Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 відчай / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Walking spanish

П'яний, голодний, заморений
Зі скрипом консервної банки замість голосу
Та веслоподібним футляром на зігнутій спині
Мостами, узбіччями та паруючими провулками,
Закутавшись по вуха в пальто,
Я повертаюсь додому,
Де на мене чекає пара черствих тостів, чай без чаю та цигарка на десерт у холодному ліжку самотнього вовка.

Я розглядаю продірявлене кулями різнобарв'я магазинних вітрин та калюжні візерунки на бруківці,
Ховаючи в них свої темні, напіввідкриті очі та виблискуючі золотом набряки на пальцях
Попереду лише безвихідь. Попереду відчай, страх безробіття та невпевненість у найближчому майбутньому
І, тим не менш, я почуваю себе… щасливим?

Я и моя беда

Иду по тихой улице и вдруг, из ниоткуда
Твоя улыбка… Я не видал прелестней чуда
От страсти задыхаюсь, но бегу к тебе, бегу!!!
Ты исчезаешь… приходит понимание — я сплю.
Ну почему??? Ну почему…

Открыл глаза.В окне горят огни
И только тараканы на столе
И в голове и в сердце и в душе… везде…
Дают понять, что пролетели мои дни
Одни они… одни они…

Один и я… один и я, моя беда
Всегда сопутствует предательски.Как пес…
Сквозь бесконечные поля увялых роз
Он приведет меня — несчастного слепца
В обитию свободы, до конца! Рывок с моста…

Love you more

Хоч бери та й пиши поеми,
Хоч бийся об стіни, хоч спали всі листи,
Не буде нічого, не знайдеться жодної теми,
На яку б говорили, щоб нікуди не йти.
Хоч знайди сотню причин,
Хоч вдавай німого, хоч розбий банкомат-
Залишишся тільки ти один,
А одному не повернути все назад.
Хоч плач під балконом,
Хоч бери каміння і кидай у вікно,
Хоч молися всім на світі іконам.
Їм і так на твою любов все одно.

Самотність

стіл…
надзвичайно незручний стілець…
4 стіни, що обридло оточують твою свободу…
прочинене вікно, за яким чути шум першого весняного рясного дощу…
і самотність.
пожадлива тварюка, яка стискає за горлянку, пече з середини, шматує серце, паралізує імунну систему, доводить до істерики лімфоцити, розноситься багном липкої гидоти по судинах, проникає в усі клітини організму… тварюка, яка тисне в грудях й щемить у третьому міжребер"ї…
краще вже хворіти на пневмонію чи то пак грип, аніж на самотність. від них є ще рятунок…
а цю гидоту не витравиш антибіотиками, не приглушиш обезболюючими, не видалиш її хірургічно.
від неї не рятують феєричні вечірки… алкоголь та цигарки лише підкреслюють гіркоту її смаку… від неї не допомагають нові знайомства… та й імунітет безсилий проти цієї гидоти.
рятують справжні друзі… рятує кохана людина… рятують ті хто нас любить…
але інколи їх немає поряд…
і ти знову оточуєш себе тими ж самими декораціями… і знову здаєшся в полон самоті…
і знову
стіл…
надзвичайно незручний стілець…
4 стіни, що обридло оточують твою свободу…
прочинене вікно, за яким чути шум першого весняного рясного дощу…
і самотність.

Відправили пішим етапом

Відправили пішим етапом
  • +1
  • 14 січня 2010, 12:24
  • Lady_L
  • 10

Льореляй

тонучи
щасливим будь
і вдячним будь
за те що тебе
ніхто не рятує

гнися, звивайся, входь у світло зсередини води
в смуги світла, як у смуги тигрових рибин
випотрошених твоїми нігтями — рвучко, імпульсивно, агонійно
при нестачі кисню

йди до дна, приєднуйся до намулу
спів Льореляй замінить тобі повітря і хліб
води й без того буде предостатньо

залишай населений речами світ
твої тостери й кавоварки давно зламано, ще століття тому
і де їх деталі? в які метали тепер переплавлено або яким пилом вони припадають?
видихай, видихай останнє повітря з легенів —
останні ланцюжки пухирців до світу людей, яких уже забуваєш
уже забув

Льореляй стає тобі всіма людьми й істотами
дна пісок і намул — усіма речами
у вухах твоїх спів її звучить
а дві рибини їдять твої — такі несуттєві вже — очі
  • +30
  • 13 листопада 2009, 14:47
  • Error
  • 10

про що ти їй дихаєш

скажи –
про що ти їй дихаєш?

…коли вплітаєш у її темне волосся себе зі своїми пальцями коли
закуповуєш їй на зиму жетони
блакитні як надії на всяку стабільність коли
серед строкатих пляшечок на полицях супермаркету ти обираєш єдину саме ту яка зробить її щасливою зробить ніжною коли
висиш на першій її сльозині та боїшся зірватись коли
врешті зриваєшся і купуєш їй все на світі аби вона не ридала коли
твій бурштиновий апостол пахне хутром і коньяком
бгає тобі під ліжко безкінечну валізу з надією
просто пожити хоч тиждень хоча б півдня
а ти йому: вибач брате ціни зросли на житло! в нього
холонуть кістки адже все тепло що лишилось
вислав їй по e-mail

скажи –
про що ти їй дихаєш?

про що їй звучиш юним своїм нутром коли
ковдра відкинута але ще закрита ВОНА?…коли
без причини спалахує довгий міст де ми сидимо
обійнявшись п’яні
з бездомним твоїм апостолом…
5.11.2008

Дитячі пісні

Смерте! В тебе обличчя страшне!
Смерте! Воно – прекрасне!
Твої чорні очі, волосся…
Твоя посмішка захоплює мене…

Ти просто красиве дівчатко.
Юне, тендітне й невинне.
Я б хотів бути з тобою.
Ми одружимося навічно?

Коли настане мій час,
Смерть-крок-сорок-сорок,
Тік-ток, курок – і в морг.
Дитячі пісні не для нас,
Бо вже нудить від романтики.