Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 верлібр / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Великий Ковш

У великому колі людей
де ми стояли
то поруч то навпроти
постійно рухались по колу
не зводячи погляду
Якийсь невідомий вчений
міг провести лінію
від твого правого ока до мого лівого
від мого правого ока до твого лівого
і відкрити сузір’я нас

Я могла б вишити нас
зачепити нитку за нігтик свого мізинця
і провести до нігтика твого
провести нитку від твоєї нижньої губи
до моєї
переплести і сплутати наше волосся

Наші судини вже колись були переплетені
але їх розрізали
і тому кров виливається всередині нас
і тому б'є не туди
і тому ти чиниш по-дурному
а я по-дурному пишу

Нас треба зібрати неначе пазл
нас треба нарешті зібрати

Маня

Коли ти стоїш під моїми дверима,
Така хитка і безжально щаслива,
Довірливо ловиш кожен мій погляд
І щось про непевність свою шепочеш,
Спадає на думку одна цікава розмова,
яку я почув на весіллі своєї сестри.
Чоловік напідпитку, років за тридцять п’ять,
Тулився до розпашіло огрядної молодиці:
Приводжу його слова:

( Читати далі )

ville urbanne

вливаюся в тебе і звикаю
як Сона вливається в Рону
в другому окрузі Ліона
як з аорти моєї виливається кров
і вливається в легеневу вену
знову і знову ціле життя

як мій ліфт піднімається на сьомий поверх
а потім на нульовий і знову вверх і вниз
як метро що катається від пятої ранку до півночі
наче попелюшка у вікні навпроти
що чистила горох і танцювала
і забувала і ніжилась і губила туфлі з кришталю

ховаєшся під хіджабом
соромязливої дівчинки в кінці вагону
чи під кіпою хлопця
що йде позаду мене шморгаючи носом
чи під ялинкою
пакетиком корівок на миколая
чи під подушкою
яку я обіймаю щоночі

у пам'яті

у дзеркалі в ванній мені знову пятнадцять
грає джаз, велосипед і зіжмакані спроби стосунків
декілька слів французькою в голові
а в мріях київський національний
я бачу каштанове волосся
і сорок кілограмів
тоді я готувалася пускати коріння
в чорноземах рідної землі

календар показує на чотири роки вперед
я рудішаю і ношу більший одяг
але вдома на жовтому дивані
я відчуваю наче на мене знову натягли форму
дали підручники посадили за парту
і привили підлітковий максималізм

я прикута в своїх спогадах
квиток назад як свіжий подих
тоді й тепер ще боряться
роздираючи мої органи
і люди які були близькими
залишаться у памяті такими як були

і як шкода що лише у памяті

Дорога

Якщо знімати дорогу на довгій витримці
вона буде не більше ніж розмазаною лінією
зрештою
справжньою
як добре витримане вино

Такий особливо м’який блюзовий дощ сьогодні
змиває з неї макіяж
і дорога неначе наречена на другий день
Вчора молодий водій
вперше
і тому боязко
умикав шансон і інші весільні пісні
і одружувався з дорогою

Дорога тане під дощем
як стежка тане у полі
як морська сіль тане у морській воді
і просто тоне у іншій
як трубочка тоне у негазованій воді
як голка тоне у вишивці
як Florence and The Machine тоне
у своїх піснях
і у моїх навушниках
як повітря тоне в дощі
і тому не виходить жадібно його ковтати
і тому підспівую беззвучно
як риба без води
як дорога без нареченого

Але з’явиться вузлик на нитці
і не дасть голці потонути
і не дасть дорозі розмазатись
і не зробить її
і не зробить мене
зрештою
справжніми

В такий час

У мене сіпається щока
наче зараз має вкусити оса
і в тебе усе валиться з рук

Тоді згадую як діти лякали дерева
щоб ті губили пташок
які спочатку падали вниз
а потім підстрибували наче м’ячики
але не торкнувшись перед тим землі

Здається щось має статись
перегоріти лампочка
вдарити блискавка
вибухнути тарілка у тебе в руці

В такий час треба просто брати тебе за руку
і виходити з дому
куди завгодно
просто виходити і не озиратись
  • +12
  • 19 серпня 2013, 22:10
  • Usetobo
  • 4

Фестивальне

Ніч блаженно наспівувала колискову
Наметовому містечку
Про водяників із зеленими серцями
Та вірними дружинами і дітьми

Я лежу в теплому коконі спальника
Очікую поки за мною
Прийде пристрасна павучиха
Сну

Через декілька митей чую
Як високо підстрибує в гору вогнище
Ніби спортсмен

Дві дівчинки та один хлопець
Їх обіймає лісовий холод
Пропоную до мене

Погоджується тільки одна

Розповідаю про
Те що зі мною не говорять дерева
Моє місто не має власної футбольної команди
Що метелики не припиняють вирішувати долю людства

Говорить як їй
Не вистачає поцілунків
Як було класно цілуватися з тридцятилітнім
І як буває самотньо в місті

Чудилося — я зрівнявся з наметом
Став же таким непричетним до всього
Вона здавалася створеною з диму
Махнеш рукою і не стане

Чому здавалося
Випарувалася коли товариш із подругою повернувся
І направив світло ліхтаря
В нутро намету

Слідопит

Я стаю на одне коліно
Асфальт теплий
Бачу ледь видимий відбиток
Твого черевичка
Рушаю далі
Я вже навчився знаходити тебе в цьому місці
Мій ніс напоготові
Повертаю на ліво
Не обдуриш мене змінивши парфуми
Я знаю запах твої рухів на завжди

Трамвай вистукує пісню останнього маршруту
Водій посміхається
Ти недавно освятила цей транспорт своєю присутністю
Я на вірному шляху
Птахи горланять радісно
Вони не можуть без тебе

Зупиняюсь біля дерева уважно оглядаю
На гілці твоя волосина
Стала не обережна недооцінюєш мене

Нарешті я чую твоє дихання
Твої думки та бажання

Ще декілька кроків
Всього декілька кроків
Котрі я не роблю

Дід Мороз

з'їж мене наче фігурку Діда Мороза
занурюючи пальці в порожнини
і стримано витирай шоколад об простирадла
вдаючи що смакуєш шпинат

розкажи своїм подругам
що вночі не ходиш до холодильника
що бігаєш обтираєшся і ненавидиш какао
що фольга навколо твого ліжка
не більш ніж випадковість
ховай очі і крадькома дивися на тумбочку
де я мала би лежати до Різдва
а ти розкриваєш мене в серпні

шепочи своїм дівчаткам
про свою довічну приналежність
нехай тане цукор на язиці
а пальці нетерпляче торкаються гарячих ніг
я не вірю в твою вірність мені
я тихо плавлюся
зливаючись з твоєю внутрішньою порожнечею

Він

Вова Ковальчук блукає
Маленьким містечком
У байдужих вікнах трьохповерхівок
Він знаходить її тінь
Коли різко гальмують автомобілі
Згадує як кричала на нього

Він спостерігає як жовте листя падає в прозоре небо
Яке розрізає колесо велосипеда
Яким керує малий бешкетник

Вова Ковальчук з Дубно
Менший за мене на п’ять років
Більший на голову

Він не припиняє бачити осінній парк
Хоче знайти на лавках
Сплячого Ремарка
Що вкрився старими газетами
Пригостити старого Еріха гарячим потрвейном

Вова Ковальчук мій недавній знайомий
Кричить голосно
Бо ніяк не може насолодитися цим серпнем
Гарячим та невпевненим
Ніби поцілунки цнотливиці