Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 алкоголь / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Walking spanish

П'яний, голодний, заморений
Зі скрипом консервної банки замість голосу
Та веслоподібним футляром на зігнутій спині
Мостами, узбіччями та паруючими провулками,
Закутавшись по вуха в пальто,
Я повертаюсь додому,
Де на мене чекає пара черствих тостів, чай без чаю та цигарка на десерт у холодному ліжку самотнього вовка.

Я розглядаю продірявлене кулями різнобарв'я магазинних вітрин та калюжні візерунки на бруківці,
Ховаючи в них свої темні, напіввідкриті очі та виблискуючі золотом набряки на пальцях
Попереду лише безвихідь. Попереду відчай, страх безробіття та невпевненість у найближчому майбутньому
І, тим не менш, я почуваю себе… щасливим?

Мій алкоголь

Мій алкоголь розтікається по венах,
Мій алкоголь просуває в мозок пальці,
Мій алкоголь не існує у продажі.
Мій алкоголь не розвішений на стендах.
Мій алкоголь не світився у рекламі,
Мій алкоголь залипає час від часу,
Мій алкоголь без каміння теж прекрасний,
Мій алкоголь весь як кольорова гамма.

Мій алкоголь такий.
Мій алкоголь… така…
Мій алкоголь… не мій.
У інших такого нема…
  • 0
  • 23 серпня 2011, 19:30
  • bis
  • 2

Ти хотів повішатися

Ти розбив люстру
Бо хотів повішатися
Тільки, ти, блядь, ніжку в табуретці так і не прикрутив
А в хаті бардак і не було місця
Ти здер шнурок на якому висіли випрані речі
І після дощу, блядь вони впали в болото доречі
Майки, шкарпетки, труси і всяка хуйня
Але ти хотів вішатись і в тому винна я
Я винна в тому, що тобі все не виходить
І навіть муза походу не приходить
Так, ти хотів вішатись і винна я
Люстру розхуячив
А на нову, блядь, вкотре грошей нема.

Несправедливість життя

Коли тебе так заєбало,
Ти п'єш і п'єш, тобі все мало.
І захлинаючись п«янким зітханням,
Ти тихо проклянеш кохання.

Здається, вже давно змирився,
Що хтось нахабно в серці рився,
Дверима перед носом гримнув,
Лиш залишивши біль нестримний.

Біжучи слідом за любов'ю,
Не шкода часу і здоров'я,
В тобі тепер лиш здивування?
Сльози та розчарування?

(Продовжити)
Біжучи слідом за любов'ю,
Душа твоя, облита кров'ю,
Задасть тобі одне питання:
»Ну що? Сльоза й розчарування?"

Здається, вже давно змирився,
Що до останнього ти бився,
У пошуках святих ключей,
Від серця крижаних дверей.

Коли у мить мріїї пропали,
Ти п'єш і п'єш, тобі все мало.
Зітхаючи, ти засинаєш
і розумієш, що кохаєш.

Ти п’єш коктейлі, бейба

Ти п’єш коктейлі, бейба,
Втрачаючи калорії,
танучи, мов лід
Тобі треба бути впевненою як слід
Впевненості додає п’яний твій сміх
Ти зваблюєш бармена
І льодяні криги
В твоєму бокалі
Роблять в сукні діри
Роздираючи сукню кольору корабля
Що звався титанік
І мав з льодом справи
Ти важаєш що ще не п’яна
Але сукня вже не повнить тебе
Не пам’ятає тебе
Залишає
І ти ковтаєш повітря, ковтаєш,
Як пасажири твої, ковтаєш
А сукня кольору титаніка іде на дно
На дно склянки мартіні
І пасажири не винні,
І ти не винна,
Тільки пляма винна
На твоїй сукні кольору корабля
Ти така ніжна, коли така п’яна
Як к Онєгіну Тетяна пишеш смс
Сувора й тяжка
Як Кареніна божевільно страждаєш
Падаєш в мої обійми
Обидвома обидві
Я тобі вірю
Своїм щастям мірю
До якого краю ти дійшла
Ковтаєш повітря яке заважає
Яке залишилось в бокалі
Щоб дістатись до раю
До бажаної вседозволяючої поверхні алкоголю
Щоб гіркоті своїй лід цілувати.
Мої обійми нетривалі,
В твоєму житті нічого не варті
Я була на твоїй варті,
Але інші айсберги тебе гукали.
А потім окремі інгредієнти
На атоми розбивають тебе,
На впевнені самостійні молекули
І ти чекаєш доки хтось підбере
Твою сукню кольору корабля
Серед холоду, льоду. Без капітана.
Твої пасажири на ранок помруть
Тому що повітря все ти ковтнула
І сама задихнулась
І в соромі своєму потонула!

Втрачене королівство

Алкоголь — життя мого король
А сигарета — королева
Я раб у них — і це закон
Анархія — моя потреба

Потужна влада в них у королівстві
І методи правління в них свої
Коротку насолоду для суспільства
Вони дають, а забирають все в житті

Верховний суд не знає слова «Ласка»
І ти для нього винятком не є
Бо суд — це смерть, вона прекрасна
Коли втрачаєш геть усе своє

не можу

Дешевий коньяк розбавляє свідомість,
примарна надія тримає у тілі.
п*яніє і курить від розпачу совість,
вульгарно зникає все те що хотіла.

Отруєні сльози на вирвані крила,
криваві слова від яких все болить.
це більше не я, я була, я згоріла,
кричить все єство, все від болі кричить.

Новий ранок.навіщо, я більше не хочу
не хочу, ні сонця, ні світла-ідіть
про мене всі спогади свої зітріть.
я просто не можу.я жити не можу.

На шпальтах

І подих підсилює градус крові,
і дотик кричить про нову небезпеку,
з тобою на людях-фактично самі
шпалери друкуємо присмаком креку

Тілами муружить значний алкоголь,
поволі втрачаємо сором і глузд…
ковтаю пігулки з вологих долонь,
гіркоти розчавлюю шепотом вуст

На шпальтах розвішані фото карток
поради, рецепти від тих лікарів,
що виринали з галасу шпарок
на пошуки п'яниць і диваків…

"На мене чекає Дніпро..."

Мене ніби нема…
Я розливаюсь по ліжку в п«яній істериці
Ковтаючи сухість свого існування
Топлю свідомість в чужих словах
Насправді в алкоголі, в барі, вперше…
здається в Чикаго в Америці.
І тут я ніби є…
Яскраво зливаюсь з бігбордами
допиваючи наступний коньяк
я впевнено починаю дірути
оскільки ця поза „рак“
признається хворобливими мордами
Та нажаль я просинаюся…
на чужій квартирі в Москві
на метро добираюсь до Києва
...і топлю себе в Дніпрі…