Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 білий вірш / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

пацанчик

Пацанчик при стежці сидить, вмостившись навпочіпки,
пацанчик дивиться в простір поглядом Будди,
хоч це може бути погляд п'янкого похмілля —
хто його зна, та й по що руйнувати ідилію?

Пацанчик при стежці із пляшкою пива в руках,
докурює, мабуть, уже зо третю цигарку,
дванадцята ранку, пиво пацанчику брат,
пацанчик навпочіпки як Будда у позі лотоса.

Ось він — такий досконалий і самодостатній
рівно на стільки, щоб дарувати собі радість від пива
з самого ранку, під дзвони маленької церкви,
за заднім парканом якої — смітник і вбиральня.

Пацанчик дивиться в простір поглядом вовка,
і погляд його не віщує нічого доброго;
десь там — за товщами кепки, шкіри і черепа
з криком проносяться спалахи вчорашніх баталій.

Туман ранкової свіжості, пацанчик при стежці
мріє про те, як пОночі труситиме лОхів,
тихо радіє і пиво — чи привід, чи спосіб,
чи проста сублімація такого людського щастя.

Життя - це автостоп до смерті

Життя — це автостоп до смерті.
Так думаю я, колошкаючись у поїздах «Львів-Рахів», «Чернівці-Львів» періодично.
І шукаючи собі опертя,
Віднаходжу лише земне тяжіння, крила не виросли,
позич-но!
Дешевий чай, цукрова скупість — Це все, що дарує мені огрядна провідниця з
порепаними ліктями.
Все більш дратує така тупість,
Як суміш рожевого лаку провідниці з її ж
брудними нігтями.
Бабусі обговорюють «по чому молоко»,
А мене цікавить тільки «по чому зараз найдешевше
пиво».
В якоїсь дівчини напис «веллком»,
Ззаду на короткій спідниці. Мала любить жити
красиво.
Старий пес влігся на холодну підлогу
І нишпорить по всіх своїми очима, сповненими
суму.
Віе певно, як ніхто тепер, вірить у Бога,
Щурячи вуха від втоми і шуму…
Таке…

Життя людини

Народжується людина,
Народжується зоря.
Найближча зірка – Сонце.
Народжується день,
Народжується життя.
Кожен день – окрема людина.

Зійшло сонце, виникло життя.
Щодень нове життя.
Одне життя – літній день,
Довгий і прекрасний.
Інше життя – зимовий день,
Короткий і сумний.

Щодня нова доля,
Щодня нові події.
Одна людина – літній день,
Спалила геть усі оази.
Друга людина – зимовий день,
Не залишила навіть згадки.

Щодня нові події,
Щодня все не таке.
Один живе надією,
З-за хмар виглядаючи своїм днем.
Інший – пробиває з силою хмари,
Висипаючись вмить дощем.

Дощ у одного, сніг у другого.
В третього – серед дня – затемнення Сонця.
Сонце сховалось не за хмару, за Місяць.
В пам'яті живих цей день урочистий,
Хоча він точно такий як і інші.
Не його здобуток Місяця небесний рух.

А потім сталося неймовірне.
З'явилися штучні сонця –
Штучні супутники Землі.
Життя полетіло з їх швидкостями.
Оберт один – одне життя.
І нікому не цікаво їх коротке буття.

Розмірений рух Світила, нашого Сонця
Народжував справжніх людей.
Штучні супутники імітували
Народження нових дітей.
Та яка жахлива доля штучності,
Не має права вона на особистісне.

Супутник-людина виникає як задумка
А може стане відкинутою оця думка?
Думали-гадали як краще зробити,
Та не відважились в космос його запустити.
Так і залишився лежати на ватмані,
Десь у неприступному людям спецхрані.

Та ще страшнішою може бути доля,
Коли втілення знайде конструкторська ідея,
Виллється металом, пластмасою, платами,
І на складі довго не лежатиме. Поріжуть,
На шмаття поріжуть, не запускатимуть.
Плач не плач, кричи не кричи. Не чутно.

Народжується людина – народжується зоря.
Зірка найближча – Проксима Центавра.
Сонце не зірка – світило. Не зоря – божество.
Може і кожна людина це бог, та не знає цього.
Хай кожен день це життя. Схід сонця — народження,
Захід сонця – то смерть. Назавжди.

Наука така – астрономія — каже, що день не існує.
Лише колове обертання планети.
Та щодень наші очі говорять про інше – противне цьому.
Обманюємо себе чи так є насправді?
Цікаво. «Щодень». В неіснуючу мить ми все знаємо про все.
То може й знання наші варті незнання?

Сонця. Ті супутники, що ми зробили.
Щогодини навколо планети снують.
Одне коло – одне життя. Чи не швидко?
Може повернемось до розміреного крокування Світила.
Світила, яке не зоря, яке і не зірка,
А просто антиречовинна небесна дірка.

Нові теорії та гіпотези, цитати великих
Навіть про Сонце подають безліч ідей.
А може дійсно воно не там сходить?
Може дійсно правий Корифей?
Хай не його то ідея, а просто цитата.
Але ж кожна цитата знаннями багата.

Глянемо на небо. Його теж немає.
Дня немає і неба немає. То може немає і нас?
Чи живемо ми в мріях? Матриця має нас?
Прокидаймось, ходімо до сонця.
І супутники свої робімо лише на добових орбітах.
Небесний день людини. Мрія пернатої кішки…

ритуал

Ти спитаєш – Як ти?
Я скажу – Добре
Ритуал закінчився
Важко втримати посмішку
На твоєму обличчі
Вона падає з вуст
Наче келих із рук
І все те, що ми разом
Воліли б замовчати
Несподівано й вірно
Переходить у звук
  • +6
  • 10 березня 2009, 00:23
  • Jenna
  • 12

«Персональний ісус»

«Персональний ісус»

мій персональний ісус відвернувся від мене
а перед тим надкусив і випив
мене
він просто спустошив
сутність натомість
не залишивши нічого

пекельний біль –
минув
лібідо –
вгамувалося
дякуючи сублімації
почуття
розпуки змінилось
відчуттям
втрати персонального ісуса

покараю його –
зроблю кишеньковим
хай тепер горить в пеклі моєї кишені повішений
на зв’язці
серед ключів
ручного будди
волохатого пацючка
самовдоволеного нецке
чи хотея сандалового дерева
нехай мучиться там –
мені вже його не шкода
Бо справжні ісуси
так не роблять
Тим паче персональні