Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 курка / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Наскільки швидко український іміджборд Учан досягне активності Дватиреча?

Проголосувало: 3. Утрималось: 0

З кожнем місяцем перший вітчизняний іміджборд статично дедалі активніший. Наскільки це продуктивно?
  • +1
  • 23 вересня 2010, 10:34
  • Kurka
  • 7

Високе мистецтво

Ходив я якось з рибками гуляти…
А рибки виявились грубі — Зі мною зовсім не хотіли розмовляти,
А я сказав «Я бачив вас в моркв’яній шубі»!

Якби ж я тільки знав,
Що оселедець аж злопам’ятний настільки!
О, скільки часу дарма втратив, скільки,
Поки скандал той океанський я зам’яв.
  • 0
  • 22 вересня 2010, 21:35
  • Kurka
  • 22

Пілат та Ісус (Ісус Христос - суперзірка)

Пілат:

Хто цей знедолений, що мій покій порушив?
Хто цей суті збавлений?..

Каїфа:

… Йсус якийсь, юдеїв цар.

Пілат:

О, сюди зійшов Христос:
Здивував, мов віртуоз.
Таким дрібним — Не в царі, зовсім
Дійсно знаємо — ти ново,
Та чи носиш ти корону?
(дав хто тобі слово?)

Ісус:

Твої слові.

Пілат:

Що це говориш ти?
Це ж навіть не відмовка — Дух, друже, твій в біді,
Пане Йсус, Юдеїв цар.

Як ти здатен, терплючи,
Зносить все, тут стоючи?
Дивовижна роль
Мовчазний король.
З Галілеї як прийшов — Чому тут тоді? Агов?
Ірода порода — Ірода вигода!

Хор:

Молим врятуй, боже, просимо врятуй,
Пощади, обмини, і як?
Гей, І.Х., І.Х., поясни стиха
Можеш вдіять все, та лиш не так?
  • +2
  • 22 вересня 2010, 19:58
  • Kurka
  • 42

Вільне мережеве спілкування для українців і його особливості

Ще донедавна, кілька років тому, ми, українці, стикаючись з інтернетом, відчували себе чужими цьому світові, а й справді: є величезна частка мережі для англомовного користувача, менш громіздка, але не менша за ефективністю московитська частка — о, так, звісно, існувало кілька українських сайтів, та кажучи про спілкування на них, його найкраще можна описати словом «стриманої швидкості». Так давно, що й не згадати, було засновано Укрцентр, існує він вже чи не ледь десятиріччя, але погляньте на те, яка там інтенесивність спілкування. Безумовно, швидке мережеве спілкування зводить людину з глузду, але як відомо чим більше варіантів, тим імовірніше, що вдастся знайти підходячий — в даному випадку людей, з якими приємно і корисно спілкуватися буде саме тобі.

Наша історія як не дивно почалася на сайті українських демотиваторів — кому не відомо — таких гумористичних макросів з картинкою та написом на чорному фоні. Так от, одного для якийсь безосібний(український відповідник «аноніму») порадив адміністратору вже доволі популярного місця створити іміджборд. Гм, іміджборд, сайт що являє собою форум без реєстрації з можливістю спілкування і паралельного розміщення власни файлів, якими бажаєш поділитися з іншими, також аналогічні назви «дошка для зображень», «дошка»(в мережі сприймається саме собою), «борда». До тих часів Україна де факто мала свою борду — УАчан — але, зайшовши туди ви побачите, що за тим же фактом її важко назвати українською — засилля культури московитських борд поряд з власними рухами у тому ж стилі. Тому новостворений іміджборд — Учан — є першою українською дошкою для зображень.

Тож, перший прецедент українського спілкування має місце, тепер у бажаючих є можливість дослідити сутність спілкування українців чи самим долучитися до цього. Та як то кажуть, не все так добре, як здається, і як завжди перед чимось першим, перед Учаном постали свої проблеми цінностей та цілей, які як творці, так і безосібний контингент мав вирішити якнайкраще для обох. Які питання можуть постати перед першою українською дошкою для зображень? Звичайно ж це цінності спілкування. Я на жаль не можу сказати, що москальська лайка на Учані не зустрічається, але її майже не вживають, оскільки це і була одна з тих меж, яка в свій час заважала деяким проектам виокремитися, як українським, хоча безумовно повністю збавитись цього згубного впливу колишньої культурної залежності не вдалося. В той же час, місцевий безосібний розумно вирішив, що переймати чиюсь культуру вцілому і в окремости, як таку, є спочатково закласти в свій розвиток негативні тенденції — тому дошка почала розвиток майже з культурного нуля, так як української іміджбордної культури до Учану не спостерігалося.

Найбільш цікавим був саме період становнлення основних принципів вітчизняних культурних сентенцій. Почнемо з т. зв. поняття «мему» — якоїсь цілісної значимої одиниці культурної інформації, що методом прикладного застосування передається між суспільними одиницями(щонайменше людьми), розвивається з розширенням ознайомленого кола і підкоряється закону природного відбору, себто може поступово відмерти від уживання чи навпаки, дати шлях до вживання новим вихідним формам. Передумовою для зародження таких «мемів», є спілкування. В реальному житті, переважно не можливо організувати ефективне одночасне рівнодоступне спілкування між одразу, наприклад сотнею людей — інтернет може все. Так само, закон анонімності дозволяє учасникам бути, як ніколи відкритими і вільнодумаючими. Тому справедливе твердження, що зародження локальних мемів є неминучим наслідком ефективного, постійного, мережевого спілкування способом іміджборд.

Серед більше 20-ох назарізних мемів Учану, ми спостерігаємо чисельність історичного та мовного контингенту — такі чудові утвори, як «двоїна», «Військо Безосібне», «Шевченко-Франко», «Няўка» та численні макроси віддзеркалюють любов безосібного до історії і впевнений: такі меми будуть з'являтися ще. У той же час, багато мемів усутнюють в собі сучасний стан українських внутрішніх та зовнішніх подій: хоча б "Іво Бобул"(який є одним з перших мемів і «дивиться на твій аренбі як на лайно»), «1,5» вибачаюсь «сексуальна орієнтація Учану» та "Ґей-шльондра" демонструють чудовий приклад відповіді інтернету і реальному світові на поточний моральний устрій, «Галицька змова» відбиває прагнення наддніпрянців вважати себе основою України, супроти трохи сполонізованої Галичини.

Критика ж Учану відбувається не стільки з програмного боку, який тамтешній адміністратор забезпечує до неймовірних висот таким, чого навіть на закордонних бордах не побачиш, а саме з погляду на спілкування. Перший прецендент такої критики — це широка протиставленість культури іміджборду до т. зв. "москалів". І дійсно, часті на вранішньому етапі формування розмови про стан московито-українських відносин зворушують, але в той же час помітна тенденція до постійного спадання їх частоти з назарізною майже відсутністю. Сутність цього полягає мабуть, у тому, що ні з яким народом, навіть литвинським чи поляським, про які теж частенько розмовляють, українці не мали і не мають такого широкого спектру відносин, як з московитським. Поле наших історичних відносин є надзвичайно плідним для тем розмов, а українці ой як люблять свою історію, що доводять розмови на інші історичні теми в спеціальних розділах, як то /літ/ — література чи /укр/ — розділ для політики та розмов про українізацію. Та і важко не відділяти свою, українську культуру, ще не зіпсовану інтернетом, від культури московитських борд, яка є чимось середнім між зображенням статевих та травних органів і вживанням давньоукраїнської мови чи її стилю написання Х-ХІІ сторіччя. Меми ж розділу /б/ часто критикують за заполітизованість та пов'язаність з україно-московитськими відносинами, що як ми бачимо на зображенні, не є правдою, і подбні заяви виглядають смішними, а то і пустопорожніми.

На завершення варто сказати, що враховуючи турботу адміністрації про програмний бік першого українського іміджборду, та безосібного про спілкування, Учан, як приклад продуктивного спілкування в інтернеті є перспективним та потенційно-сильним суб'єктом мережі, а дружні відносини з такими мережевими місцями, як Українські Демотиватори, Сербіячан, Бєлчан, роблять його не лише місцем для спілкування, а і певного сенсу представництвом українста в інтернеті.
  • +2
  • 22 вересня 2010, 08:03
  • Kurka
  • 4

Чи етично викладати алгебру в школах

Пародія на безсуттєву скандальність і інші якості сучасних ток-шоу і світу в цілому .

Офелія Ванденбурґ_Доброго дня, шановні телеглядачі, з вами я, Офелія Ванденбурґ. Ви дивитесь ток-шоу «Кульмінація». Сьогодні мова піде про одну з найскандальніших тем цього тижня: «Чи етично викладати алгебру в школах». Нагадую, уся справа в тому, що молода циганська сім'я з Молдови не далі як кілька днів тому, заявила, що не хоче, щоб їх діти вивчали алгебру, в зв'язку з далеко не цензурними асоціаціями деяких геометричних фігур, вигляду алгебраїчних рівнянь, та ще декількома пунктами. Одним з таких пунктів, на приклад є їхня думка про алгебру, як на лише одним з можливих поглядів на взаємозв'язок речей у цьому світі… і вони з ним не згодні, в зв'язку з чим, як я вже сказала, прагнуть домогтися скасування обов'язкового навчання алгебри в школах, чи хоча б по двобічній згоді, звільнити їхніх дітей від уроків алгебри. Доброго дня також нашим гостям, які на даний момент знаходяться за кулісами, оскільки є доволі відомими людьми, і будуть з'являтися у залі, відповідно до ходу нашої дискусії. Ну що ж, почнемо, перший гість, що ввійде зараз до зали — Богдан Підгірний, очільник сільської ради села Острівці.
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_То ж, Богдане, як ви гадаєте, чи етично викладати алгебру в школах?
Богдан Підгірний_Так, це досить складне питання, та все ж моя позиція, така, що напевно етично
Офелія Ванденбурґ_Етично ?- А які аргументи вашого висновку?
Богдан Підгірний_Я схиляюся до такої думки, тому що алгебра наука чисел, і вона не може містити в собі щось неетичне в принципі. Також я, як доволі досвідчена людина, хотів би зробити вам подарунок. З поваги до вас, і з вдячності за запрошення, я б хотів подарувати вам цю банку огірків, це справжні острівецькі огірки середнього посолу. Найкращі огірки Вінницької області.
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_Гаразд, наш перший гість думає, етично. Свою позицію я поки що не висловлюватиму за для об'єктивності дискусії, так? Так, а що думає наш наступний гість, член руху українських колекціонерів безоднозубих граблів, вітаймо Валерія Сома!
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
ВАЛЕРІЙ СОМ_Доброго дня глядачі, я б хотів, одразу розставити усі крапки над і, моя думка відрізняється від думки пана Підгірного, я не згоден, алгебру в школах викладати не етично. Не можна допустити, щоб наші діти росли оповиті розпусними формами, і диктатурою одного світогляду.
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Богдан Підгірний_Що, та що це за неук? — Офеліє, хто це такий, і що він тут взагалі робить? — хто ти такий, і що ти мелеш?
Офелія Ванденбурґ_Прошу тиші в залі, панове. Такі поважні люди, як ви не повинні опускатися до рівня ницих і розбещених формами фігур, геометрів.
Богдан Підгірний_Гаразд, не будемо розводити тут бозна що, але я думаю рівень успішності в житі кожного з нас показав, хто ким є, «КоЛеКцІоНеРуШкО»!
Офелія Ванденбурґ _Хоч ми вже вислухали цікаві думки поважних і освітчених осіб, але ти не менш представляю нашого останнього на сьогодні гостя, голову Спілки ткачів-бандуристів України, – Олега Сидоренка!
Олег Сидоренко_Вітаю зал, вітаю шановних гостей, не хочеться тягнути дикого лісового кота за хвіст, тому скажу, я не згоден з жодною думкою, алгебра за своїм єством, це етико-неетична наука, що має певну історію та певний досвід в обох напрямках.
Офелія Ванденбурґ _Що ви хочете цим сказати?
Олег Сидоренко_Я б хотів підкреслити цим необхідність проведення експертизи на вищому науковому рівні.
Богдан Підгірний_Що, та ти уявляєш в чому сумніваєшся, придурок?
Олег Сидоренко_Як ти мене назвав, гад.
Богдан Підгірний_Так, як почув, пі(мат, як завжди прикритий хрестоматійним звуком), пі, пі, пі, пі, ти хто такий взагалі, пі, щоб висловлювати свою думку, пі. Запхни, пі, собі в пі, свою думку!
Олег Сидоренко_Та пішов ти, недоумок.
(Олег вибризкує на Богдана склянку з водою, вода потрапляє на Валерія)
Валерій Сом_Ах, ти, пі пі. Ти не знаєш на кого нарвався!
Офелія Ванденбурґ _Будь ласка, заспокойтеся. Охорона!
Богдан Підгірний(до Валерія Сома)_Я, я знаю про що кажу, А ти козел. пі пі!
(охорона розтягує учасників баталії )
Офелія Ванденбурґ _Прошу пробачення шановні панове телеглядачі, до наступних зустрічей. Тема нашої наступної дискусії: " Як впливає на чорнобілсть чорно-білих цуциків, впливає вживання ними геномодифікованих продуктів .". До наступної суботи.

Професійне рабство(формула вікового стану)

Незаперечним і головним фактом людського існування є жага індивідуальної насолоди. Безумовно, є різні способи її досягнення, і з цими можна було б жити в мирі, якби не один факт: кожне рішення людини скероване якоюсь думкою, як його потенціялом, приносить певну результативність. Як наслідок, при постійній(і невідворотній) конкуренції між людьми, а відповідно і їх психологіями, розуміємо, що при різній реакції на один процес, результати цих реакцій будуть не просто «різні» — одна з них зробить для свого ініціятора краще, інша для свого — гірше. Відповідно експерементом доведемо, що людські психології таки мають градацію своєї принципової ефективности. Бо будь-яка думка, а відповідно і реакція, спричинена нею — продукт психології самого ініціатора.

Далі розуміємо, що, всупереч твердження гуманістів про рівноцінність і рівноважливість людських бажань, це все жорстокий пафос, який дозволяє прикрити вигляд природи, наче рушником, хоча фактично, і це всім відомо, сторона виграюча в суспільній конкуренції, і програюча нікуди не зникли. Що ще раз доводить твердження про нерівноцінність психологій. З цього, в свою чергу виносимо, що честю від природи, і одночасно, обов'язком від честі є розвивати і вдосконалювати власну спросожність, реягувати на події таким чином щоб результат тої реякції був якомога вигіднішим для особи.

Згадав про гуманістів, бо вони позиціонують індивідуальні переконання окремої особистості, як її непорушну особливість і обмежене такими ж особливостями «право». Таке ставлення йде повністю в розріз з суттю самої освіченості і філософською системою світоусвідомлення. Навіщо хотіти допомогти іншій людині, навіщо будувати школи, навіщо хотіти змінити світ, якщо кожен може бути настільки самонищівним, наскільки захоче?
**Використано ненаукове поняття, але варто надати йому науковости, себто:
Самонищівність — свідома дія чи бездіяльність, напрямлена на регуляцію стану справ таким чином, який призводить до його погіршення для регулюючого. Коротше кажучи, самонищівність це коли людина зі своєї волі відрізає собі руку, чи робить те саме в духовному плані.**
Звісно, цим би можна було не перейматися, якби ми прагнули до того, аби кожен був сам за себе і виживали сильніші, але ж ми прагнемо до єдності нашої нації, і не десь посередині свідомісної драбини, а на її висоті.
З усього сказаного, можна судити, що якщо одна людина бажає тихо сидіти в своєму теплому місці і їсти гречку, а інша створити музей особистих різьблень з дерева, то відповідно різні думки, спричинені різними психологіями, спричинять різні наслідки і сукупність таких наслідків, що є доля буде різна. В даному разі, найгірше, що позиціонування себе як довершеної в своїх бажаннях особистості, повністю ставить хрест на саморозвитку і якщо мрія є поїдання гречки в теплому місці, чого досягнути не важко, то саморозвиток закінчується там, де це намагання досягається. І усяке переконання такого "індивіда" в існуванні альтернативи є безрезультатним, з причин, які будуть обговорені надалі.

Загалом, потреба невеликих засобів, для досягнення малих цілей, є відповідно потреба малого саморозвитку; малі цілі ж, які є наслідком потягу до очевидностей, є передумовою малого періоду саморозвитку, і його скорого самозупинення за ненеобхідністю. Перша основа професійного рабства.

Потяг до очевидностей, в свою чергу, є по суті визначеним вихованим особистим егоїзмом, коли людина сприймає свої потреби як основний об'єкт для свого прагення, і чим далі від себе, рідні, друзі, знайомі, і подальші групи до яких за степенем глобальнення належить суб'єкт, є предметом все меншої уваги з його боку, оскільки до наступної групи долітає лише та частка змоги віддати себе, котра не суперечить частці для попередніх груп. Особистий егоїзм, як вже зазначалося спричинений вихованням, а саме таким, яке здійснюється в постійній атмосвері погляду на себе як належного до ущербної групи в суспільстві суб'єкта і відповідно вимагаючого першочергового піклування і самовідновлення. Так і народжується сприйняття навколишнього середовища, як приславутого «життя...», де все навкруги дике і непривітне (що і не дивно, бо виховання відбувається в атмосвері оточення такими ж вродженими егоїстами) і сам би був, якби не рідні друзі і знайомі; так і починається «життя...» в постійних пошуках благ для себе: їжі, очевидних матеріальних переваг (грошей), кохання, хоч якогось авторитету серед навколишніх. І нічого більше.

Так і різняться раби від не рабів, що Арістотель писав «Платон мій друг, та істина дорожче». Для вродженого егоїста, на першому місці завжди будуть вже згадані друзі та рідні, бо від них наш суб'єкт невідворотньо-залежний і якщо пожертвувати їми заради істини (а вони цього не зрозуміють, бо такі ж егоїсти в своїй впевнености у власному досвіді), то як тоді вижити самому? Таким чином, істина ніколи не буде на першому місці, як щось, що може зруйнувати хоч якесь існування, то яким чином до неї прагнути? Така друга основа професійного рабства.

Невідворотня впевненість у «життєвому досвіді», і вважання всього пережитого важкого, не помилками, з відповідним бажанням їх виправити і недопустити в майбутньому, а досягненням, є передумовою до прагнення і жаги переживати ще більше «випробувань долі» і ставати ще більш досвідченим в своїх очах, а відповідно і в очах оточуючи. Проходячи крізь «життєві складності» і переживаючи їх замість уроків мислення чи знань, які були б значно легші, виховують вони в такому дусі, наступне покоління своїх замінників, в такім же постійнім стані недостачі і ущербності, плекаючи в новому рубежі і надії на краще свою безперечну лінію — очевиднісний егоїзм. У віці молодняка, коли в нього цей егоїзм починає заступати повну дитячу несвідомість, починаються конфлікти, такі ж як і з иншими представниками соціуму, конфлікти в яких зіштовхуються обабічні нерозуміння, які і різняться лише тим, що різна завчена установщина в них присутня: різна мода, манери, моральні принципи,- конфлікти ці безсуттєві, бо коли два цапа скрещують роги, то перемагає той, хто сильніше, конфлікти ці на скрози пройняті емоційним вираженням і експресією, що заганяє в ще більше обурення і взаємне угноблення у гнійну яму. Третя основа професійного рабства.

Виплекані філосохією індивідуального егоїзму, взаємною залежністю, яка убиває усіляку об'єктивність, потребують ці "індивіди" взаємного підтвердження в повній правоті свого початку і лінії. Зачинається в такому вигляді взаємне пристосуванство, в обмін на таке ж взаємне схвалення. І, немов собаки, що вислуговують перед господарем, гавкають на всих, чия вістря не до речі злагодженому годинниковому механізму вдаваності. Радіють у безкомпромісній втісі повної відповідності своїй думці думки інших, досягаючи найвищого піку професійності потомственного раба, купаються у насолоді ярма свого пристосуванства і відповідності нормам, затребуваним тим же навколишнім суспільством, пірнаючи у все глибше бажання вислужитись перед іншими і латентно продемонструвати свою відданість, сидять у своїй багняній ямі, хаючи всіх розумніших за себе і впливовіших, і висміюючи всіх розумніших і менш впливових, з давніми як сама людина і незмінними переконаннями про необхідність «бути простим» у житті.

Пародія на телесеріал "Доктор Хаус"

Передепізод ::

Типовий робітничий район: Смітник(між кількома підприємствами та житлами), водяні труби … Група токсикоманів нюхає клей. Всі братерськи ржуть до упаду, і тут ЗНЕНАЦЬКА одному з токсикоманів стає погано. Він починає дивно водити руками, та потім всі з його міміки розуміють, що він відчуває сухість у роті та дзвін у вухах, які посилюються. В кінці-кінців, як і заведено, майбутній пацієнт падає від невідомої хвороби.

Титри ::

Показують різні органи та називають імена акторів, що грають у серіалі.

Завязка ::

Подвійні лікарняні двері відкриваються і по коридору до палати везуть пацієнта. Той щось бельмоче немов в марі. Поряд з ним іде його Брат та доктор Хаус.
Брат_-Ви його вилікуєте?
Доктор Хаус_-Звісно ж, за свою карєру я врятував 666 життів.
Підходять інтерни.
Картнер_ — Новий пацієнт?
Доктор Хаус_ — Так, навіть не дадуть спокійно виспатись в понеділок!!! – от що означає лікарська самопожертва. Тауб – зроби йому…
Тауб_ — контрастну МРТ? … біобсію спинного мозку? … ні ні, тест на біговій доріжці високої швидкості?
Доктор Хаус_ — Сьогодні в мене гарний настрій, крапельниці буде досить. … А Картнер і 13-та підуть до будинку пацієнта. Інтерни йдуть.
Брат_- Сьогодні, ми просто стояли, клей нюхали, веселились… і тут раптом отаке … мій брат падає… я викликаю швидку… і вони кажуть, що він непритомний.
Доктор Хаус_-Не бачу нічого дивного, я сам так відпочиваю по суботам … Скорійше б вже субота!
Підходить Кадді, нагадує Хаусу про обовязковий прийом паціентів, той з небажанням погоджується.

Прийом пацєнтів ::

Кабінет прийому паціентів.
Паціент 1_Доброго дня, докторе, Мене звати Аксим Уринський. Я хворію на негрооптоавафобію, у мене маніакальна жага ставити на фонові зображення інтернет-профілів фотки, де я в чорних окулярах.
Доктор Хаус_Спробуйте 3д-окуляри, вони хоч виглядають краще!
…( Після темного кадру )
Пацієнт 2_-Три роки тому я почав пити, курити та приймати наркотики, в наслідок чого тепер хворію на рак легенів, гепатит С та цероз печінки. Хочу отримати ліки від усіх цих хвороб.
Доктор Хаус іде до аптеки, купує пляшечку вікодину, ковтає весь вікодин та наповнює пляшечку льодяниками. Потім входить до кабінету прийому та дає їх паціенту зі словами «Це вам допоможе».

Доктор Хаус з командою обговорює пацієнта ::

Доктор Хаус_-Ну що, щось знайшли в його будинку?
Картнер в один голос з тринадцятою_-Лише клей та поліетиленові пакети…
Картнер_-В холодильнику клей, на полицях клей, В шафі безліч поліетиленових пакетів.
13-та_-А ще членський білет церкви «Посольство боже».
Доктор Хаус_-Зрозуміло, все як у всіх…. Тоді залишається лише спостерігати. Терпіння псує мені настрій. Тауб, зробіть біобсію спинного мозку…
Заходить Кадді.
Кадді _-У паціента нові симптоми: біль у голові, негативне нервове збудження. Що їх могло викликати І що будемо робити?
Форман_-Давайте проведемо голосування.
Доктор Хаус_Ніякого голосування. Тим паче, я пишу це слово окремо.
Доктор Хаус_ -Що він їв?
Тауб _ -Моркву.
Тринадцята _ -Я гадала, що це був жовтий продовгуватий буряк.
Картнер _-Тоді та кукурудза – це насправді боби?
Форман _ -І що ж таке картопля?
Доктор Хаус _-Для нашої лікарні одна картоплина це 4 секунди кабельного телебачення. В нашій лікарні та інших лікарнях округа близько тисячі жирних медсестер. Якщо їх не годувати обідом, то я згаю час між 13:00 і 15:00, коли по безкоштовному телебаченню все одно нічого цікавого.
Проходить 25 хвилин серії. Хаус доводить пацієнта до напівсмерті аналізами та тестами.

Переконання пацієнта ::

Кімната з диванами для підпису документів, де сидять брат пацієнта та д. Хаус.
Брат_-То ви знайшли причину, оскільки викликали мене сюди?
Доктор Хаус_-Так, у вашого брата, очевидно, неврологічні проблеми. Він розповідає нам про якихось рожевих слоників. Лікування буде с кладним. та ми пропонуємо експерементальний препарат: 3,6-дигідроксі-N-метил-4,5-епоксіморфінен-7 з додаванням N-(4-гідроксиденіл)ацетаміду для підсилення ефекту.
Брат_-Це безпечно?
Доктор Хаус_-Це допоможе.
Брат_-Я вас питаю, це безпечно?
Доктор Хаус_-Подивіться мені в очі.
Брат_-У вас звущені зіниці.
Доктор Хаус_-Я кажу про довіру, я зроблю все за для вашого брата.
Брат_-Ну добре, от…
Брат підписує папери.
Темний кадр. Хаус заходить до свого кабінету, де вже Вілсон.
Вілсон_-Чому ти вбив паціента?
Доктор Хаус_-Не вбивав.
Вілсон_-Вчора до тебеприходив паціент хворий на рак легенів, гепатит С та цероз печінки, що ти йому дав? Колись!
Доктор Хаус_-Вже пробував! Вікодин крутійше!
Вілсон_-То що ти йому дав?
Доктор Хаус_-Льодяники.
Вілсон_-Чому?
Доктор Хаус_-Усі брешуть.

Третій етап ліквуання ::

Заходить Форман. У нас покращення. 3,6-дигідроксі-N-метил-4,5-епоксіморфінен-7 з додаванням N-(4-гідроксиденіл)ацетаміду для підсилення ефекту подіяв.
Паціента нібито вже виписали, усі раді, особливо Доктор Хаус, який зробив це своїм улюбленим препаратом, але на наступний день до кабінету Хаус заходить Форман, каже, що паціент повернувся з болями в голові. Пригнічений Хаус йде до дому, де сідає до телевізора, ковтає кілька пляшечок вікодину. З якогось дива у нього починаються ті самі симптоми: сухість в роті, дзвін у вухах. Дзвонить своїм, говорить що це мабуть вірус, втрачає свідомість. просинається в палаті, девже стоять його інтерни, дивиться на них по черзі, і говорить:
Доктор Хаус_-Ви ідіоти, Це передозування.
(наступна частина розповіді супроводжується відеомоделюванням)
Доктор Хаус_-Коли хлопчина нюхав клей в його горло потрапило забагато і одразу атакувало нервовий цент задоволення, тому й сухіть і дзвін у вухах.
Тауб _ Задоволення?
Хаус _ Я пишу це слово окремо.

Останній епізод.(Анонс наступної серії) ::

До моргу заносять мертвого. Там вже стоять Хаус, Кадді та інтерни. Хаус підходить до мертвого та питає у інших «Що з ним ?» Не дочекавшись відповіді онімілих лікарів говорить «Ніхто не знає? Яка новина !»
Доктор Хаус_-Так, що тут у нас? – серце не бється, ууууу – поганий запах з рота.
(далі інтернам ) Зробіть всі аналізи, проби, ну ви самі знаєте… Ми зясуємо що з ним, я ж геній!

Для тих, хто не знає, 3,6-дигідроксі-N-метил-4,5-епоксіморфінен-7 з додаванням N-(4-гідроксиденіл)ацетаміду для підсилення ефекту — це вікодин .

Християнство

Якось я з'їв чарівних грибів, і зрозумів, що Бог любить мене, потім прийшов Ісус і теж полюбив мене, потім був архангел Михаїх, Даніїл і Гавріїл. Останнім був величний Святобобул. Коли я прокинувся то зрозумів, що заснув біля бару гомосексуалістів. Все це неспроста, християнство має під собою глибоке підґрунтя, не змивайте його в унітаз, приютіть його, ласкайте.
  • 0
  • 7 липня 2010, 10:11
  • Kurka
  • 5

Моя Аўстралія або неймовірні пригоди капітана Джерелейка.

(Січень місяць, початок 19 сторіччя. Океан. Десь біля південного магнітного полюса землі. У каюта дослідницького корабля забігає знервований і брудний матрос. Капітан-дослідник Вадим Джерелейко спить після своєї зміни )

Матрос _Капітане, капітане! Підіймайтесь, капітане!
Капітан (Спросоння) _Навіщо збудив? — Вже допливли?
Матрос _Так, вже допливли куди треба було. Тепер ваша черга брати керування.
Капітан_Зараз іду. А тут холодненько.
( Капітан підіймається з ліжка і виходить з матросом на палубу )
Капітан (кермовому)_Плавання проходить за планом? — Непередбачуваних ситуацій не було?
Кермовий _Ні, все як і годиться. Пливемо згідно з визначеним курсом. Приймайте зміну, моя черга відпочивати.
Капітане _Так, я відіспався і готовий знов покермувати цим кораблем. Нумо, я… (???) — А чому ми пливемо на північ?!?! — Ми маємо плисти на південь?!?!
Кермовий _Тобто, пане?? (Дивиться на корабельний компас) (???) Матінко, я не змінював курсу, вибачте, капітане, я не знаю у чому справа.
Капітан _Ви ж кермовий! Дозвольте вам нагадати про нашу важливу місію: ми маємо затвердити шостість України на південному полюсі серед світових держав і розпити там пляшку вина. А ви так несерйозно ставитесь до цього завдання. І давно ми збилися з курсу?
Кермовий _Годину тому ми ще пливли на південь.
Капітан _Тоді все не так страшно. Розвертайте корабель! Пливемо!
( Десь близько 3/4 години минуло )
Капітан (???) _Що за мара? Що це таке? Ми знову пливемо на північ!!! Дурня якась. Розвертайте корабель!
(Минуло близько 15 хвилин)
Капітан _Не може бути!!! Знову пливемо на північ!!! У чому справа?? Розвертайте корабель!!!
(корабель знову розвернули, проходить трохи часу)
Капітан _Здається ось, нарешті ми на півдні. Здається тепер можна випити за наші досягнення!
Команда _Ура!!! Слався Україно?
Капітан _Постривайте, що з компасом??.. О, ні!!! Що за мара, ми знову пливемо на північ!!! Ох-ох-ох-ох-ох.

Минув певний час.

(Капітан Джерелейко відмовився від своїх амбіцій відсвяткувати досягнення України на півдні планети і подався на схід. І от прекрасний корабель вже досяг берега на невідомому континенті. Особисто капітан зі своїми помічниками, щоб дізнатися у місцевих детальнішу інформацію)

Капітан (До місцевих, яких зустрів) _Вітаю, славний східний наріде! Куди ми на зараз припливли, не скажете?
Місцеві _Hola, Capitan, чому це мі східний нарід? Це західна Патагонія, Південна Америка.
Капітан (до помічників) _Повертаємось на корабель, триматимемо курс на схід.
(Минуло кулька місяців. Корабель прибув на черговий берег. Капітан особисто зі своїми помічниками пливе до берега на човні, аби привітатися з місцевими)
Капітан (До місцевих, на березі) _Вітаю, великий східний наріде! У якій чудовій ми знаходимось країні, скажіть будь-ласка.
Місцеві _Salue, Capitanо, це Французька Західна Африка,…
Капітан _Західна??? — Західна??? -Дякую панове, та я маю йти.
( Капітан і помічники гребуть назад, до корабля. Підіймаються на нього та тримають курс на схід. І от знов, через пів року, вони сходять на невідомому березі)
Капітан (До місцевих, що проходять повз) _Вітаю, що це за прекрасна східна країна, скажіть будь ласка?
Місцеві _Hello, Sir, чому ж східна, це Західна Австралія.
Капітан вихоплює пістоль з кишені і стріляє собі у скроню. Ну чим не матеріал для фільму?

Повалення Перуна

Київ, 988 рік, головне капище.
Володимир (Після прибуття до місця головного капища) _Велію поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж прив’яжіть коневі до хвоста і волочіть з Гори по Боричевому на Ручай, і дванадцятьох мужів приставте бити палицями!
Волхв _Але ж ідолів становили за гроші народні з продажу полюддя! Перуна, припустимо, ставили за древлянські гроші, інших ідолів за гроші інших племен!
(Древляни дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Як ти смієш перечити мені? — І чому це Перун поставлений за гроші лише Древлян?
Волхв _Я охоронець цього капища, оберігаю його вже 34 роки. А щодо грошей, тобі не знати, ще з дідів-прадідів наших, невідомо звідки, походить традиція з Древлян збирати подвійне полюддя.
Володимир _Так, дійсно.
Волхв _І з якого це вам дива, забрело в голову ясну думання про повалення ідолів, яких привели не так і давно на це капище.
Володимир _Віднині це не боги нам — європейській державі потрібен європейський бог.
Волхв _Але ж браття мої зі Славії північної, кажуть, що саме вони допомогли тобі здійнятися на титул в обмін на посилення ролі язичництва.
(Новгородські Словени дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Так, але це так звана жертва новому богові. Сим же приносили? Хоч і цапів та ягоди, але…
Волхв _Ходить молва, про те, що ти, Великий Князю, хочеш армію зміцнити?
(Полоцькі Кривичі дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Вірна молва.
Волхв _І у кожному князівстві сина чи майже сина намісником встановити?
(Радимичі дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Правда.
Волхв _І що мури облаштувати аж в Білгородці, щоб лише столицю ними захищати?
(Сіверяни дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Теж правда.
Волхв _І розпочати війну з Волзькою Булгарією та Волохами, батьком незакінчену?
(В'ятичі та Тиверці дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Розширити Русь це обов'язок мій, як намісника богів, тобто Бога над слов'янами.
Волхв _Я ще чув, що Ляхи Перемишль захопили.
(Дреговичі та Хорвати дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Так, правда. Та не на довго. Он в мене синок росте, Святополк, шанує звичаї та богів, тьху, Бога, любить батька та братів. Чого ще бажати?

Володимир _Нужбо, дружино, чого стали, скидайте, і котіть! Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде!
  • +2
  • 5 липня 2010, 21:23
  • Kurka
  • 5