Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 дружба / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

їх біла кров

Хлопчик завжди хотів, щоб вигаданий друг став реальністю.
Перед сном хлопчина побажав другу на добраніч та занурився в сни.
Вигаданий друг довго не міг заснути та пішов гуляти полем.
Він зайшов у степ всіяний жовтими віями кульбаб.
Вигаданий згадав, як хлопчик розповідав йому, що сестра з кульбаб плела віночок.
Він вирішив також спробувати.
Перша квітка, друга…шоста, восьма.
Вигаданий складав їх, навхрест, перемотував травичкою,
але все одно нічого не виходило.
І в цю саму мить злість змусила його всі кульбаби позривати і затоптати,
що і зробив Вигаданий.
Стебла були розчавлені, квіт полетів до неба,
яке кліпало жовтими віями та усміхалося білим дощем.
Хлопчик прокинувся, побачив, що Вигаданого немає,
його рука була розрізана поперек і з неї витікала біла кров.
Вигаданий стояв серед поля, дивився на горизонт на,
якому кублилися дрібні горбики будинків.
Хлопчик встав з ліжка і згадав, на що схожа ця кров,
коли бабуся доїла корову, у відрі було повно цього соку.
Він побіг наляканий у сад, щоб прикласти до рани подорожник, але той не допоміг.
Вигаданий побачив, що вітер на своєму хвості,
до кожної хати у вікно заніс по крихті хліба, та йому закортіло повернутися до друга,
але зненацька він уже був тим стеблом, з якого витікала біла кров.

Раптово

часом складається враження, що в цілому світі
я потрібна ну кому завгодно, але не тобі
що своє непривабливе тіло у денному світлі
відтепер і назавжди я можу лишити собі

і стріляє у голову думка смішна і непрохана
що, можливо, ніколи й нічого у нас не було.
що ми просто були собі давніми друзями-лохами,
і насправді зростися нічого у нас не могло.

ніби й хочу забути, і ніби й не хочу прощатися
та лише про одне я сьогодні тебе попрошу:
давай завжди в хороших стосунках з тобою лишатися
якщо твою дитину я в себе під серцем ношу.

Дружба...

Сколько было падений
В жизни короткой твоей
Сколько лжи и затмений
Сколько подлых людей

Но нихрена! Не сдавайся
Снова и снова вставай
По жизни иди, улыбайся
Не бойся, живи, гуляй!

Что ты!!!? Зачем!!!? Не надо!!!
Полож пистолет назад
Подумай о мне, о Маме
О домике нашем, Брат!!!

Помнишь? Даа, глаза не забыли!
На дереве домик такой
В первый раз там курили
О Ройсе мечтали с тобой

Помнишь как мы хотели
Весь мир постелить к ногам
Ролс-Ройс и море веселья
Да! Да! Всё пофигу нам

Как клятву на крови давали
Что вместе по жизни пойдём
Вместе всё порешаем
И вместе с тобою умрём

Не поздно ещё исправить
Вернуть всё назад
Как хочем быть заставить
Но я за тобою хоть в ад

Ты ушёл.Погоди я щас
Алё, Мам, сегодня меня не будет
Безумно люблю всех Вас
Прощай.Пусть боги по правде судят…

Дружба

Маленька кімнатка. Ніч. Пусто, лише хтось сидить на ліжку. Людина починає плакати.
В той самий момент, та ж сама кімната з іншої точки зору
…Думки вмирають, щойно зародившись(як можна порушити цей спокій). Справжнісінький Спокій, хоч і до болю важкий. Часточки сутності хочуть вилетіти у вікно, до зоряного неба, нічного міста. Але не можуть, залишаються стікати по склу.
На верхній полиці уявного столу сидитьСамотність. Вбрана у сірий плащ перебирає щось у руках. На краю ліжка сидить Кохання, воно одіте у ніжно червону сукню та елегантні босоніжки. Ще у нього на шиї висить кулон на ланцюжку, а в волосся вплетені різнобарвні стрічки.
За цим всім, визираючи зі шкафа, спостерігає Страх. Видно лише його сині очиці. Трохи далі, під дверима, обнімаючи подушку в піжамі сидить Сон. Він не наважується підійти ближче. На карнизі, звісивши одну з кінцівок, відпочиває Лінь. Панує тиша всі думають про своє. Окрім слизьких думок на вікні. По щоках людини почали сповзати сльози. Їхня поява приносить якесь полегшення. Хтось, обнявши людину, плаче і витирає їй сльози – Дружба.
  • 0
  • 4 березня 2011, 16:16
  • Kava
  • 2

Другові

Як тільки на плечі твої ляже ніч,
І подихом сну забере в чужий край,
Готова відчути за тебе всю втому сторіч,
А ти серед хмарок і мрій спочивай.

Я стану янголом-охоронцем тобі,
Чи просто хорошим другом.
Щоб руку подати, врятувати в біді,
Боротись із розпачем чи недугом.

Усмішкою щирою мені заплати,
Коли зранку прокинешся вдома.
І я, відчуваючи, що радісний ти
Залишу у снах свою втому.

Розділ "Крапка"

Настав момент, коли ти вибираєш,
Прийшла пора і вже тебе нема.
Хоч ще існуєш та в мені вмираєш
Твій вибір не кінець, але пітьма
І скільки пережитого минуло…
Так треба, бо життя трива
А в голові події промайнули
Та все змінилось і майбутнього нема…
Ні, не тебе, немає більш дитинства
Бо дружба помирає, коли вибір є
Чомусь так свято вірим в материнства
Цей розділ «Крапка» завжди програє…

Бєй пасуду. Я плачу

Типу там яийсь Новий рік старий. Типу всіх вітаю. І Василів, Васильовичів, Василин…
Подумала так — чом би не відмітити всім разом?
Замовила столик в майже затишному місці



( Читати далі )

пісня любові

коли я говорю з твоєю іконою
на якій сображений черниш

я відчуваю твою вірність

кажуть

вірним є тільки бог
бо люди міняються і деградують
а бог нє

хай там як
але існує своєрідний вселенський генератор невипадкових випадковостей
який комбінує душі людські

і вони очищають один одного
як теплі руки гінеколога що миють одна одну під струменем води
  • +10
  • 5 червня 2009, 01:37
  • homno
  • 1