Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вірші Енді / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

богомоли

Жінки
поїдають чоловіків,
як говорять скептики і народна мудрість.
Безпосередньо — гризучи мозок,
алегорично — всіма іншими способами.
Ганібал Лектер міг бути
жінкою
в іншому житті.

Є навіть містичне представлення явища —
суккуби.

Ті ж павуки
з’дають своїх самців
або згодовують їх своїх дітям.

Особливого естетизму в цій справі
досягли богомоли,
змушуючи самців
дорого платити
за секс.

Цікаво, чому
жінки так люблять овочі.
  • +9
  • 12 лютого 2011, 00:15
  • Andy
  • 12

Мерседес Бенц

Це майже схоже на їхні звичні проповіді,
вона просто стоїть на сцені і чекає їхньої любові,
та они і самі не проти любові, однаково як і чекають,
і тоді вона починає, звертаючись далі, ніж просто в зал:

Господи, чому ти не купиш мені Мерседес Бенц?
Всі мої друзі ганяють на Поршах, тож і мені не слід відставати.
Адже знаєш, Господи, я все своє життя тяжко працюю,
і від друзів якось не доводиться чекати помочі, Господи,
чому ж ти не купиш мені Мерседес Бенц?

Господи, купи мені кольоровий телик — мене видзвонюють з вимогами проплат по кредитах,
а я сиджу і чекаю доставки цілими днями, Господи,
купи мені кольоровий телик, прошу тебе!

Господи, чому би тобі не проставитись для мені в клубі?
Я покладаюсь на тебе, Господи, не зрадь моєї довіри,
доведи ж мені свою любов, Господи, купи мені випивки,
проплати мені цю ніч у місті, повну вогню, Господи.

А потім вона знову питає про Мерс, де ж мій Мерседес Бенц, Господи,
де ж твоя любов, Господи, адже справа зовсім не в Мерсах і не в клубах,
і здавалось, Господь був готовий витягти Свою золоту кредитку
із вибитими на ній Райськими Воротами і так, таки проплатив би її кредити,
якби, звичайно, вона у нього була.

трактори

Мальовнича долина сходиться зеленими схилами
до дикуватої річки.
Річка тече під міст і зникає в тумані,
десь там, де починає виднітись місто.

Мостом, в напрямку міста,
час від часу проїжджають трамваї,
нахиляючись в повороті так,
що мимоволі відривають від рейок
заднє колесо.

І вже зовсім зрідка,
коли трамваїв нема,
схилом дороги скочуються червоні тракторці.
Вони з’являються з-за перевалу
переїжджають міст
і ховаються за деревами.

Разом зі мною
за всім цим спостерігає місцевий мешканець
років п’яти.

Я питаю його, звідки тут ці трактори.
Трактори, каже він, на цю трасу
ставить сам Бог.

Мостом пролітає ще один трамвай,
дзеленчання долинає висот, розрухуючи птахів,
і я починаю вдивлятись в гору праворуч.
І, о диво, в якийсь момент,
зненацька, зовсім неочікувано,
гіганска рука
ставить на трасу червоний трактор
і щезає за горою —
я ледве встигаю її помітити,
бо щойно заслухався дзеленчанням трамвая,
а рука
ще встигає на прощання
блиснути на сонці
запонкою
з-під рукава піджака.

І для чого це все Богові,
питаю я, коли тракторець, перевалюючись з боку на бік,
тікає все в тому ж напрямку.

Трактори
вміють танцювати вальс,
каже малий цілком буденним тоном.
  • +6
  • 13 листопада 2010, 18:17
  • Andy
  • 9

гості

Ті, хто приходять в ніч понеділка, не приносять хороших новин,
вони просто приходять і просять пустить на поріг,
і їх не залишиш із ніччю один на один,
бо вітер і дощ, а іноді град і сніг.

Ті, хто приходять у ніч понеділка з водою,
що впала з небес, щоб запліднити наші поля,
не приносять новин і лиш своєю ходою
лишають сліди і волоссям шумлять, як гіллям.
  • +10
  • 3 листопада 2010, 23:05
  • Andy
  • 12

У ранковому тумані,
не видно ні неба, ні сонця,
ні відповідей,
яких я видивляюсь у сірій димці.

І саме в той момент,
коли я, незрозуміло чому,
здіймаю обличчя угору, до невидимої блакиті,
десь звисока,
з-за туману
чується рев двигунів.
Він пролітає наді мною і розчиняється в димці,
неначе Військово-Повітряні Сили
повідомили мене
від імені Вищих Сил:

Ось Я, Господь твій,
ось Я, Пастир твій,
ось тобі Птах Мій,
і з ним Добра Вість Моя.

Шкода, що птахи
іноді чіпляють землю
крилом.
  • +11
  • 2 листопада 2010, 17:11
  • Andy
  • 17

серпень

Серпень — о, дивний час спекотних днів і холодних ночей,
о, ці вечори, що зачаровують димами,
о, серпне!

Сонце сідає за горизонт палаючої трави,
насолоджуючись курним фіміамом.

О, серпень — час останнього блаженства,
завершальний акт у театрі життя,
о, як це мило!
Якщо вже помирати, то однозначно в серпні,
будучи піонером смерти.

Власне, багато хто так і робить.

Пташки помирають в небі,
дерева помирають стоячи,
дохлі рибки спливають догори пузом у ставках і струмках,
за мить перед тим живі метелики і жучки осипаються з дерев
і падають,
падають,
падають
разом із першим мертвим листям,
падають,
падають,
падають
прямо у палаючу траву.

І навіть люди надають перевагу саме цій порі,
щоб віддати Богу душу, чи що в них там,
і майно — родичам, чи хто вони там їм,
і родичі тягнуть їх — бездиханних
бездушних
безмайнових
і кидають,
кидають,
кидають
до вогню
і вони горять,
горять,
горять
як серпнева суха трава, як призахідне сонце,
як рештки тваринок у траві,
на сонці,
в землі,

і дим, народжений в смерті, як Венера в піні,
закручує вихора і здіймається,
здіймається,
здіймається!..

О, серпень
із його дивним димним ароматом,
о, серпень
в тумані вечірньої ніжности.
  • +9
  • 1 листопада 2010, 13:24
  • Andy
  • 12

фут-фетиш - пальчики оближеш!

Сифіліс передається при поцілунках.
Якщо вже бути зовсім докладним, то
при контакті будь-яких слизових оболонок,
в тому числі при контакті слизових оболонок ротових порожнин,
передається сифіліс.

Звичайно, поцілунки — це вам не фут-фетиш.
Ну, фут-фетиш, там, де слизовими оболонками ротової порожнини
торкаються покривного епітелію нижніх кінцівок,
торкаються шкіри ступнів і пальців ніг,
ступнів, котрі щойно пройшли тисячі миль
по найрізноманітніших пересічених і забруднених місцевостях,
котрі встигли спітніти всередині важких військових черевиків,
котрі готові подарувати слизовим оболонкам
найповнішу колекцію мікроорганізмів та гельмінтів —
фут-фетиш — пальчики оближеш!

Так от, прості собі поцілунки в губки —
це вам не фут-фтиш, далеко не фут-фетиш,
але навіть така проста річ як поцілунки
вимагає, погодьтесь, таки помітних кредитів довіри.

І хоч сифіліс, що здатен передатись через поцілунки, —
це вам не побутовий вірус імунодефіциту —
ну, вірус імунодефіциту, здатний передаватись при потисканні рук,
все одно, доводиться задумуватись про свою та їхню кредитні історії.

І взагалі, дивно, що ще не виробився побутовий вірус імунодефіциту.
Хоча, з огляду на темпи росту швидкостей з'єднань з інтренетом, —
все йде саме до його вироблення.
  • 0
  • 30 липня 2010, 00:19
  • Andy
  • 3