Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 ковальчук / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Тільки дерева

Багато останнім часом
Пишу вдень

Без демонів
Що ховаються
У ковдрах

Бо вдень
В очі
Пече
А темні окуляри їм не личать

Іноді то сумно
Все-таки
Не один рік разом

Я чув усі їхні монологи
І не виходив на балкон

Проте іноді
Потрібно знайти свій
Будинок при дорозі

Тому напевно
Став так часто плутатись
У літерах
Це змушує повертатись до минулого рядка
У літерах

Тільки дерева рятують

У пошуках

Я не маю
Нещасної однокімнатної
Квартири

Де пошарпані
Стіни
Скидатимуть фарбу
Як ящірки

Де жовтим
Яблуком
Висить
Лампочка

Де вікно мені
Показуватиме
Такий добрий
Ліцей
З котрого
Вибігатимуть
Діти
Покурити
Погратись
Не посміхнутись мені

Там
Варив би картоплю
В старій каструлі
Їв шпроти
І звичайно бухав

Спав
На дивані
На якому вмер дід

Складав довгі верлібри
Засинав за столом
Поцілувавши його

Шукав би двокімнатну

Мантра

Відспівай мене
Коли підношу вказівного пальця
До ока

Знизу десь річкова вода
Вплітається в лінії на долоні
Засмученого човняра
Він прийде додому
Де діти робитимуть книги з піску
Ну і автомобілі
Поганої якості
Дружина усміхнеться йому
І буде в них любов

Відспівай
Бо скільки там лишилось
Самотні чоловіки
Купують напівфабрикати
Дивляться на старих птахів
Що летять сповідатись
До хмар

Відспівай мене
Хай листя заплутається в нігтях
І старий таксист
Посміхнеться
Продовжуй
Знову й знову
Поки голос не вкраде
Ніч

Душанбе

Голосом
Вічних плантацій стиглої кукурудзи
Яких розрізають старі вантажівки
Створені ще в нереальних п’ятдесятих
Кличе мене місто
Точніше його
Ім’я

Я не знаю
Що
Воно хотіло повіситись на сонячному промінні

Я нічого не знаю про людей
Котрі в ньому прокидаються від тяжких сновидінь як потяги
Котрі заварюють кожний ранок собі каву з вчорашніх віршів
Котрі продають останні сторінки зошитів

Я ніколи не бачив його на світлинах
І жителів теж

Чомусь бачу зараз
Усміхненого чоловіка з вусами який махає своїм кашкетом
І запрошує
Сім’ю його бачу

Не був ніколи там і поставлю пробіл
А ім’я не відпускає
Щоб залишитись на листівках
Чи ключем в поштовій скриньці

Ці суки напевно нам заздрять

Вигадую закінчення для віршів
Котрі ти мала б
Писати про нас

Холод монахом в сірому балахоні
Заварює каву з молоком
Ховаючи до наплічника
Крихке печиво

Вони обов’язково повинні закінчуватись
Якоюсь моєю
Стильною фразою
Чи твоєю

Нові будинки відкриваються
Наче карти
Чи континенти

Все існує справжнім
Бо ти далеко
Так що помістишся
В кишені

Подарунок

Я несу в долонях
Вірша

І так боюсь його втратити
Розплескати

Немов то не слова
А вода
В самий посушливий день для рослин

Проходжу
Повз дерева котрі хочуть потиснути
Мені руку каштанами

Там же вірш…

Здороваюсь з псом
Наче з місцевим алкоголіком

Так боюсь втрати вірш

Буду за п’ять хвилин…

Романс

Якщо в мене не буде
Наприклад лівої руки
Я писатиму про це

Звичайно не прямо
Як ідуть топитися
А так…

Читатиме своїй дівчині
Юнак в окулярах для
Загубленого пансіонату

Вітер зламав гілля
І сонце
З’їла річка


Вона промовить
Ото бідося

Я писатиму правою
Повільно і впевнено
Немов спокій приходить
Немов холод помер назавжди

Що залишатиметься?

Розчинишся цукром
З лівою у своїй…

Танго

Танго посеред цибулі
Не відбудеться

Шматки тіла
Закатають в банки

А я так хочу щоб
Над моїм трупом
Всі плакали і кричали
Звивалися в судомах
Як змії
Істерично промовляли махаючи кулаками
Блядь блядь ти куди с'їбався

Сльози стікатимуть мов жир до рота
Брудними щоками

Найгірше в даній ситуації то
Не побачити

Боляче пектиме під нігтями

Реквієм

Люда я плакав
Знаю це напевно
Тому прокидаюсь наче після розп’яття
Смиренним
Я плакав
І сніг розтанув
Я плакав І забув її
Люда
Передай всім вітання
Намагатимусь більше не згадувати тебе

Тобто

Мої внутрішні органи цілуватимуть повії
Своїми працьовитими губами
Тіло залишиться на дереві
Немов недозріла брунька

Об нирки повії потушать цигарку
А серце віддадуть собакам

Тут мав би бути вірш про любов
Тобто про
Тебе

Ми далеко
Як Мобі Дік і божевільний капітан
Ти з’їла мене мов його ногу білий кит

Тут мав би бути вірш про кохання
Але я розучився писати вірші
Тобто говорити про нього

Повії зароблять добрі кошти на моїх органах