Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вірші / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Буде

Бліді обличчя покутників
Здирають червоні маски
З зморожених лиць попутників—
З розм’яклого тіла паски.

Вином би їм причаститися,
Хреститись в Йордані мутному.
Я хочу отут лишитися
Думками стократ отрутними

Зшкребти божевільні написи
На камені подрапованім.
…І повінь столунним ляпасом
Убила усіх підкованих,

На дно потягнувши й силою
Промивши мозки отруєні.
Цей світ комусь став могилою:
Не мертві у ній—обкурені.

Середа

Два чорні ангели летіли попід ноги
Сухих дерев, прибитих до хреста—
Земля була, немов душа, проста,
І клен пучечком пальчика-листа
Притримав кров, щоб не залить дороги.
Розбиті вени лобового скла
У блискавках вишкірювали Богу
Останній подих грішного числа.
Там троє. День Іуди. Дуже строго.

Марення

І венами мокре волосся
Йому вкоренилось у плечі.
Я сплю чи мені це здалося:
Дві карти, що б’є порожнеча,
І вигравши серце малечі,
З’їдає. Й достигле колосся

Схилилось під піднятим лезом
Вітрів у зараженій гумі.
Ти досі, маленька, твереза?
Тобі навіть жаль товстосумів?
То ж звідки, мій Ангеле, сумнів?..
Не крила—маленькі протези.

Просто...

Бетоняться жили дорожної схеми
І тріскає шкіра на щоках асфальту.
І Ангел доводить свою теорему
Коханому Богу на вицвілих шпальтах:
Не було гріха і не було Едему,
А є тільки люди—найбільша проблема.

Пробачити....

Пробачила і відпустила –
Аж серце з полегкості стало,
Щоб просто узяти на крила
Любові, що не вистачало…
І як пасажирка-попутка,
Любов гостювала у серці.
Не стало іронії-смутку
За тим Не-Було-Й-Не-Вернеться…
Години зливались у стоки…
Тепер засвітились в веселці.
Кохання нового уроки
Щасливо писались на серці.

Роздуми

Питаючи в Бога, чому всі ідуть повз,
Ти втомишся врешті долати сходинки загадок
І вперто підеш, як і Син Його вставши йшов
До Правди, що істинно світиться в сні паводків.

І хтось ще підпише мотив невідомих змін,
Малюючи в небі веселки життя мрією.
І знову – всі поруч в країні, що без руїн,
Що повною силою бореться з зла зміями.

а найбільше болить вночі

а найбільше болить вночі
як лавиною по щоці
добігає до краю полум*я
і не маю ні краплі сорому,
ні краплі сили, ні кварти права
говорити тобі… люблю. і я б мовчала.
я б мовчала!
рахувала б всі миті до
і безмежні після.
проти шерсті чесала Бо.
обривала б листя.
та слова у мені, як скалки.
як не витягти — не вдихнуть.
як не мати тебе, то жалко,
що у грудях моїх не ртуть.

серпень 2011р.
  • +6
  • 7 серпня 2011, 00:06
  • Mak
  • 5

в кожної з нас

в кожної з нас був такий хлопчина,
а інакше не варто було б і жити,
що хололи жили і кипіла кров,
і не вимкнути,
ні вмерти,
ні відпочити…

можна?

можна я подумки тебе обійму?!
адже живцем ти мені не даєшся.
і помаленьку згасають очі,
і ненароком не б*ється серце.

я не багато, здається, прошу:
лиш увібрати тебе достоту,
лиш би віддати тобі усю
палкість цілунків і рук турботу.

11.07.11
  • +4
  • 11 липня 2011, 21:51
  • Mak
  • 2

Осінь на часі

При вогнику свічки,
Під впливом вина,
Я лагідно й звично
Шукаю вуста.
І очі, і скроні,
І тіла красу,
І юні долоні
Твої віднайду.

Ти мила розтанеш,
І я розчинюсь.
У полум'ї зникнеш,
Як тільки нап'юсь
Вином і тобою
З криштальної чаші.
Твій присмак зі мною
І осінь на часі…