Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 верлібр / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Найзвичайніший день

Жінки із великими кулями животів
вулиці обтяжені іменами
страх падіння у повітрі
наче запах нової фарби

Усе стишується і уповільнюється
можна спокійно зловити муху
тополиний пух прогалинами у просторі
змушує вдивлятися у деталі

Що сталося у цей найзвичайніший день
хтось випадково зачепив штаниною важіль
натис ліктем на кнопку

Можна відчути себе найшвидшим
але роздивляєшся відблиски сонця на власному нігті

Що ж сталося у цей найзвичайніший день
хтось подивився на воду у крані під правильним кутом
дострибав до нескінченності
погодував чужу тінь у не відведеному для цього місці
вистрибнув з окулярів у відкритий космос

Ніхто не помітив що день був на хвилину довшим
і ти
себе не виказав

Шелест і дзвін

Море облизує теплим язиком долоню
Наче величезний вовк якого чомусь зовсім не боїшся
У темряві ж нічого не страшно

Як легко знайти тут знайомий будинок
Як легко знайти чужий
Найкрасивіший на світі

Зі ще мокрим вовчим слідом на тілі
Почуваєшся закінченням нитки яка проходить крізь вушко міст
Зачіпає краї видобуває шелест і дзвін

Як легко знайти тут знайоме слово
Як легко вигадати нове
І кожному з них радіти

Але радість прилипає до цих місць безпорадною мухою
Лишається на деревах дорожніх знаках кріслах міського транспорту вокзалах
Без сили злетіти тільки дзижчить

І свято довкола здається таким нелогічним
Як шапка на голові чи рукавички на руках таких пустих тепер
Гірлянди стрічки чортові колеса сувеніри ятки з їжею
Усе шелестить і дзвенить

Треба тільки повернутись сюди пізніше
З холодною долонею в руці
З можливістю боятися і радіти

Розмова

І що того життя
поглянь на них щасливих і мокрих
чують імена у піснях де немає ніяких імен
тут пахне дощем травою і землею

Кричать від радості зблискуючи зубами
про кохання кричать про кохання
раптове наче найвища гілка під ногами
які не слухаються і тремтять від висоти
але жодних слів
розмова закінчилась
розмова не починалась

Ловлять власну тінь за руку
а торкаються тих кого називають коханими
носять у голові частинки їхніх тіл
але без слів любові
тільки гул копит
жодних слів любові
жодних слів

І що того життя
хоча б раз та залізти на вершечок дерева
чи скотитися донизу крутим пагорбом
з думкою що контролюєш падіння
щоби бути щасливим там укінці
пишаючись власними ранами та переломами
у бруді й знемозі

Лампочки

Довго тицяли пальцями скрикували від подиву
доки не зрозуміли що саме так виглядає смерть

Ця величезна риба зі скляними очима
з могильними плитами замість луски
що вона забула у їхньому місті
хіба ж воно пішло під воду

Тепер за вікнами найстрашніше
цей грейпфрутовий звук дотикань луски зі склом
ці пусті очиська неначе протези
кого вони видивляються

Чи помічають вони миготіння світла
від маленьких лампочок що трусяться під столом
наче від перепаду напруги
що без уппину питають одна в одної

Може ми давно померли
може нема чого боятися
може ми вже давно померли
  • +8
  • 28 липня 2015, 13:24
  • Usetobo
  • 1

Лист

Мою вигадану дружину звати Олена
Родом з прекрасного містечка Малина
Має чарівні карі очі
Мала шикарне русяве волосся
Але її подруга Катя підговорила зробити
Коротку зачіску
Нажаль то було дурне рішення
Як розповідати скільки дівчат в мене було до нашого знаймства
Та напитання чи я когось по справжньому кохав
Відповідати ствердно

Ми познамилися в забігайлівці
Часто забігав туди після пар
Замовляв пиво з бутербродами
Сиділа тоді одна пила каву
Якогось дива заговорила до мене
Неймовірність дев’яносто другого року народження

Доказувати любила що фільми Тарантіно туфта
Знала як від нього фанатію
Оленку злегка заводить моя дратівливість
Мене заводить те її платячко
Куплене в Хмельницькому
Легке немов її дихання
Грайлвиве ніби її губи

Посеред зими одружилися
Під час фотосесії довго її шукав
У весільній сукні війшла прямо в печеру снігу
Біле хотіло забрати біле
Невдалося

Минулого місяця відвідали Ригу
Дружині не сподабалося
Сказала якось сумно та дерпресивно

Для того аби я менше приділяв часу тобі
Вирішила затіяти на цих вихідних ремонт
Пішов купувати фарбу
Бувай.

Вони (Диптих)

1
Вона прийшла вже наступного дня до того кафе
Де її зарізали місцеві торговці
Торкалася асфальту маючи примарну надію
Відчути останнє тепло свого тіла
Шукала свідків
Звонила Артуру проте чомусь мобілка не ловила
Вона нервувала
Цигарки бігла купувати алкоголь
Щось в неї не виходило запастись тим добром
Вона б плакала вічно але сльози претворювалися на вишневий цвіт
Що заплітався у волосся закоханим дівчаткам
2
Йому проломили голову
Ломом покидьки з Мальованки
Їх не зловили звичайно
Той клуб давно вже закрили
Але він не покидав цього місця
Гукав її попід вікнами
Заважаючи котам спати
Виглядував тих виродків
Балакав з бомжем Толею
А вчора нічний велосипедист промчав крізь
Залишивши в середині його дивний дзенькіт
Що аж до самого світанку дзеленчав ніби напівпорожня
Бляшанка з іноземними монетами

Спати

Немов заходиш в старий гараж
Там старі речі
Вудочки три надувних човни
Старий сервіз складений до шкіряних валіз
Самогоний апарат та сані
Наче нічого особливого наче

Немов ти старий норвежець
І прибираєш дорогу на великому червоному снігоочиснику
Перед тобою так багато нічого так багато

Ніби кранівник
В котрого висота єдина сестра
В котрого небо мати його

Ти ж просила розповісти як то спати
Буцімто заходиш в гараж,
Буцімто норвежець
Кранівник

Отак
Спати без тебе

Імена

Повен рот каміння
Проте все одно прослизає
Випадає втікає
Не вдається перемолоти знищити
Ім’я її

Наче часу випито чимало
Але пам'ять ловить
Звірів ліхтарного світла
Що оселилися тоді на постелі

Дозволяла пестити
Стискати ніжно в долонях
Покусувати
Ім’я своє

Прагнуло свободи
Диким хижаком
Звіром котрий обов'язково ранить
Прокусить до самої поезії
Наче стерегла наглядала
Проте вирвалось
Не твоє
Ім’я

Знахідка

Шукаючи непотрібну книгу
Випадково знайдеш старий олівець та маркер
Які можливо подарував у першому класі
Закоханий в тебе хлопчик
Фотографії Джона та Йоко підписані ними ж
Старі зошити з казками вигаданими
Для молодшої сестри
А десь в шухляді побачиш лист
Що писав Христофор Колумб під час подорожі своїй коханій

Сонечко моє
Вивовдив він тремтливою рукою
Я так втомився
Від цих рідин
Котрі постійно оточують мене
Від жахливого ніби гонорея вина
Від цієї великої кількості води навколо
Мені здається я втрачаю себе
Волосся вже давно випало
Ніби невдалі карти гравцю
В повітря полетіли стрілами
Виплюнуті зуби
По них лише та стара віщунка скаже
Коли я побачу нарешті землю
Сонечко моє
Виводив він перед тим як заснути
Я так втомився так втомився

Ти подумаєш той аркуш паперу сміття
За його посадкою на землю
Слідкуватиме в грозовому небі
Червоний місяць
Немов око Христофора
В якому тріснув капіляр.

Сестро(Третій. Екзистенційний)

Ти настільки вигадана сестро
Наскільки справжні наші розмови
Коли приходить той чудовий стан
Передсну
Я лежу обличчям в подушку немов то залізна маска
Мене ще не засмоктало болото сновидінь
Хоча вже по пояс
Ти приходиш
Прилітаєш
На промінчику ліхтаря котрий диверсантом проникає
Крізь щільний кордон жалюзі
Стоїш як завжди за спиною
Говориш вголос смієшся я сміюся з тобою
Як тоді ми сміялися над тією історією де
Дівчинка розповідала вигаданій мамі вигадані історії
Танцюєш хоч я не бачу танцю
Знаю він теплий як її присутність
Нестерпний немов її відсутність
Що б я робив без тебе сестро
Що б я робив якби ти дійсно існувала
Сестро