Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 коротке / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Маленький

Холодний запах осені пробравсь тихенько в хату.
Роздягнений і босий я зайшов з кухні в кімнату.
Заповз повільно в ліжечко під коцик мені сплетений,
Щоб було тепло, і щоб я не був смутком заметений.

Втрьох

Краплини з даху
Вибухають об перила
На п'ятиметровому балконі.
Тут могли б вміститися ми втрьох.

І?

Ну то й що, що вітер холодний
Скидає натягнутий каптур з очей.
Я знаю — з тобою у мене дорога
У кількасот днів і тисяч ночей.

Гори

Змити.
Змити швидше цей запах.
Він провокує мене.
Він робить моє бажання тебе обійняти смертельним.
Задушити. Спалити, щоб не чути твого запаху.
Я готовий дивитися на те, як горітимеш ти і весь твій дім, лишень не чути твого запаху. Тому що я перетворююся на тварину.
І ніякої любові — одні інстинкти.
Агресія.
Змити.
Змити його швидше.
Знищити його в моїй пам'яті. Залити чистою водою.
Не відчувати дотиків твоєї душі.
Змити всі відбитки на моїй оболонці.
Щоб ніхто ніколи тебе не знайшов.

Куля

Осінь цього разу пройшла кількома кулями навиліт. Ніякого ниючого болю від шматочків металу в моєму тілі, тільки різкі секундні імпульси нервових шляхів на які свідомість не встигає відповісти. На мені були випробувані кілька нових калібрів: снаряди звичайні, розривні, бронебійні — усе проходило швидко. Одну гранату використали на мені, та вона й не зачепила осколками, а тільки пустила хвилю пилюки в очі.
Цього разу я вижив. А зима готує свою зброю…

Похуйнаримуменезаїбало

Заливаючись гарячим чаєм у спеку
Злість вбиваємо недалеку
Обпікаючи власний язик
І десь поруч блукає ця сука

Упасть

Мне бы только докопаться до лета
Мне бы упасть там где-то
Ведь среди подлого мира людей
Не хочу быть душою раздетой.

Дніпро біля Черкас

засніжена ріка
рибалки — комахи на березовій корі —
дірявлять лід
  • +11
  • 7 січня 2011, 21:52
  • kits
  • 1

напередодні повені

Цією зимою напередодні повені ми знову крокуємо по похилій з ліва на право невміло. Підбори вб’ють неталий лід, порвуться светри – так відверто!(хоч прокидайся зранку і намагайся стерти все що вночі в наметах, чи в купейних вчились міняти за непевність).
Пігулки від болю чекають в шухляді нового загострення...і тонко розходяться полоси, від того як згоряють лампочки і відлітають ґудзики, від того як ламаються спогади напередодні нової повені. А стріли так гостро по колу ще довго наздоганятимуть час, випереджаючи нас.
Напередодні повені хтось призначить больові місця для натискання, щоб марно попередити про небезпечність притискання… до вікон у вагонах. А ми напередодні нової повені отримаємо відзнаку з дипломом про погрози розповісти в пітьмі про свої таємниці: хлопцям про занадто худі сідниці, а батькам про стиглі полуниці.
Коло сумлінь нагадуватиме ворсистий м’яч. І солодка з виду цукерка надурить нас сповна. Всіх очікує гіркота. І люди, що не вписуються в коробки, мають свої творчі доробки, прибережені для нової повені і клеїтимуть з них річки-слова. Вони як мультфільм для дорослих: не камасутра і не безпорадний осел Іа.
А під нігтями у нас точаться води-слова. Все брехня! Це така гра – пісня! Неспокій розриває м’язи щоденно після опівдня. Бо ти не носиш презервативи у задній кишені, ти не звертаєш уваги на чужі проблеми, в тебе є ідеальна система – афера (грабування дешевих скарбів очей пустих дівчат). Я вже рік як бачу що це не жарт! Бо у нас є золотий запас брехні і зубів на губах.
Напередодні повені стаються дива: відключається вода – це така злободенна тема! Так під снігом тане моя спека! Пропадає задарма. Напередодні повені – пальці гублять телефонні дива. Вчора сьогодні завтра – каміння в горло затікає як нитка. Така руда з іржею рідина не рятує від зневожування.
Так із кохання проростає цегла-стіна, основа буття, в місті секондхендів і павутиння. Бо годиннички нервують світлофори, вони працюють цілодобово на переходах від повені до літаку «Зламана планета».
Ми літатимемо від весни до життя щоб залишились сухими ноги в річці-протоці мертвого моря.

ванна - війна !

«давай кохатися у ванній»(с)

ванна. душ. — реанімація. по святах ми починаємо вірити в реінкарнацію. між нами мільйони станцій: кухня, коридор, вітальня — ти замість кави приносиш сніг у ліжко вранці. але якими б не були коханці — я ніколи не дам їм навіть примірити твої капці, і махровий халат на зав`язці.
ванна. душ. сауна — в цій спеці не може бути природного тепла — це штучна атмосфера. я обираю зміну схеми евакуації. через труби чи через дроти? але обираю не я. мої режими — моя ж універсальна зброя. хоч тендітне, хоч грубе, хоч швидке і навіть ручне прання! ось така я вміла машина!
ти отримав мене в подарунок на розпродажі. але я пральний монстр! я потребую порошкового отруєння. ти допомагаєш мені пом`якшувати воду противним фруктовим сиропом.
визначення снарядів потребує вміння — А РОЗСТРІЛЯЙ МЕНІ ВСЮ ПЛИТКУ! Я ВДАВЛЮСЯ ШЛАНГОМ МІЦНО!
зірви, розкрути на повну крани, перекрий водопостачання зразу ж, поки я не залила сльозами ванну.
а пухнастий коврик на підлозі продепілюй до облисіння пилесмоком. ДАВАЙ ВЛАШТУЄМО АНТИСАНІТАРІЮ ВДОМА!
і яке чистота має значення я згодна втопитись з тобою у ванній після чергового брудного побачення!