Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 ковальчук / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Приготування

Я готуюся до болю
Впевнено та з розумінням
Майже так само як Мирослав
Готується до війни
Він мені сказав я вже бігаю три км
З повним наплічником
Записався на курси самооборони
Та вже місяць ходжу до тиру

Я готуюся до болю
Знаючи наперед де саме болітиме
Де саме тре блокувати удари
Посмішкою

Світлана сказала що вона записалася
В лікарню не далеко від дому
На безкоштовні уроки з надання
Першої допомоги.
Віталік повідомив що переживати не має сенсу
Ми ж з тобою знаємо місцевість
Я вмію стріляти з калаша
Та і тебе навчу
З нас вийдуть непогані партизани
В лісі дід казав прийняти смерть це благородно

Я готуюся до болю
Але від цього не стане менше боліти
Від цього не стане легше
Від цього навіть не стане спокійніше.

Амбасада

В друга народився син

Моя любов розпласталася посеред асфальту жабкою
Я зайшов посцяти у закинутий двір
Паркан повалився
Будинок заражав мене самотністю та злістю
То була моя амбасада суму
Тхнуло гімном
Псами та трупом
Я думав про неї

Я подзвонив йому привітав
Сказав син це чудово
Єгоркою назвали
Непогано

По моїй жабці проїхала вантажівка
Вона повезла цукерки дітям

Добре не буду відволікати
Хай росте здоровий

Підійшов до таксі оглянувся
Від жабки тільки мокрий слід.
Сів
В мого друга син родився
Це тільки початок озвався водій
І завів двигун
Це кінець подумав я
Та попросив зробити гучніше радіо

Сказати

Хтось сказав
Всі подруги смокчуть за айфони
Я задумався
Ніяк я не міг погодитися з цим твердженням
Як люди були не згідні з владою
І запалала немов облита бензином дівка-революція
Як не була згодна зі зрадою моя сусідка
Відрізала паскуднику вухо
Як не був згоден він з твоєю байдужістю
У відповідь забив

Я знаю Ларису в народі Лариса-Криса
Вона смокче за бухло
А воно дешевше за айфон
Перевагу віддає водярі
Для неї то напій спасіння
Напій прозріння
Забуття напій

Він веде її вулицями мрій
В яких вона бачить як її хлопець
Сорокарічний парубок відкідується із зони
Та сомо собою пробачає всі її гріхи
Водяра веде її дворами дитинства
Де я у восьмому класі лякав Ларису штучним кажаном
Веде її провулками суму та кидає в калюжу реальності

Хтось скаже
Зрозумів до чого він веде
Хоче сказати що
У кожного своя ціна

Цей хтось буде не правий
Просто Лариса-Криса смокче за водяру
А інші за айфони.

Уяви

Уяви мене словом
З котрого можна виліпити все що завгодно
Котрим можливо ніколи не будеш користуватись
Котре викарбовується в повітрі між важкими видихами
З твоїх грудей

Уяви мене реченням
Забутим мов немовля
Не розбірливо вимовленим як вчорашня відлига

Або взагалі абзацом
Написаним від руки в блокноті лютого

Уяви мене

Листопадове

Мушкетер ховається за рогом
Спостерігає за мною
Як кожного вечора за невинними дівчатками підглядає
Самотній маніяк

Говори в холодних під’їздах
Кохайся в тривожних під’їздах
Засинай в мовчазних під’їздах

На сьомому поверсі Ада Петрівна
Годує кота
Тілом мертвого тюленя
Їй хочеться туди де натхненно і чудово
Чи то в Тирасполь чи то Загреб

Мушкетер вистукує пальцями певний такт
Рапіра виблискує в пошуках
Поживи

Я хочу аби
Прокажена лярва народила
Чудесну та прекрасну дитину
Яка триматиме сонце під язиком

Дерева похмуро засівають
Місто родючими зернами снігу

А я йду і помічаю що
Мушкетер вже дивиться
В очі
І мої кроки стають все тихішими

Фестивальне

Ніч блаженно наспівувала колискову
Наметовому містечку
Про водяників із зеленими серцями
Та вірними дружинами і дітьми

Я лежу в теплому коконі спальника
Очікую поки за мною
Прийде пристрасна павучиха
Сну

Через декілька митей чую
Як високо підстрибує в гору вогнище
Ніби спортсмен

Дві дівчинки та один хлопець
Їх обіймає лісовий холод
Пропоную до мене

Погоджується тільки одна

Розповідаю про
Те що зі мною не говорять дерева
Моє місто не має власної футбольної команди
Що метелики не припиняють вирішувати долю людства

Говорить як їй
Не вистачає поцілунків
Як було класно цілуватися з тридцятилітнім
І як буває самотньо в місті

Чудилося — я зрівнявся з наметом
Став же таким непричетним до всього
Вона здавалася створеною з диму
Махнеш рукою і не стане

Чому здавалося
Випарувалася коли товариш із подругою повернувся
І направив світло ліхтаря
В нутро намету

Слідопит

Я стаю на одне коліно
Асфальт теплий
Бачу ледь видимий відбиток
Твого черевичка
Рушаю далі
Я вже навчився знаходити тебе в цьому місці
Мій ніс напоготові
Повертаю на ліво
Не обдуриш мене змінивши парфуми
Я знаю запах твої рухів на завжди

Трамвай вистукує пісню останнього маршруту
Водій посміхається
Ти недавно освятила цей транспорт своєю присутністю
Я на вірному шляху
Птахи горланять радісно
Вони не можуть без тебе

Зупиняюсь біля дерева уважно оглядаю
На гілці твоя волосина
Стала не обережна недооцінюєш мене

Нарешті я чую твоє дихання
Твої думки та бажання

Ще декілька кроків
Всього декілька кроків
Котрі я не роблю

Дитячий майданчик

Вечірня темінь ніжно цілує в скроні дітей
Ті біжать додому
Голосно викрикуючи різну нісенітницю

Гойдалки ніби добрі робітники заводу
Не припиняють своєї роботи свого руху
Маятники дитячого щастя
І слухачі підліткових розмов

На них розмістилася дивна парочка

Її вилиці гострі ніби списи
Очі кулі що потрапляють в тіло не вилітаючи

Він простий юнак

Собаки вже починають шукати де заночувати
Безхатьки перегавкуються поміж собою
Самотній дід засипає на балконі
А кіт перемикає канали телевізора

Вона вперед дивиться
Він її погляд уважно слухає

Б’ються порожні зорі
Світяться прекрасні пляшки

Парочка вже на сиділася на гойдалках

В неї настрій покращився
Він теж задоволений
Голосно говорить жестикулюючи руками
Боїться брати її за руку
Думає якщо вже торкатися
То так аби вона
Потім не відрізняла його крові
Від своєї

Він

Вова Ковальчук блукає
Маленьким містечком
У байдужих вікнах трьохповерхівок
Він знаходить її тінь
Коли різко гальмують автомобілі
Згадує як кричала на нього

Він спостерігає як жовте листя падає в прозоре небо
Яке розрізає колесо велосипеда
Яким керує малий бешкетник

Вова Ковальчук з Дубно
Менший за мене на п’ять років
Більший на голову

Він не припиняє бачити осінній парк
Хоче знайти на лавках
Сплячого Ремарка
Що вкрився старими газетами
Пригостити старого Еріха гарячим потрвейном

Вова Ковальчук мій недавній знайомий
Кричить голосно
Бо ніяк не може насолодитися цим серпнем
Гарячим та невпевненим
Ніби поцілунки цнотливиці

Сумніваючись

Чому ти навіть не припускаєш
Що майже кожної ночі
Коли мчиш степом сну
До тебе заходять вовкулаки
Веселі проте обережні
Правда в день ти їх бачила
У вигляді балакучого таксиста злої квіткарки
Та задумливого пекаря
Не маючи жодного увлянення хто вони насправді
І ось ця трійця
Викрадає такий ніжний моторчик
З грудей
Проводить з ним
Різні веселі ритуали
Танцює навколо нього співає робить інших
Вовкулак
А перед самісіньким розцвітом червоної квітки
Повертає його на місце
Ти цього навіть не зауважуєш

Чому ти віриш
В лісовий ресторан
З темно-синьою стріхою
Котрий знаходиться в ранковому тумані
Над лісовим озером
Кожного разу коли опиняєшся в бабусі
Намагаєшся прокинутися якомога раніше аби побачити
Але не бачиш цієї забігайлівки
Де за баром розливає напої лісовик
Де русалка танцює дивний стриптиз
А домовик в п’яному відчаї хоче битися з чугайстром

Чому я думаю що коли тобі наснився
Це щось означає