І врешті-решт зустрілися та обійнялися на якомусь

невідомому для них обох сонячному парковому відрізку.

Його слова кульбабовими насінинками

кудись зносило у невідомі боки до занедбаних літніх альтанок,

Її слова були подібні до незримого метеоритного дощу,

що перетворився вдень на рій ледь помітних комах.

Його і її спільні серця неопізнаними літаючими об'єктами

десь в першій половині дня були помічені випадковими свідками

над позаміськими промзонами.

Навіть метелики, що пролітали повз

були схожі на вицвілі купальські вогні,

які так і не погасли вночі.

Особливо, коли вона питала

про декілька місяців його відсутності

та ще про якісь дати та часопростори.

Особливо коли він мовчки клав руку на її загорілі стегна.

Особливо, коли мурашки піднімалися вище по стеблах.

У безкінечному розчині полудневого неба

серед декількох слідів літаків,

мов серед засохлих кущів

висів той самий нечіткий обдертий фонтанчик,

а вони й далі сиділи і обнімалися

на своєму краєчку місяця,

якого було так видко вдень

навіть неозброєним оком,

але ні хвилини не було видко

у сутінках.

спрага

холодна склянка мінеральної води
чи склянка апельсинового соку
сьорбати чорну каву з філіжанки
гріти руки горням чаю з медом
пірнати у кав'ярку ще теплого молока

Липневий сніг

Липневий сніг, рожевим пледом,
вкрив дахи будинків, запорошив
стежки, якими ми блукали,
під зірками, липневими ночами.
Липневий сніг, навіяв спогад
про, медового смаку, цілунки
та неповторний твій глибокий погляд,
яким и полонила моє серце, липневою любов’ю.
Липневий сніг, як гість,
якого не чекали, ввійшов без стуку,
та відновив надію. І ніби не
навмисно, знову переплів він
наші душі, в липневих снах.
Липневий сніг…

Гумор С К

«Смерть ворогам!» — закричав Сашко
і пішов в атаку на комара,
на цю безневинну комашку.

В руках газета — свіжа «Свобода».
Комаром правив інстинкт самозбереження,
як не дивно, Сашком тоже.

Через п'ять хвилин
стратегічного бою
Сашко читав тернопільські вісті
комаринокривавокишкові.
  • +8
  • 25 липня 2011, 13:56
  • soul
  • 4

Квітка сонця


У зимню пору так хочеться літа…

Сонце в гарячці уранці схоплюється

Сонце в гарячці уранці схоплюється
Жар у жАрі пе-ре-топлюється
Температура тілА затоплює
Літо принишкле блукає топлес
Топлес — до плес потихеньку чвалають
Спраглі фанати холодного чаю.
Змова: шепочуть піскИ і асфальти,
Тім'я прикрите — газетною шпальтою.
Мозок — Сахара і серце — саванна,
Жертви покірні термокапканів.

Сп'яніння

Я вже десь бачила це місто
покрите попелом суцвіть
покинуте
і затонуле
на дні морів
його абсентових очей