Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 вечір / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Вечір для Мишка

Одного разу Михайло Раков, який загалом був російськомовним, почувши, що я звертаюся до нього українською мовою, теж ввічливо перейшов на державну і представився: «Мене звуть Миша. Раків».
Ось таким він був – кумедним, добрим і товариським. Всіх, хто знав Михайла Ракова або просто поціновує його творчість, народне аматорське літературно-мистецьке об'єднання «Оксія» запрошує на вечір пам'яті цього талановитого поета, письменника і художника. Захід відбудеться 24 травня о 16.00 в приміщенні Житомирського обласного центру народної творчості. У програмі – художнє читання віршів Михайла Ракова і спогади його друзів та знайомих.
Михайло Раков народився 14 листопада 1951 року. Закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту. В 1977-78 рр. працював архітектором в київському реставраційному управлінні. У 1978-80 рр. обіймав посаду монументаліста в майстернях художнього фонду м. Житомира. З 1980 по 1985 рік працював художником-монументалістом Ворошиловградського хімічного комбінату. З 1985 по 1991 рік проживав у м. Душанбе, де працював художником-постановником у театрах республіки, книжним графіком у видавництвах: «Адіб», «Маоріф», дитячому журналі «Чашма». Брав участь у регіональних, союзних і міжнародних конкурсах.
З 1991 по 2005 рік знову проживав у м. Житомирі. Працював у видавництвах «Олеся» (Житомир), «Веселка» (Київ), Чернишова (Санкт-Петербург).
Неодноразово брав участь у міських і державних виставках, організовував і персональні: «ЖитоМ.иР.» (1994), «Ой, що це?» (1997), «@» (1999), «Васпонимания» (2009). Роботи М. Ракова знаходяться в Житомирському обласному краєзнавчому музеї і приватних колекціях.
Також М. Раков поціновувався і в літературній тусовці, його вірші і проза знайшли своїх шанувальників. Він випустив чимало самвидавівських «метеликів» зі своїми віршами російською і українською мовами, друкувався і в житомирських альманахах, у тому числі об'єднання «Оксія».
З 2005 року Михайло Раков проживав у Кривому Розі. 7 березня 2012 його не стало.

Вечір



Вікно впивалось в душу ліхтарями
І дощ
Чи сніг
Чи що там моросило…
Де та зима, якої я просила?..
Де ті слова, що промовчались нами?..

До біса вечір. Він тебе не бачив.
Ховався в ковдру,
пив самотню каву,
жбурляв об стіни книжку нецікаву
І безпардонно ліз мені на плечі.

Чекав когось,
На ключ замкнувши двері,
Курив самотність, бив ногами ліжко…
Твердив собі: «зажди, мужик, ще трішки…»
блукаючи в кімнаті, як в печері.

Якісь абсурди малював на стінах,
Зітхав і нудив,
Тицяв пальцем в стелю,
Мов креслив там Атоміум Брюсселя,
Який не бачив навіть на світлинах…

Мабуть, вже марив, бо із кимсь балакав
Та щось про «не діждався» промовляв…
І в мене на руках, як немовля,
Вмирав нечутно
і тихенько плакав…

Самотній вечір…
Він уже не бачив
Як простягалась ніч у цілу Вічність,
Як ліхтарів засніжена трагічність
Тобою запивала порожнечу…

натхнення

Пахне рожевим заходом і ледь теплим небом.
День сьогодні імпровізує.
Я, мабуть, вже навчилася, що так треба.
Тіло ніби кричить, а душа не чує.
Та чому стільки пафосу від погоди,
Може ти платив їй натурою?
Мій найкращий, це на тебе так схоже,
Ти навчив її бути стервозною дурою.
Хто ввімкнув ліхтарі на вулицях?
Хтось їх кожного дня вмикає.
Навіть в них є спасіння під вечір,
А у мене його немає

буває

ввечері буває млосно, ввечері буває голосно
після таких днів, коли пробила колесо
чужої машини поглядом. і встала не з того
підбора на чиюсь беззахисну ногу

ввечері буває холодно, ввечері буває соромно
от хтось може бути покраяний порівну
на троє, на четверо, п’ятеро, скільки там
а хтось – ані шрамика. хтось добре сам.

ввечері буває радісно, ввечері буває разово
ввечері буває просто «слава богу усе гаразд»
і як би день не шпурляв, нівечив
ввечері буває…, аби лиш був вечір.
  • 0
  • 12 червня 2011, 11:37
  • Jenna
  • 1

чому б

Читаючи Бродського, хочеться прожити довго
Сріблястими кільцями дим випаровуючи
Поїхати в небо, накрившись ковдрою
Вірити, що хтось без тебе є поруч
Хлюпатись в сонці, як апостол з вереску
Скрипіти зубами і вусами, навіть якщо вус немає
Що зі мною трапилось першого вересня
Я сиджу на кухні у незручному трамваї
Люблю чужі рухи вправо і вліво
Суміш рук і кави з екранних французів
У нас в двадцять першому любов- це лівер
Танцюючий попіл кіноілюзій

Вечірній

Зоря на небі, мов краплинка,
Летіла і зависла там.
Немов маленька намистинка,
Що розлетілись по світам.

І вітерець той легкий, ніжний
Так хоче душу обійнять.
Повіє і злетить в безмежність,
Де буде пташок цілувать.

Вечірні хмарки в небі тануть
І змінюють відтінок свій.
Рожева ковдра раптом стане
Чорнющим полотном. І твій

Веселий денний настрій
Замінить сутінковий сум.
Або ж романтика і щастя…
І налетить враз стільки дум.

Чудовий вечір в Україні…
Ніде більше таких нема.
Я хочу жити в цій країні!
Хай буде тут хоч злив стіна.

***

Білі вечори
чорні дні
Що знов
накурився

Та вроді ні
Цей вечір чудовий
і не важливо
що було вчора

Не знання це сила
Сила це зло
Зло спати пішло

Душу зігріло
тай полетіло

Щодо вечора

Двері. Ключ. Мозолі. Туфлі.
Мило. Руки. Кран. Рушник.
Кошеня. Нявчання. Кухня.
Світло. Пічка. Газ. Сірник.

Холодильник. Лівер. Миска.
Муркотіння. Зад. Стілець.
Згадка. Хтось. Мобільник. Риска.
Зона. Доступ. Подив. Грець!

Свист. Окріп. Стакан. Заварка.
Пара. Подих. Крок. Балкон.
Тиша. Спокій. Вітер. Хмарка.
Місяць. Хрест. Тополя. Кльон.

Скло. Павук. Кімната. Книжка.
Мрія. Дійсність. Навпаки.
Паста. Щітка. Зуби. Ліжко.
Ковдра. Подушка. Думки…