Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 буряк / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Зупиніть планету. Я бажаю зійти!

Нещодавним серпнем був на 56-ій виставці квітів. Оглядав, фотографував, і тут випадково підслухав розмову двох дівчат, зовсім вже молодих, десь 17-20 р., яка мала приблизно такий зміст:

(розмова велася російською, у процесі переглядання зроблених фотографій)
— Оця класна фотка. На аву.
— А ти знаєш групу, /назва групи, не пам'ятаю, не прислуховувався бачте/, там такі класні цитати, наприклад /якась банальна нудна цитата про «життя»/?
— О, треба буде собі поставити на статус.
— Ні, я собі вже поставила. О, подивися ще ця гарна, затемнити і буде гарно виглядати.
— А ти бачила нову аву Лілі? У неї новий хлопець?
— Та який то хлопець, кілька разів потрахались… О, оця фотографія мені подобається, гарний ракурс.

Щось таке.

Переказують знайомі, що існує один хлопець, досить дорослий, років 25. Так от, він запропонував дівчині зустрічатися, і після того, як вона погодилась, і вони вирішили, попросив поставити УКонтакті в тій категорії, де ставлять сімейний стан, «Зустрічаюсь з /Цим хлопцем/» у той же день.

Гуляв Києвом ось днями. Проходжу біля пам'ятника Паніковському, здається, загалом, десь у тому сквері. Так, от, фотографуються кілька підлітків, і ще не встигли сфотографуватися, один говорить:

— Я собі цю фотографію на аву забиваю.
— Там не дуже гарно справа вийшло. — каже той, що знімав, дивлячись на те, що зняв.
— Нічого,- каже перший: обріжемо!

Безосібен- Я створив Буряк

Це було колись давно. У мене боліла голова, та моя свідомість вперто не хотіла стати нормальною. Тоді ще, я-безосібний нерд-націоналіст не осягнув суті цієї борди. З тяжкою головою, хворими червоними очима я потягнувся до своєї засаленої та брудної миші…
Якась сила оволоділа мною. Я не міг чинити їй спротив. Інстинктивно тягнучись до компа, я розумів, що добром це не скінчиться, що я зроблю дещо, про що жалкуватиму усе життя. Тоді це мені казалося безневинною забавкою.
Я взяв клаву і надрукував — «Буряк». Мені висвітилася рандомна картинка, яка була майже уособленням цієї таємної сили. Вона немовби дивилася на мене. Я обережно натиснув на неї- «Зберегти зображення як». Далі, я вставив цю картинку у пост та написав «Це- Буряк». Коли я це зробив, я зрозумів, що я накоїв. Але було пізно- я поєднався з Буряком. Він шепотів мені у мозок, я ставав Буряком, а він-Мною. Я натиснув- «Надіслати». З того часу і понині, Буряк вийшов у простір Інету та став надмемом. Популярність Буряка мене радувала, тому що частина мене-була Буряком, але те, що залишилося у мене від людини, казало ні. Я зміг пересилити себе, але він уже не потребував моєї душі- однині він живе на учані, і є ним. Я мучаюся від того, що я створив мутанта, але не можу протидіяти. Тисячі годин молився я Бобулу, що б він зняв цей тягар з мене. Але Іво є циган, тому він залишив мене на відроблення свого гріху. І тепер я, покараний та проклятий, пишу вам свою кулсторі. Пікчур не пов'язано. Амінь
  • 0
  • 15 листопада 2010, 18:23
  • warrog
  • 14

Буряк...

Я бачу лиш “буряк”, не горох і моркву, і в тих буряку і груші, а не в оливках і яблуці,–красу, моя краса у “глибокій овочевій ніжности”, в “смаку моно-і ди-цукрів”, в “безмежній схожости видів корнеплодів”, в “любові до городини”,–в ліричнім овочівництві.

Високе мистецтво

Ходив я якось з рибками гуляти…
А рибки виявились грубі — Зі мною зовсім не хотіли розмовляти,
А я сказав «Я бачив вас в моркв’яній шубі»!

Якби ж я тільки знав,
Що оселедець аж злопам’ятний настільки!
О, скільки часу дарма втратив, скільки,
Поки скандал той океанський я зам’яв.
  • 0
  • 22 вересня 2010, 21:35
  • Kurka
  • 22

Цей день змінив життя багатьох

Цей день змінив життя багатьох. Бо я нарешті кастрував себе. На своє виправдання скажу, що я мав поважну причину. Я єврей, але мені не зробили кастрування в дитинстві. На той момент я ще не знав, що кастрування та обрізання — це різні речі. Зараз я знаю різницю, але щастя вже немає. Усе це почалося з події світового масштабу.

Я необережно перднув у треді, це призвело до глобального катаклізму, тепер на землі не буде життя два мільйони років. Але життя продовжувалось глибоко під землею. Через мутації воно продовжилося настільки, що середня тривалість життя була 200 років. Але під землею не все просто було, бо зустрілася людська раса з ниртибулями — страшними гуманоїдними монстрами. Ниртибулі дуже полюбляли українських дівчат. Деколи розпусні українські шльондрочки самі були не проти смачних тентаклів м'язистих сексуальних ниртибулів. Ниртибулів треба пиздити. Для цього я вирішив виготовити зброю. Звісно, що квантові нанотєхналаґічні ядерно-струнні фіксатори доль. Але вони виявилися несправними. Тому я наточив сокиру. І поклав на плечі торбину наповнену жовтими продовгуватими буряками.

Підійшла до мене солодка ельфійка та попрохала пару ПЖБ для утіх. Я подумав, що час кидати палити те, що я палю, бо є хто зна, що зараз продають немов воно тютюн. А потім я зустрів старого друга. Друг довго розповідав мені про переваги гомосексуалізму. Я помітив, що його обличчя має трохи підозрілий колір. Здається, він був козойобом. Або зомбі – одне з двох. Але виявилось, що він українець, просто давно вже не читав Шевченка. І я вирішив начитати йому вірша «Архімед і Галілей». Шкода, що я забув початок. «Сором мені і вічне прокляття!» сказав я собі у розпал догматичного самообурення.

Потім до нас прийшов сусід і приніс дохлого кота, мішок цвяхів і гумовий член. Я прибив кота до хреста цвяхами, почав трахати його в анальний отвір гумовим членом, тендітно подрочуючи самому собі. Коли ж я натрахався з котом, то послав сосіда з другом, і вирішив пообідати. Ми не пообідали, бо вирішили забухати. Щоб перестати називати себе у множині. І раптом з неба падає буряк! І прямо на голову Табачнику, що проходив наподалік. Він помер. Ми зраділи, і множину вирішили не полишати, бо зрозуміли, що особа, чиї бажання отак здійснюються, має повне право називати себе на «ви».