Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 ковальчук / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Терешкова

Он той огрядний чоловік
Нагадує велику планету
Щось на кшталт Юпітера
В руках по два супутника
У вигляді двох до біса важких сумок
І так хочеться підбігти сказати щось про тебе
Типу

Я йшов до неї а вона хотіла стати космонавтом

Не думаю що мужик би зрозумів
Але в той момент чітко уявляю як ти крутишся
На космічному тренажері
На дуже великій швидкості
Я такі у фільмах бачив
Твоє обличчя під час цього стає таке дивне та смішне
Спостерігаю як за твої зуби тримаються ненаписані слова
Аби ще не надовго побути в тобі

Собаки нагадують сузір’я
По них орієнтуюся чи ще довго до тебе
Я просто робот який вилетів в космос
І мені подобається гуляти бо можу
Залізний же

Переді мною виникає картинка як ти живеш
На базі
Для початкових астронавтів
В тебе дві сусідки одна зла росіянка
Друга флегматична циганка
Ти з ними злегка конфліктуєш
Читаєш на ніч неопубліковані мемуари
Юри

Ось вже
Захожу на орбіту будинку
Відкриває двері твоя мама
На питання про те де ти
Багатозначно підіймає очі в гору

Причина

Колишуться тихі дзвони
Що б’ють у ночі на сполох
Хмари білі ворони
Місяць же вічний сторож

Гавкіт розгризає тишу
До самої крові та болю
Ранкова тривога ширша
За ночі що темне поле

Згасають цигарки квітів
Прадавнім мовчанням ягнят
Що ти є на цьому світі
Причина всіх наших свят

Соломон

Сиділи на пероні намагалися опиратися сну
Руслан про щось говорить з Марією
Я гортав куплену в Рівному книгу Лишеги
Спроквола розглядав чорну тканину неба
Скоро ми покинемо це місто

Не думаємо про природу подорожей
Про радощі краєвидів
Не хочемо складати оди потягу яким ми будемо добиратися додому
Маршрутці якою ми добралися сюди
Нас обіймає за плечі втома
Нашіптує різні колискові

На голос обертаємося
До нас звертається стара жінка
З добрими очима та вусами
Вона запитує чи ми не куримо
Відповідаємо що ні
Не куримо
У відповідь промовляє слова вдячності і заспокоюється

Звичайно сидячи на вокзалі без десяти першої ночі
Можна писати вірші
Про подорожі, тихі мрії
Та лункі вагони
Але не хочеться
Хочеться скоріше зайти до плацкарту
До сну

Ось і – потяг
Бабця помічає рух
Дякує за те що тихо сиділи не матюкалися не палили
Читає довго молитву
Від неї несе самогоном
Я так хотів напитися на цих поетичних читаннях
Ось моя можливість
Хай вона ще раз дихне
Тоді я точно відчую п’янкий туман в середині себе
В їй молитві багато добрих та щирих слів
Вона просить Соломона подарувати його мудрість нам
Я чітко уявляю як цар сидить десь далеко та високо
Дивиться трансляцію через планшет
Та думає навіщо їм моя мудрість
Краще я їм подарую багато багато слів
Думаю вони розберуться що з ними робити

Пастух

Білі слони повільно ступають
По такому соковитому
Синьому полю
Птахи швидко тікають з під їх ніг
Стадо сторожко рухається
Аби довше можна було ним любуватися
Йде до свого пастуха
Його усмішка жовта
Капелюх жовтий
Та рухи жовті

Любиш пору
Між сьомою і дев’ятою годиною
Цей легкий поспіх
Легкий спокій
Але так важко прокинутися
Видряпатися
Крізь товщу сну
Наче крізь землю
Немов заживо похований

Пастух любить бавитися зі стадом
Наспівувати старі пісні
Почуті між сходом та заходом
Від цих пісень спека стає нестерпною
І хочеться попрохати
Збав оберти
Пастуше слонів

Ти не прокинулась
Коли хотіла
Хоча запланувала з вчора
Пробіжку біля двадцять четвертої школи
Похід за молочними продуктами на базар
Але так було добре в ґрунтах сновидінь

Правда ще застаєш слонів
Які тихо зникають
Такі білі та мовчазні
Мов незайманий аркуш паперу

Ти

Моє місто схоже на рай

Воно повне
Добросердечних вулиць що пам’ятають наполегливе шепотіння кроків
Будинків які діляться таємницями пташок що злітають з дахів стрімко мов пілігрими
Тролейбусів котрі втішать краще чим мати
Їхні кондукторші напоять березовим соком коли стане сумно і від цього забудеш назви
Футбольних команд та улюблених фільмів

Про які сни ти збрешеш сьогодні?
Тобі не сниться нічого цікавого
Наприклад що в тебе немає ніг
І ти ще живий лежиш в окопі
В руках калаш а попереду так багато японців
Чи корейців
І їх треба стримати
Моє місто схоже на пекло

Всі автомобілі прагнуть — тіла прагнуть відчути його смак
Собаки влаштовують за мною полювання хто перший хто останній
Для них це так важливо
Ліхтарі хочуть мене засліпити аби я не побачив
Чергових чортів які за мною слідкують постійно
Вони мають ключі від помешкання де я іноді намагаюся бавитися в сон
Мають ключі і не тільки

Про які сни ти збрешеш сьогодні?
Що ти бачила маленького хлопчика
Він стояв самотній посеред безлюдного міста
Яке є пеклом яке є раєм і просився
До мами
Цікаві ж сни ти вигадуєш
Ти ж не можеш наснитися сама собі

Моє місто насамперед ти
А рай чи пекло
Не так вже
Суттєво

Вулиця

Цій чудовій вулиці тебе не вистачає
Твого кроку лякливого поспіху німого
Пригости кожного бездомного смачним чаєм
Поговори за звичкою із заспаним Богом

Ця ж вулиця без тебе пустує вокзалом
Їй хочеться відчути голосу твого стогін
Я прагну бути закриваю своє забрало
Ця дорога проти мене клекочуть се він

Вулиці сумної зрадливі бридкі посіпаки
Всі чомусь за тобою кричать тужливо
Всі невпинно подихають через очі-маки
Всі починають через тебе вірити в диво

Новини

Володя казала мені
Ти звичайно дивний та
Трохи не дружиш з головою

Мені здавалося що ми
Знаходимося не в гуртожитку
А в ляльковому будиночку
Якого скинули до річки
І він застряг між мулу

Вова ти звичайно хам
Продовжувала вона
І не вмієш спілкуватися
З тендітними жінками

За вікном було видно
Китове тіло неба
Хоча який кит у наших водоймах
У двері стукався окунь
Вона сказала що солі немає
По цих словах він відплив кудись
На третій поверх

Вовчик ти ж не красень
Та й пишеш
Якусь неримовану
Хрінь

Мені не вистачало повітря
Чомусь почуваєшся невпевнено
Під водою
Особливо коли не вмієш плавати

Звичайно я не дружу з головою
Не вмію спілкуватися з жінками
Можливо дійсно пишу
Хрінь
І мої намагання залишитися в історії
Просто нікчемні

Але вона цілує мене
І маленькі золоті рибки
Впливають до кімнати
Крізь зачинені двері та вікна

Кладе мене на диван
Каже я сама
Дає пульт від телевізора
Я бачу тільки чудові водорості її волосся

По ящику
Нічого нового
Щуки хавають простих жителів річки
Щуки брешуть
Щуки сміються

За все своє життя
Я ніколи не отримував такого
Задоволення
Від новин

Речі

Вони жили в одній багатоповерхівці
Падали в одному подвір’ї
Пили з одної колонки

Вона мала сіру запальничку суму
Він солдатиків сміху

З часом почали обмінюватися своїми речами
Так що забули де чиє

Коли їй набридали солдатики
Вона приходила до нього

Коли йому набридав
Вогонь запальнички
Або виходив газ
Він приходив до неї

Хоча не любив цього робити
В її квартирі мешкав здоровий пес
Котрий постійно гавкав на нього
Так що шибки
Розбивалися
Приходилося виймати уламки
З під одежі

Вона помічала
Маленькі сліди під час розмови
Але мовчала
Просто брала потрібну річ
Запальничку або солдатиків
Та йшла усміхнена додому
Чи зачиняла за ним двері

Пейзаж

Ліс дрімає тишею
Бачить сни зелені
Навіть жодна миша
Не розведе теревені

Сни його миттєві
Мов листка падіння
Порух неба вій
Ця весна дім нам

Танцює ранковий туман
Ллється в келихи дерев
Трава чомусь сумна
Втішить її сонце-лев

Долання смутку

Трамвай тарахкотить
Мов бляшанка
Прив’язана до хвоста
Бродячого пса

Я знаю
Ці вулиці
На дотик
Якими він рухається

Їду просто
Так
Боротися з екзистенційною
Кризою

Перебігаю циганом
З місця
На місце
Ховаючись від
Сонця
Мені соромно перед ним
Аж до поту

Кондукторша
Вродлива і молода
Замість одного відірвала
Мені два
Квитка

Бачу у вікні
Пам’ятники індустріалізму
Як тягнуть кабель робочі
Шість пар закоханих
Що йшли в ряд
Напевно — мітинг

Швидко мов
Поцілунок на прощання
Доїжджаю до кінцевої

Трамвай робить коло
Всюди дерева
Здається їду крізь ліс

Виходжу
Кіоск самотньо чекає клієнтів
З м’ясокомбінату йдуть
Втомлені працівники
Маршрутка їде повз

Нічого не змінилося
Майже