Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вино / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

***

Мої почуття мають присмак сухого вина і пилу у закутках
Ними пахнуть пальці по вечорах
І лінь щосуботи збирає клубки сміття
Як очищення від невиконаних завдань
Як спокута за невизначеність життя.

Повітря, як смерть проникає в мене
Через катетер безнадії і відчуження
Бульбашками котиться до серця, легенів і мозку
Смішно шепочучи вестибулярному апарату:
Забудь, заспокойся, засни
Закрий цю книжку з нерозбірливим почерком
І помолись за нові хрести, до яких прирекли
Твоя довіра й блукання
Хочеться сказати прости
Але прощень не має.
Для мене є лиш розплата.

14.05.2017

Вечорами по п'ятницях

Як я люблю… вечорами по п’ятницях
Валятися з тобою в кріслі
П’ючи сухе вино… і ні про що
З тобою говорити

Або про щось. Скоріше цитувати
Вірші Костенко, Симоненка і Сосюри
Як я люблю отак розповідати
Валяючись у тебе на колінах

Вдивлятись у твоє обличча щире
І твої думки вгадувать очами

Як я люблю цю мить чарівну
Коли мені не треба поспішати
Коли рахуємо зірки з тобою
Коли вся ніч попереду і наша.

спокою

Я напилася літрами спокою, а не вина.
Ним тепер зловживаю – така новина.
Купідонам – відпустка, амури – на пенсію.
Сплю я тільки з ведмедем і слухаю «Placebo»

Я підніму келех вина.....

Важко а може боляче
Боляче від кохання чи від життя
Ночами довгими не засинаючи
Під зорями загадувати бажання
А потім клясти ту біль і ті ночі
І заливатись дешевим вином
Щоб біль притихла хоть на трошки
І кожного разу задумуючись про любов
Ілиш шепіт на губах
Люблю і ненавиджу
Лиш пісню заспіваю тихенько
Тільки гітару візьму і заграю
Заграю так щоб душа почула
Заспіваю тихенько і ніжно
Щоб слова линули до твого серця
І ти відчуєш все те що я відчувала
Я підніму бокал вина за тебе і за неї
Щоб ти був щасливий
А я щаслива за тебе…
  • 0
  • 16 березня 2012, 20:00
  • Anya
  • 2

моє вино в твоїй вині

Якби не було вина я б не пив
Не писав би віршів і не казав би тобі про любов
Не шукав би утіхи в самотності
Не повертався б до тебе знов.

Я не чекав би зоряних ночей
Щоб показати який я обізнаний
В романтиці й космічній механіці
В твоїй тілесній механіці шукаючи вічність

Я б не шукав твою точку кипіння
Не уявляв би що ти як глінтвейн
Солодка і лікувальна
Але ти захотіла від мене дітей.

І тепер я заливаюсь вином
І не задумуюсь що би сталось якби його не було
Пробач, моя кохана Валерія
Я твій поет… п”янючий в лайно.

Вкл/Выкл. Нужное нажать

— Удачи.
— Ну уж нет, это моя фишка желать удачи.
— Ты меня кинула.
— Я тебя кинула? Я всего лишь с тобой согласилась. «Я четко поставил точку» — это твои слова. Пусть и печатные
— Ты дура, это насчет предложения предыдущего, фонетику в школе не учила? Пизда тупая.
— Ты не думал, почему я себя так вела?? Что мне оставалось делать?? Что?? А??
— Не кричи
— Что?
— Не кричи.
— Мне щекотно.
— Зато услышишь.

( Читати далі )
  • 0
  • 21 січня 2010, 20:02
  • Poly
  • 1

Уявні спогади...

Спогади зринають вночі,
Як троянда і гілка жасмину.
Я сандалове тіло свічі,
Що розтануло наполовину.

І на стелі чомусь вікно,
Цвіт жасмину за постіль править,
А трояндове біле вино –
Лиш відбиток в моїй уяві.

Було і не було...

Все якось так — було і не було.
(старий сусіда човга в темний вечір).
Із вени брали кров. Пили вино.
Відкрили двері. Кликали Предтечу.
Згубивши совість, принесли вогонь
(щось має в дикій темряві світити).
Всі відсахнулись. Зупинились осторонь.
Хотіли жити.
А що життя? — було і не було.
Степи ж живуть копитами і травами,
над ними сонце не одне цвіло,
і не одна душа здавалась гарною.
Ось тут. Де все було і не було,
і там, де ще слова постануть справжністю,
ми сидимо. Терпке вино п«ємо.
Здаємося привітними і гарними.
Мовчить люстерко. Бо воно сліпе,
покрите пилом, щастя віджило
(тому воно й не розрізнить тебе).
Ось так і все — БУЛО І НЕ БУЛО…
  • +5
  • 7 червня 2009, 19:55
  • liudyna
  • 3