Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 верлібр / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Радіозапис

Вологе сире місто облизує мої руки
Слюна в'язка та солодка
Наче сувеніром обдарований
Іду по грушевим вулицям
І басовите світло ліхтаря
Не може дотягнутися до темряви
А мене все не можуть зупинити
Закоренілі вічнозелені карлики
Твоя улюблена їжа застрягла
Не повіриш, але прямо у моїх вухах
А над ними здійнялися булави
З променистими зірками
Я відлип від животика
А вони взяли і перегоріли
І з молодих зелених птахів
Не виростуть жовті
І не полетять через квартал
Як пролетіла попри мене
Сталева куля
Зруйнувала усі меблі
Чужої молодої домівки
Але не зупинила вторгнення
Інопланетян на зорі

Липень

Сьогодні раптово сховалося серце
й поснули пальці

Борсався з туманом
і нічого не відчував

Ні дна човна яким бавиться хвиля
ні зеленої лапи ялини
не відчував

Спробував читати чужі вірші але бачив тільки жаль
подумав було читати історичні книжки але яка ж історія
нема ніякої історії і не було ніколи
замість історичних книжок друкуйте чорнильні плями

Ми завжди жили у казках
я до прикладу виріс із яблуневого зернятка

Лежу горілиць
але ніхто не нап'ється з очей моїх
ні птаха ні корова ні пес-приблуда
бо сьогодні сховалося серце й поснули пальці
як у цей день налаштувати гітару
як у цей день співати

Вириваю язик свій
і кидаю у небо
бо сьогодні найбільше хочу говорити
але слова тепер не мають значення

Не треба нічого все ясно й так
бо серця нема
а може ніколи й не було
просто віриш книжці з анатомії
а сам живеш у казці

І пальці тепер як олівці із загубленими стержнями
як бджоли що вжалили вперше й востаннє

А серце
що серце
порожня каструля
дзвенить при кожному необережному рухові
а зараз і воно сховалось

Навіть липень тепер який
не читає тобі твоїх улюблених поетів
навіть не говорить до тебе
забирає людей
забирає пальці
забирає серце

Дощ

Гілля дерева
тримало на собі
грака

Легенько
повіки вітру
торкалися пір’я
птаха
І раптово з неба
запроменів рум’яний дощ

Грак відлетів
а на його місце
сів велетень
Звісивши ноги
в прірву яку протоптав дощ

Приготування

Я готуюся до болю
Впевнено та з розумінням
Майже так само як Мирослав
Готується до війни
Він мені сказав я вже бігаю три км
З повним наплічником
Записався на курси самооборони
Та вже місяць ходжу до тиру

Я готуюся до болю
Знаючи наперед де саме болітиме
Де саме тре блокувати удари
Посмішкою

Світлана сказала що вона записалася
В лікарню не далеко від дому
На безкоштовні уроки з надання
Першої допомоги.
Віталік повідомив що переживати не має сенсу
Ми ж з тобою знаємо місцевість
Я вмію стріляти з калаша
Та і тебе навчу
З нас вийдуть непогані партизани
В лісі дід казав прийняти смерть це благородно

Я готуюся до болю
Але від цього не стане менше боліти
Від цього не стане легше
Від цього навіть не стане спокійніше.

Сказати

Хтось сказав
Всі подруги смокчуть за айфони
Я задумався
Ніяк я не міг погодитися з цим твердженням
Як люди були не згідні з владою
І запалала немов облита бензином дівка-революція
Як не була згодна зі зрадою моя сусідка
Відрізала паскуднику вухо
Як не був згоден він з твоєю байдужістю
У відповідь забив

Я знаю Ларису в народі Лариса-Криса
Вона смокче за бухло
А воно дешевше за айфон
Перевагу віддає водярі
Для неї то напій спасіння
Напій прозріння
Забуття напій

Він веде її вулицями мрій
В яких вона бачить як її хлопець
Сорокарічний парубок відкідується із зони
Та сомо собою пробачає всі її гріхи
Водяра веде її дворами дитинства
Де я у восьмому класі лякав Ларису штучним кажаном
Веде її провулками суму та кидає в калюжу реальності

Хтось скаже
Зрозумів до чого він веде
Хоче сказати що
У кожного своя ціна

Цей хтось буде не правий
Просто Лариса-Криса смокче за водяру
А інші за айфони.

Пам’ятаєш

Тієї ночі
ми розмовляли животами і пальцями
і твій для обручки щось без упину шепотів

Ти вже знала
що навіть перший поцілунок буває двічі
чим тобі полюбилась та річка

Я вигадував і креслив нові сузір’я
на білому небі із двома місяцями

Ми ніяк не могли заснути
хоча здавалось що вже вічність не спали
щось важливе не було сказане
і ми говорили щоб випадково зачепитись
за те що сховалось

Ти знати хочеш усі мої пальці
а мені хоча б твого четвертого
того що ім’я забув
нехай шепоче

Ось два яблука
одне тобі
одне мені
як того ранку
пам’ятаєш
  • +13
  • 12 квітня 2014, 23:56
  • Usetobo
  • 2

I wish you luck

Мені холодно
Постійно
По шкірі
В кишках
По всьому епітелію
Ззовні і зсередини
Я промерз
Із корінням
До судин
Без землі
На якій усі стоять
А я волів би рости
Твої паростки їсти
І сипати сни
У твою постіль
Погладити непомітно
Прослизнути повз
Сонне тіло
І шумливий мозок
Під тепле
Зимове покривало.
Усе розтануло

Шелест

Ти вершниця сов
а я ховаюся в яблунях на схилах ріки

Розкажу як уперше побачив тебе
і листок цей досі в моєму оці

Розкажу як росте кам’яна трава
згори донизу
як слід обіймів і рук старий поїзд бере
крутячи грайливо хвостом
як буває ніч світліша від простого дня
і місяць здається живим
і шаріється як п’ятикласник

Ти розкажеш де очі шукати всіх тих
хто поснув
і знайдемо твої
а мої не знайдем бо заснути ніяк

От кишені мої будуть напхані пір’ям від сов
випадково загубленим
ти прийдеш і найбільшу пір’їну з собою узявши
захочеш мінятись на яблуко
а гілку ніяк не вибереш

Твої сови залишать у небі слід
і на острові дім майорітиме
і чи іти до нього а чи пливти
чи відчути себе павуком у тебе в руках
і невидимий міст прокладати

Твої сови
сови твої посідали на яблуневих гілках

Я ще довго тобі шелестітиму
  • +11
  • 26 березня 2014, 01:33
  • Usetobo
  • 1

***

Дорога веде до того
Кого ти застрелив
Примруживши око і здмухнувши димок
З пальця

Ти зустрів життя та провів смерть

Смерть – продовження думок
Продовження ночі
І початок безкінечності

Любов – ненависть до всесвіту
Всесвіт потребує самотності

Якщо ви запитаєте про біль
То це лише сон
Ви зроблені із болю

Якомога скоріше намагайтесь
Прокинутись – потім вас з дмухнуть як димок з пальця

Холод народжує життя
Життя – повія що блює за будинком Будди від передозування

Уяви

Уяви мене словом
З котрого можна виліпити все що завгодно
Котрим можливо ніколи не будеш користуватись
Котре викарбовується в повітрі між важкими видихами
З твоїх грудей

Уяви мене реченням
Забутим мов немовля
Не розбірливо вимовленим як вчорашня відлига

Або взагалі абзацом
Написаним від руки в блокноті лютого

Уяви мене