Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 верлібр / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Знахідка

Шукаючи непотрібну книгу
Випадково знайдеш старий олівець та маркер
Які можливо подарував у першому класі
Закоханий в тебе хлопчик
Фотографії Джона та Йоко підписані ними ж
Старі зошити з казками вигаданими
Для молодшої сестри
А десь в шухляді побачиш лист
Що писав Христофор Колумб під час подорожі своїй коханій

Сонечко моє
Вивовдив він тремтливою рукою
Я так втомився
Від цих рідин
Котрі постійно оточують мене
Від жахливого ніби гонорея вина
Від цієї великої кількості води навколо
Мені здається я втрачаю себе
Волосся вже давно випало
Ніби невдалі карти гравцю
В повітря полетіли стрілами
Виплюнуті зуби
По них лише та стара віщунка скаже
Коли я побачу нарешті землю
Сонечко моє
Виводив він перед тим як заснути
Я так втомився так втомився

Ти подумаєш той аркуш паперу сміття
За його посадкою на землю
Слідкуватиме в грозовому небі
Червоний місяць
Немов око Христофора
В якому тріснув капіляр.

Сестро(Третій. Екзистенційний)

Ти настільки вигадана сестро
Наскільки справжні наші розмови
Коли приходить той чудовий стан
Передсну
Я лежу обличчям в подушку немов то залізна маска
Мене ще не засмоктало болото сновидінь
Хоча вже по пояс
Ти приходиш
Прилітаєш
На промінчику ліхтаря котрий диверсантом проникає
Крізь щільний кордон жалюзі
Стоїш як завжди за спиною
Говориш вголос смієшся я сміюся з тобою
Як тоді ми сміялися над тією історією де
Дівчинка розповідала вигаданій мамі вигадані історії
Танцюєш хоч я не бачу танцю
Знаю він теплий як її присутність
Нестерпний немов її відсутність
Що б я робив без тебе сестро
Що б я робив якби ти дійсно існувала
Сестро

Сестро ( Другий. Патетичний)

Під час революції
Ми з тобою були на правильній стороні
Тому та війна залишилась не за нами
Сестро

А за нами залишились мертві тіла
І ні одного крука
Тільки тиша сонце та небо

Ми з тобою навіть почали курити
Бо так робив Симон
Коли в окопі я невміло вдихав у свої поранені легені дим
Ти дістала з кишені загорнутий в хустинку
Шмат хліба та варену картоплину
Знала який я ненажера
Проте перед смертю не наїсишся

Надивишся
Як порхають метелики крові
Жалять в очі плечі серце москіти куль
Настромлють носороги багнетів

Під грім гармат котрі нагадували певернуті вулкани
Я знав що народимся після дев’яностих
Ніяких родинних зв’язків
Несуттєва різниця у віці залишиться
Коли я тебе назву сестро
Ти не здивуєшся

Cестро ( Перший. Заборонений)

Зіг хайль сестро
Кричить тобі прямо в обличя
Цей знервований світлофор
Непередбачуваний мов чемпіонат Німечинни квітень
Та хворий на ангіну маршутчик

Ніжний Гебельс як дитячий нафтизін
Шепоче тобі
Вір мені
Я ж показую тобі слова
Розказую факти
Підпалюю сітілайти брехні

Гімлер та Борман
Хотіли б випити з твоєю мамою
Розповісти їй про тебе
Немов про казку

Ти дившся на абрикоску
Яка не давно зацвіла
На її маленькі квіточки
Вони як беззахисні гітлерюнгери
Їх рано чи пізно не стане

Забава

Постає як спогад про старий фільм
Хата що раніше пахла хлібом та затишком
Знервована бабуся
Ще тоді жива
Я на колінах
Сльози несправжні як моя свобода
Схлипи схлипи
Буркотіння то не я не я
Не я
Спогад недавній тоді
Давній немов психотравма сьогодні
Кажу не треба
А він підпалює траву
І гасить
Ногою
А потім змійка від нього тікає
Не встигає загасить ногою
І пішло поїхали
Егей запрягайте хлопці коні
Лісу половини немає
Не назбирала сусідка ягід бо втікла
Бо ж сонце впало
Немає лісу
А я кричу то не ми бабцю то не ми

Вчора

Важке повітря сьогодні
Наче арматура
Красивий як печаль вітер
Жине на мене металеве військо

Я настромлююсь на нього
По саме осереддя
Продовжую йти
Тільки в горлі наскрізь
Стирчить прапором самотності
Арматурина вітру
Відчуваю там фантомний біль
З того разу як майже не помер
Через те що подавився простим мясом
І в очах потемніло немов під водою
Я не думав про тебе
Просто не хотів померти смертю дебіла

А тепер я йду
Вагітний залізом вітру
Як дитиною розпачу
Яка в будь якому випадку народиться мертвою

Жовтень

Зранку очі закочуються до голови
наче кулі у лузу
закінчується світ
від тебе лишається тільки пульс

Ми годували хлібом диких качок
о як сідають вони на воду
навіть не помічаєш як струменить і підіймається
кров із вікон багатоповерхівок

Ніч і ранок був дикою качкою
вулиці були шиями
із пір'ям кав'ярень і магазинів
і пір'я росло між пальцями
і насправді ці два дні не закінчились
цей жовтень ніколи не закінчиться

Хотілося прикинутись демонами на будинках
чи перетворитись на речі з антикварної крамниці
нас все одно ніхто б ніколи не купив
я був би старим касовим апаратом
а ти порцеляновою вазою
тільки б лишитись
тільки б не їхати

Ніхто не бачив як ми падали в темряву
й лишались живі
лишались щасливі
не бачив ніхто бо дивились на кров
що підіймається і підіймається догори
а ми падали і забували
забували і падали

А качка одна силкувалася вихопити мої слова
із чужих ротів
наче найкращу поживу

Вкрадені слова тепер не сказати
язик не слухається
і серце як осінній одяг
з вирваними ґудзиками наче літерами

Сподіватись тільки на качину впертість
бо у кожному ательє говорять одне і те ж
немає у нас таких ґудзиків
можливо є тут
пишуть адресу на папірці
проводжають розгубленим поглядом

І тільки твій пульс
ходить за мною
і говорить до мене твоїм голосом

Sehnsucht

Manchmal ist die Sehnsucht so groß
dass du Bauchschmerzen kriegst
nicht weil du krank bist, nein, nein,
jemandes Fehlen verursacht die Krämpfe
dann juckt es unter den Wimpern
dann reißt du die Augen weit auf
damit nur ja keine Träne entwischt
keine verfluchte Träne

Trinken willst du
aber da ist kein Wasser, was sich trinken ließe
nur kurz bleibt der Geschmack auf der Zunge
nur kurz bleibt der Geschmack auf den Lippen
du trinkst nicht
aber auch der Geschmack ist fort
und kein Wasser, was sich trinken ließe
und du weinst nicht um das fehlende Wasser

Wie im Sonnenuntergang
stehst du
wenn das Licht noch da ist, nur seine Quelle nicht mehr
wie im Winter, wenn kein Schnee fällt,
und du auch keinen Schnee willst
keinen verfluchten Schnee
nur trinken
trinken nicht weinen

Und der Durst ist so groß, dass kein Wasser ihn löscht
und die Sehnsucht so groß, dass selbst der Geschmack dir nicht bleibt

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten

2014
i.A. von Meridian Czernowitz
im Rahmen des Internationalen Lyrikfestivals Meridian Czernowitz
vorgetragen im Rahmen der “Nacht der Poesie” am 6.9.2014


Оригінал: slonyk.com/blog/21719.html

Das Exponat

Zwei junge Archäologen
gruben das Skelett des Windes aus
jetzt ist es ein Exponat des Nationalmuseums
jetzt weht der Wind nur noch fürs Nationalmuseum
und für dessen Besucher

Die Mühlen tanzen nicht mehr über den Wellen der Felder
still stehen die Flügel
Die Drachen stoßen sich nicht mehr die Nasen blutig
brav hocken sie da
wie Hunde an zu kurzen Leinen
Die Segelboote blähen nicht mehr stolz ihren Busen
schlaff hängt er, wie bei ganz alten Frauen
Und die Ballons gleichen Glühbirnen, die durchgebrannt sind.

Aber irgendwann wird einer aus dem Skelett des Windes
einen Knochen brechen und ihn unter der Jacke
aus dem Museum tragen
wie eine Flamme

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten
2014
i.A. von Meridian Czernowitz

im Rahmen des Internationalen Lyrikfestivals Meridian Czernowitz
vorgetragen im Rahmen der “Nacht der Poesie” am 6.9.2014


Оригінал: slonyk.com/blog/13100.html

На своїх крилах

На своїх крилах
ворон вирощує росу
кружляючи в небі
щоб скропити вранці степ
яким я босоніж підніматимусь в гори
щоб знову милуватися
як коріння павутини прокидається
з кожним подихом дощу
даруючи солодкі ягоди чорниці

піднявшись на вершину
бачу як на твоїх долонях
ще сплять
каплички
будиночки
криївки

і видко на твоєму молочному обличчі
від моїх вуст
горобину