Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вірш написаний з реальних подій / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Бог не дасть нам більше...

Справжній Еверест — всередині, я знаю.
Тільки би добратись на вершину, доповзти.
Кажуть, що одного у горах не покидають.
Шкода, що у тебе всередИні тільки ти.

Мусиш добиратися, ламаючи коліна,
Мусиш не залежати від когось, тільки сам.
Будда говорив, що не прив'язуйся, людино.
Слухай і довірся тільки власним голосам.

Власною горою ти не бійся заблукати,
Хоч у різні нетрі нею можна забрести.
Справжні Гімалаї, справжні Альпи і Карпати…
Бог не дасть нам більше, ніж ми можемо пройти.

Чай

і ось як настає тепер новий день
як ковток нового зеленого фіто чаю
ти чуєш як відкриває своїм ключем
Господь ворота біло-блакитного раю.

обмежений простір хизується самотою
ранковий холод горло вогнем пече
все, що виникає перед тобою
це лише автовідповідач речей

дорожній транспорт як м*ясокомбінат
когось запрошує закликом на роботу
і без*язикий ввімкнений банкомат
спросоння дякує вам за турботу

немає суті в артеріях цих доріг
в перетині на зап*ястях живого сонця
немає невиліковних недуг
є таємниці, розкрити яких не вдалося.

зроби сьогодні собі незначний подарунок
забудь про комунікацію і зв*язок
якби ж то був якийсь кольоровий малюнок
чи бодай інструкція як продовжити строк

і так починається ще один день
з ковтка смачного індійського фіто чаю
катетори тягнуться до твоїх стиглих вен
і Бог забуває відкрити ворота раю.

жартівлива пісенька з ілюстраціями

         А література ж могла бути іншою.
         Вано Крюґер

павло коробчук іще той жук
інтеліґент! а сам
тільки й читає одну книжку
одну і ту саму
цілодобово
:

а ті двоє — коцарев і горобчук
взагалі
обходяться роздруківками:

б н пл н

Особливість перевезення багажу у поїздах України
є прийнятні тарифи на цього багажу перевезення —
це означає, що якщо його ну зовсім вже небагато,
то можна вести своїм дітям цукерки і дітей своїм цукеркам взагалі безкоштовно.

Особливо це гостро і необхідно людині,
якщо людині гостро необхідні гроші,
і якщо людина випила забагато, щою прикинутись недопалком,
а грошей їй гостро бракує саме з цієї причини.

Коротше, можна вірити, а можна і не вірити — кажуть різне,
але я особисто знаю всю цю панкоту, що тоді, п'янa і знедолена, їхала з Рахова,
і їх відмазка луною котилась вагоном з підсетльних багажних полиць:
багаж не платить, начальнік, багаж не платить!
  • +5
  • 10 березня 2010, 19:02
  • Andy
  • 2

Сікєль

Я тупа пизда і я пишу вірші…

Я серце своє поклав на долоні,
Три крапки поставлю в кінці, щоб було…
Ми в світі цьому так бездомно самотні…
Суспільство негідників так заєбло…

Ніхто на планеті не розуміє
Душевні мої безнадійні пориви…
Коли-небудь світ цей вкінець просвітліє…
Загояться рани, зникнуть нариви…

Коли-небудь всіх підарасів потравлять…
Поставлять до стінки й натиснуть курок…
Коли-небудь мене на вогнище спалять…
За цей вкрай тупий, єбанутий віршок…
  • +2
  • 1 березня 2010, 22:31
  • grisha
  • 4

св о р

Очевидні речі часом такі очевидні,
що навіть дивно, як їх ніхто не бачить,
навіть якщо вони написані пёятнадцятисантиметровими буквами
перед очима десятків тисяч людей, які щодня тут проходять.

Можливо, людина, проста у своїй природі,
позбавлена в закамарках душі високого і вічного,
шукає в оточуючій дійсності оцього глибинного, складного, істинного,
породжуючи різного роду філософські течії, секти і теорії змови.

І ось вони ходять, десяки тисяч щоденно,
і чорне табло дивиться на них, як обличчя Бога,
а тим часом глобальний сенс, записаний на ньому, але нечитаний,
проглядає із слів «прибуття, відправлення, прибуття, відправлення».
  • +4
  • 1 березня 2010, 14:41
  • Andy
  • 4

красиві мрії

Чого не зробиш заради красивої мрії?
Цяця-хлопчики вдягають коцептуальні шмотки:
ґанста-репери, мачо, і просто торчки —
місця їх проживання нагадують м'ясорубки.

У великій м'ясорубці промислового комбінату
можна знайти частини кінцівок і органів —
різношерстний матеріал, перетворений в скупчену масу,
неначе цяця-хлопчики в череві нічного клубу.

Цяця-хлопчики стоять під стіною черева,
яку облапали тисяч рук, плечей і сідниць,
дехто навіть тримає спину прямо і в руках сигарету, —
для повноти картини бракує лиш пов'язок на очі.

Та пов'язок нема і коханці дивляться в натовп,
де гарячі тіла танцюють вертикальну ламбаду,
за масками гордості схований справдешній страх,
ніби той натовп — то солдати, що чекають команди.
  • +13
  • 24 січня 2010, 16:30
  • Andy
  • 56

Історія про то, шо п*яні баби - ну його нафіг - дурні

Сиділи вчора в кабаку з „Клічком” і єднокласником Кєшою. За одним із столів сиділи не сухі дами років 35-45… Одна клеїлась до Кєши.
Конєв Кеша старший за мене на рік, на свої 35 абсолютно не виглядає. В ньо є якась примісь східної крові і навіть борода не росте, шкіра гладка і тд. Після розлучення став популярним у дівок. Тікі в ньо з крайності в крайність… то 14-15літні сцикухи, то — як мами…
Ага… Кеша…
Тоді підходе до мене одна… менша ростом і втричі ширша: „Чи мона потанцювати?” Покружляв її… Тисне до себе огого… відчуваю запах алко… розумію пливе… Наст повільний танець — знов запрошує: „Ви мій ідеал” — каже як відром по голові… Тихенько дякую… „Я вас люблю і чого я раніше не стріла а встигла наробити глупостей… мона я поцілую того кого так сильно полюбила???” Підставляю щоку, впиваєтся в губи і суне язик. Передьорнуло від неоднозначності і форсу… Пояснюю — я не настроєний так фрівольно зара, вибач, я тут, а думки далеко… Каже „Мона я з вами вечір проведу, з тим кого полюбила, ви мене бачите перший і останній раз...” „Клічко” качається під столом…
Ця веде мене за бар на перекур, пісяє при мені на свіжовипалий сніг і не застібає штанів… „Невже ви не осчастливите ту, хто вас полюбив раз і насігда?” Простилає свою боброву шубу… „Ви мій ідеал, не то шо мій муж...”
Підняв шубу, надів на неї, обняв і сказав шоб їхала з дівишника до мужа і сказала як скучила за ним і любе його і він сами лучи і теде… Слухав напівсвязні каплімани доки не завів за руку назад у кафе…
Потім відігрівся чаєм і пішли посміхаючись з „Клічком” по домах…

Пліснява

Автори матриці підійшли неохайно і грубо,
залишивши усякі щілини, провулки і закутки,
в які не загляне сонце і там проростає пліснява
на залишених рештках мрій про щасливе життя.

Але все — на краще і пліснява служить прогресу,
купуючи ширку у нерезидентів у парку,
щоб їхні діти могли мати цигарки і кондоми,
і зростав ВВП Батьківщини і рівень життя.
  • +10
  • 7 січня 2010, 23:31
  • Andy
  • 27